Понеділок

(Страсного тижня)

· Стихира

Страждань Господніх початок, нинішній день світлоносний, прийдіть же, як свято любці, зустріньмо піснями: Сотворитель гряде хрест прийняти, випробування і рани, Пилатом засуджений; тому і рабом був ударений по голові; Він усе терпить, щоб спасти людину. Заради цього взиваймо до Нього; Чолові колюче, Христе Боже, даруй прощення гріхів тим, що з вірою поклоняються пречистим стражданням Твоїм. (Стихословний сідальний Утрені).

· ДУМКА

Стихира нагадує нам, що сьогодні «початок Господніх страждань», і що «Сотворитель гряде прийняти випробування і рани». Вона ще подає причину Христових страждань ─ «щоб спасти людину». От Христова місія на землі та засоби її здійснення. Це також місія кожної людини, яка приходить на світ: спасти себе та ближнього і це тими самими засобами, які Христос ужив в осягненні своєї мети.

Ми попередньо пояснювали, як людина по своїй природі боїться прийняти «випробування та рани». Якщо би було їй можливо, вона би вже давно викреслила зі слів свого життєвого словника такі слова, як «терпіння», «страждання», «біль», «рани» та «смерть». Одним словом, радо позбулася б слова «хрест»… дуже радо… та не може! Не може, бо хрест є складовою її життя. Кожна людина, яка народжується на цей світ, від першого свого подиху до останнього мусить нести хрест, який би він не був ─ «неприємний» чи, на її думку, «затяжкий». Складові хреста, які стихира згадує, належать до таїнства Христового воскресіння: «немає Воскресіння без терпіння», «через терпіння до Воскресіння»… Біном терпіння-воскресіння нерозривно пов’язаний: й одне і друге слово необхідні для спасіння кожної людської істоти. Менталітет цього світу розуміє поняття «щастя», як повна відсутність страждань, невигод, труднощів. Сучасна людина втікає від випробувань, не хоче і не вміє жити в трудних ситуаціях, не кажучи вже про усвідомлення, що через них може спатися та побудувати своє щастя – земне та вічне. Нажаль, матеріалістичне щастя призводить до смерті. Пошуки матеріальних благ позбавляють людину смислу її життя.

Розповідається, що колись у Греції жив король Мідда, який любив вигоди, багатства та будь-яку дорогоцінну річ. А найбільше любив він золото! Пропадав за ним! Одного разу він попросив у богів, щоби вони дозволили йому перетворити у золото все, чого б він доторкнувся! Боги погодились на таке прохання короля Мідди. Доторкнувся король каменя, камінь перетворювався у золото! Доторкнувся він оленя, той ставав золотом. У скорому часі по всій Греції рознеслася вістка про незліченні багатства короля, про його «золоте» щастя! Після кількох днів Мідда втомився через свій дар та хотів відпочити. Положився на ліжку, перетворилось воно у золото! Поклав голову на подушку, й подушка стала золотом! Захотілося йому їсти: торкнувся м’яса чи фруктів ─ все ставало золотом! Здогадуючись, що якщо щось не зміниться, він помре з голоду, він знову звернувся до богів, щоб відібрали у нього той дар, якого він у них попросив! Надаремно слав він вкотре своє благання, бо боги не відмінили свого дару. Невдовзі помер цар Мідда. Його бажання золота викопало під ним гріб! Не знайшов він справжнього «щастя» в житті, хоч думав, що воно лежало у золоті, символ апофеозу щастя у сьогоднішньому світі.

Добра тема для наших роздумів. Треба нам у пошуках справжнього щастя посилатись на Ісуса Христа. Він ─ Щастя та Життя, став на землі мізерією, ще й своє життя віддав, щоб нас ущасливити та дарувати вічне життя! Знову цікаві парадоксальні біноми ─ щастя-нужда, смерть-життя! Під час нашої земної мандрівки ми не один раз шукаємо щастя там, де його немає і де його взагалі не можна знайти. Ми шукаємо його у матеріальних справах, ідентифікуємо його з матеріальними речами, забуваючи те, що основне для нашого життя: наша душа не може знайти щастя у тому що матеріальне. Вона мусить шукати його у її Творцеві ─ у Богові. Кожен гріх, що ми чинимо, є наче б то тимчасовою реалізацією нашого бажання знайти та зазнати щастя у житті. Нажаль такий помилковий пошук щастя призводить до смерті, так як сталось із царем Міддою. Будь-яке щастя поза Христом чи без Нього навряд чи можна звати щастям, бо воно приречене на смерть. Наше справжнє щастя ─ Ісус Христос, тому шукаймо Його будь-якою ціною та у кожному моменті нашого життя!

· ПОСТАНОВА

Лише у Бозі наше щастя!

Діти: Буду молитись до Бога, щоб Він допоміг мені пізнати в житті справжнє щастя.

Молодь: Докладу всіх зусиль для того, щоб переконатись, що я не зазнаю щастя у матеріальних речах.

Дорослі: Сьогодні відречусь чогось, у чому я думаю що можу зазнати щастя.