Правовідносини в аграрно-виробничих та інших агропромислових утвореннях

1. Правовідносини в аграрно-виробничих утвореннях розмежовуються залежно від видів, статусу і завдань, що стоять перед ними. Особливістю таких правовідносин є те, що вони складаються, головним чином, на підставі й через застосування локальних правових актів - положень (статутів) утворень, норм укладених угод, які визначають суб'єктивні права та юридичні обов’язки даних утворень.

Відповідно до Закону "Про підприємства в Україні" (ст. 3) такі утворення (об'єднання) можуть бути у вигляді: а) асоціації, тобто договірного товариства, що не має права втручання і комерційну діяльність будь-кого з її учасників; б) корпорації, тобто договірного об'єднання з делегуванням повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників; в) консорціуму, тобто тимчасового об'єднання для досягнення статутної мети; г)концерну, тобто статутного об'єднання з існуванням повної фінансової залежності від одного або групи підприємств.

Локальні правові засновницькі акти та установчі документи мають погоджуватися з Державним антимонопольним комітетом України. Ці акти та чинне законодавство, специфіка правового статусу і завдань цих утворень визначають коло і зміст аграрних правовідносин, що складаються в таких утвореннях.

В Україні зареєстровано різноманітні утворення агрокомбінати, агрофірми, аграрно-торговельні фірми, асоціації, нау­ково-виробничі та інші об'єднання. Однак, попри їхні назви, всі вони належать, як правило, до статутних об'єднань із збе­реженням їх учасниками прав юридичних осіб.

2. Чільне місце серед аграрно-виробничих утворень в АПК України посідають агрокомбінати. Приміром, в агрокомбінаті "Рось" Київської області, відповідно до його Положення, складалися багатогранні, тісно поєднані виробничо-господарські, цивільні (договірні) та владно-управлінські правовід­носини. Суб'єктивні права і юридичні обов'язки цього агро-комбінату відображаються у правовідносинах, що складають­ся в галузях планування, науково-технічного прогресу, капі­тального будівництва, матеріально-технічного забезпечення, фінансів, кредиту тощо. Особливістю регулювання наведених вище суспільних відносин є те, що правові норми Положення про агрокомбінат "Рось" мають, головним чином, силу імпе­ративних правових норм, виконання яких є обов'язковими для ради, директора, апарату управління та господарств—­учасників комбінату. Обов'язковими до виконання є рішення його ради щодо внутрішньокомбінатських розрахункових цін на послуги ремонтно-технічних, будівельних підприємств для своїх же господарств—учасників агрокомбінату. Тут склада­ються правовідносини владного управлінського характеру.

Дещо іншого характеру правовідносини складаються при плануванні діяльності комбінату. Такі правовідносини мають констатуючий, узагальнюючий характер, оскільки плануван­ня діяльності комбінату має здійснюватись "знизу до верху". Держава і рада агрокомбінату не мають права зобов'язувати КСШ чи ДСГП укладати договори. Вони можуть лише еко­номічно заохочувати (наприклад, зустрічним продажем агро-виробникам дефіцитних товарів тощо) господарства укладати договори. Правовідносини, що виникають при заохоченнях такого гатунку, мають цивільно-правову, а не владно-управ­лінську природу.

3. Особливі правовідносини виникають в аграрно-торго­вельних підприємствах (власне, статутних об'єднаннях). Вони являють собою єдине в юридичному розумінні підприємство, що утворюється на базі заготівельних, переробних, транс­портних, торговельних та інших виробничих підрозділів, створених із метою поліпшення постачання населення міст, селищ міського типу, курортних зон плодоовочевою продук­цією і картоплею в свіжому і переробленому вигляді.

Правовідносини, що виникають усередині такого утворен­ня, також є виключно владно-управлінськими, оскільки всі (в минулому самостійні юридичні особи-господарства тощо) сільськогосподарські, транспортні формування в аграрно-торговельному підприємстві стають його структурними ви­робничими підрозділами.

4. В аграрних асоціаціях суспільні відносини між їх учас­никами регулюються на підставі положень (статутів), а також договорів про сумісну діяльність. В них складаються право­відносини (як внутрішні, так і зовнішні), що мають виключно цивільно-правовий характер, де суб'єкти мають рівні права, несуть зобов'язання за договорами.

Одним із різновидів асоціації є господарська асоціація. Вона може мати дві форми оформлення: перша — у вигляді створення юридичної особи, з її статутом, апаратом управлін­ня тощо, і друга — у вигляді багатостороннього договору. Са­ме тому в господарській асоціації (як юридичній особі) поруч із правовідносинами цивільно-правового характеру існувати­муть також владно-управлінські (наприклад, здійснення ке­рівництва) і трудові (прийняття, переміщення, переведення, звільнення) правовідносини. В господарській асоціації, яка діє на основі багатостороннього договору, навпаки, склада­тимуться правовідносини виключно цивільно-правового характеру.

5. Зі створенням агроконсорціумів можуть виникати два основні різновиди правовідносин, кожен із яких залежить від юридичного оформлення агроконсорціуму. В разі, коли ос­танній оформлено як юридичну особу, в ньому поряд із ви­робничо-господарськими і цивільними правовідносинами складаються також правовідносини владно-управлінського і трудового характеру. Якщо ж агроконсорціум оформлено у формі договору, то відповідно до правової природи регулювання цих відносин вони мають кваліфікуватися виключно як цивільно-правові.

6. У системі аграрно-виробничих утворень є й такі, діяльні­сть яких спрямована на наукове забезпечення розвитку АПК. Це, зокрема, науково-виробничі об'єднання (НВО), виробничі й науково-виробничі системи (ВС, НВО), діяльність яких регламентується статутами (положеннями) про них.

Залежно від завдань, форми утворення і статусу НВО та НВЦ в цих формуваннях виникають і функціонують три основні види правовідносин. Перший і головний вид — правовідносини суто цивільного характеру, оскільки цивільно-правова угода (договір) стає основою для створення НВО та НВС. Другий вид — правовідносини виробничо-господарського характеру, що складаються вже в процесі діяльності НВО та НВС на підставі укладеного договору. І, нарешті, тре­тій вид — правовідносини владно-управлінського характеру, що виникають між органами управління НВО та НВС і гос­подарствами, які входять до складу цих об'єднань (систем).