Теоретичні відомості

Всі програми за характером використання та категоріям користувачів можна розділити на два класи - утилітарні програми і програмні продукти (вироби).

Утилітарні програми («програми для себе») призначені для задоволення потреб їхніх розробників. Найчастіше утилітарні програми виконують роль сервісу в технології обробки даних або є програмами вирішення функціональних завдань, не призначених для широкого розповсюдження.

Програмні продукти (вироби) призначені для задоволення потреб користувачів, широкого розповсюдження та продажу.

Існують й інші варіанти легального розповсюдження програмних продуктів:

- Freeware - безкоштовні програми, вільно поширювані, підтримуються самим користувачем, який може вносити до них необхідні зміни;

- Shareware - некомерційні (умовно-безкоштовні) програми, які можуть використовуватися, як правило, безкоштовно.

Ряд виробників використовує ОЕМ - програми (Original Equipment Manufacturer), тобто вбудовані програми, що встановлюються на комп'ютери або поставляються разом з обчислювальною технікою.

Програмні продукти (ПП) можуть створюватися як:

- Індивідуальна розробка під замовлення;

- Розробка для масового поширення серед користувачів.

Основними характеристиками програм є:

• алгоритмічна складність (логіка алгоритмів обробки інформації);

• склад і глибина опрацювання реалізованих функцій обробки;

• повнота і системність функцій обробки;

• обсяг файлів програм;

• вимоги до операційної системи і технічних засобів обробки з боку програмного засобу;

• обсяг дискової пам'яті;

• розмір оперативної пам'яті для запуску програм;

• тип процесора;

• версія операційної системи;

• наявність обчислювальної мережі та ін..

Програмні продукти мають різноманіття показників якості, які відображають різні аспекти.

Основна характеристика програмного продукту - це його загальна корисність, яка включає в себе портативність, вихідну корисність і зручність експлуатації.

Портативність ПП означає їх незалежність від технічного комплексу системи обробки даних, операційного середовища, мережевої технології обробки даних, специфіки предметної області і т.п. Портативний (багатоплатформенний) програмний продукт може бути встановлений на різних моделях комп'ютерів і операційних систем, без обмежень на його експлуатацію в умовах обчислювальної мережі.

Вихідна корисність характеризується наступними показниками:

- Надійність;

- Ефективність;

- Облік людського фактора;

Надійність роботи ПП визначається беззбійністю і стійкістю в роботі програм, точністю виконання запропонованих функцій обробки, можливістю діагностики помилок, що виникають в процесі роботи програм.

Ефективність ПП оцінюється як з позицій прямого його призначення - вимог користувача, так і з точки зору витрат обчислювальних ресурсів, необхідних для його експлуатації. Витрата обчислювальних ресурсів оцінюється через обсяг зовнішньої пам'яті для розміщення програм і об'єм оперативної пам'яті для запуску програм.

Облік людського фактора означає забезпечення дружнього інтерфейсу для роботи кінцевого користувача, наявність котекстно-залежної підказки або навчальної системи у складі програмного засобу, хорошою документацією для освоєння і використання, закладених в програмному засобі функціональних можливостей, аналіз і діагностику виниклих помилок та ін..

Зручність експлуатації включає наступні показники якості:

- Модифікованості;

- Комунікативність.

Модифікованість ПП означає здатність до внесення змін, наприклад розширення функцій обробки, перехід на іншу технічну базу обробки і т.п.

Комунікативність ПП заснована на максимально можливій їх інтеграції з іншими програмами, забезпеченні обміну даними в загальних форматах представлення (експорт / імпорт баз даних, впровадження або зв'язування об'єктів обробки та ін.)

Природно, що в умовах існування ринку програмних продуктів важливими характеристиками є: вартість; кількість продажів; тривалість продажів (час знаходження на ринку); популярність фірми-розробника і програми; наявність програмних продуктів аналогічного призначення.

Для оцінки якості програмного засобу (ПЗ) використовуються різні способи одержання інформації про нього:

- Вимірювальний - ґрунтується на отриманні інформації про властивості та характеристики ПЗ з використанням інструментальних засобів (наприклад, обсяг ПЗ);

- Реєстраційний - отримання інформації під час випробувань або функціонування ПС, коли реєструється і підраховуються певні події (число збоїв і відмов і ін.);

- Органолептичний - аналіз сприйняття органів чуття, службовець для визначення таких показників як зручність застосування ПС, його ефективність і ін.;

- Розрахунковий - на ранніх етапах розробки застосуються теоретичні та емпіричні залежності, статистичні дані, що накопичуються при випробуваннях, експлуатації та супроводі ПС;

- Експертний - рекомендований до застосування при визначенні показників наочності, повноти і доступності програмної документації, легкості освоєння, структурності;

- Соціологічні - засновані на обробці спеціальних анкет-опитувальників.

Якість ПЗ визначається шляхом порівняння отриманих розрахункових значень показників з відповідними базовими значеннями показників існуючого аналога або розрахункового ПЗ, прийнятого за еталонний зразок.

Значення базових показників ПЗ повинні відповідати значенням показників, що відображають сучасний рівень якості і прогнозований рівень. В якості аналогів вибираються реально існуючі ПЗ того ж функціонального значення, що і порівняльне, з такими ж основними параметрами, подібної структури і застосовуються в тих же умовах експлуатації.