Основні вимоги до уроку

У поглядах на вимоги до уроку варто дотримуватися двох підходів – загально педагогічного і методичного. Останній зумовлений особливостями вивчення конкретної навчальної дисципліни. Ми будемо розглядати загально педагогічні вимоги, які є базою для творчого розвитку вимог до уроку щодо особливостей фахових методик.

Загалом можна виділити такі групи загально педагогічних вимог до уроку: дидактичні, виховні, санітарно-гігієнічні, психолого-фізіологічні.

1. Дидактичні вимоги ґрунтуються на закономірностях процесу пізнання і передбачають стимулювання й організацію пізнавальної діяльності учнів на уроці з урахуванням таких чинників:

- чітке визначення освітніх цілей, завдань кожного уроку;

- чітка, усвідомлена реалізація принципів навчання;

- моделювання процесу навчання на уроці відповідно логіки навчального процесу оволодіння знаннями, уміннями, навичками;

- створювати педагогічні умови для дії рушійних сил процесу навчання;

- раціонально визначати зміст уроку з урахуванням соціальних і особистісних потреб;

- оптимально підходити до вибору методів й засобів навчання;

- творчий підхід до побудови структури уроку. Урок повинен мати творчий характер. Ініціатива, творчість учителя – умова повноцінного уроку;

- забезпечення зворотного зв’язку, що дозволяє учителю впливати на хід навчального процесу, коригувати його.

2. Виховні вимоги які передбачають реалізацію виховної функції на уроці. У системі розв’язання виховних завдань мають домінувати провідні аспекти кожної складової, що забезпечують всебічний та гармонійний розвиток особистості. Зокрема:

– розумове виховання: формування ціннісного ставлення до знань; пізнавального інтересу; почуття задоволення від самостійної пізнавальної діяльності; пізнавальну кмітливість тощо;

– моральне виховання: формування моральних почуттів та переконань: почуття особистої гідності; почуття поваги до інших; толерантність; національної гідності; віру в справедливість; відповідальність; організованість; цілеспрямованість тощо;

– естетичне виховання: формування почуттів прекрасного, вміння відрізняти прекрасне від потворного; акуратність; творчість тощо;

– фізичне виховання: створення оптимальних для фізичного розвитку особистості; оволодіння вміннями і навичками турботи про своє здоров’я тощо;

– трудове виховання: формування працелюбства; наполегливості; почуття поваги до результатів праці як своєї так й інших людей; вироблення звички до систематичної праці тощо.

3. Психолого-фізіологічні вимоги. Акцентують увагу вчителя на відповідальності не тільки за глибокі та фундаментальні знання дітей, але й за їх психофізіологічний стан. Вчитель повинен враховувати:

- особливості психічного розвитку учнів певного віку, їх реальні навчальні можливості;

- необхідність розвивати позитивні емоції: стимулювати позитивне ставлення учнів до навчально-пізнавальної діяльності, формуючи позитивну мотивацію учнів.

- важливим є і настрій учителя на проведення заняття, що потребує зібраності, уважності, самоконтролю, само володіння, контакту з класом;

- моделюючи урок, необхідно зважати на об’єктивні психологічні й фізіологічні процеси, які протікають в організмі учня. Чергувати активізацію пізнавальної діяльності та відпочинку.

4.Санітарно-гігієнічні вимоги:

- оптимальний повітряний режим;

- правильне освітлення;

- належний тепловий режим;

- чергування різних видів навчальної праці;

- відповідність меблів індивідуальним особливостям учнів.

Значна частина санітарно-гігієнічних вимог до процесу навчання повинна виконуватися без безпосередньої участі вчителя (забезпечення відповідної площі, кубатури класних приміщень, освітлення класу, раціональний розклад уроків, сприятливий шкільний режим та ін.). Будь-яке порушення норм шкільної гігієни вчитель не має залишати без уваги.

Протягом уроку вчитель повинен стежити за рівнем втомлюваності учнів. Сам процес втомленості має дві фази: рухливої непосидючості та загальмованості. Якщо учень починає відволікатися від роботи, займатися сторонніми справами, потягатися, розмовляти — це ознака першої фази втомленості. В'ялість, апатія, позіхання, розсіяність свідчать про виникнення загальмованості. Щоб уникнути другої фази втомленості, необхідно зробити короткочасний відпочинок або змінити вид діяльності учнів.

На працездатність учнів впливають і меблі, за якими вони сидять. Невідповідність висоти парт викликає психологічний дискомфорт, може призвести до порушення постави та зору дітей. Втомленість учнів можуть спричинити тіснота, задуха, підвищена вологість, хімічний склад повітря (повітря, в якому 0,1% вуглекислого газу, є несприятливим для перебування людини). Тому провітрювання класу є обов'язковою санітарно-гігієнічною вимогою до організації навчального процесу.

Учнів стомлює одноманітність, нетворча робота. Фізіологи з'ясували, що у 90% дітей втомленість під час навчальної діяльності виникає не від нестачі енергії, а від її надлишку. Вони більше втомлюються на нецікавих уроках, ніж на уроках, наповнених напруженим, цікавим змістом. Саме тому вчитель повинен уміло використовувати інтонаційні засоби мови, стежити за її гучністю та інтенсивністю, чергувати різноманітні методи навчання, використовувати гру, створювати ситуації зайнятості та емоційного переживання. Гігієна розумової праці пропонує також вміле поєднання логічних міркувань з науковими образами, постійний перехід від простого матеріалу до складнішого, що забезпечує нормальне функціонування кори головного мозку, віддаляє прояви стомленості.

Значні санітарно-гігієнічні вимоги пред'являються до використання технічних засобів навчання і засобів наочності. Використання контрастних екранів і підйомних майданчиків при демонструванні дослідів, моделей та макетів, застосування підфарбованих рідин, ретельне затемнення при перегляді кінофільмів, діафільмів, діапозитивів, чіткість зображення на екрані, світлові указки та кольорова крейда полегшують зорове сприйняття учнів.

Порушенням санітарно-гігієнічних вимог до уроку є затримання учнів після дзвінка в класі, байдужість учителя до здоров'я учня, нехтування правилами техніки безпеки. Тому ставлення вчителя до санітарно-гігієнічних вимог свідчить не тільки про рівень його професійності, але й про його моральність та етичні якості.