Кмин звичайний - Carum carvi

Росте в Україні на лугах, галявинах, узліссях.

Одно-дворічна рослина висотою 30-80 см. Стебла прямостоячі, голі. Листки двічі- тричі-перисторозсічені на яйцевидно-загострені, ланцетні і лінійні сегменти. Нижні листки з довгими, а верхні - з короткими іерешками, що переходять у піхву. Складні зонтики без обгорток і обгорточок, з 8-16 дещо неоднаковими за довжиною, голими променями.

Плоди довжиною 3-7 мм, шириною 1-1,5 мм, темно-бурі, ребра світлі, помітно виступаючі. Легко розпадаються на продовгуваті, серповидно вигнуті, стислі з боків мерикарпії. Запах різкий, характерний, смак гіркувато-пекучий.

Використовують плоди, кминну олію.

Хімічний склад: плоди містять флавоноїди, дубильні речовини, жирну та ефірну олії, білки, цукри тощо.

Дія: бактерицидна, спазмолітична, знеболююча, відхаркувальна, проносна, вітро-, жовчо-, сечо- і потогінна.

Застосування: плоди, настій плодів - для поліпшення травлення, лактації у годувальниць, при запорах, метеоризмі, хронічних холециститах, спазмах кишечника, матки, сечоводу. Плоди входять до складу вітрогінного, шлункового та заспокійливого чаїв, з них отримують кминну олію та кминну воду. Розчин кминної олії в соняшниковій олії (2:100) використовується проти шкірних паразитів, для розтирань при застуді; кминну воду дають дітям при кишкових кольках. Плоди і всю рослину використовують у їжу як прянощі.

Застереження. Можлива індивідуальна реакція на кминну ефірну олію.

Кріп пахучий (к. городній) - Anethum graveolens

Культивується як однорічник, іноді дичавіє і росте як бур'ян.

Стебло заввишки 30-80 см, прямостояче, циліндричне, тонкоборозенчасте, голе. Перисті листки багаторазово-розсічені до лінійно-шиловидних, майже нитковидних кінцевих сегментів. Нижні - черешкові, верхні - сидячі, з білооблямованою піхвою. Зонтики 20-50-променеві, великі, без обгорток і обгорточок. Квітки дрібні, жовті, актиноморфні.

Плоди довжиною 3-5 мм, шириною 1,5-4 мм, розпадаються. Мерикарпії плоскі, яйцевидні, овальні або овально-видовжені, з тонкими солом'яно-жовтими краями та 5 жовтувато-бурими реберцями, з яких два бічних значно ширші трьох середніх. Запах характерний, кроповий, смак ледь солодкуватий, пряний.

Використовують плоди, кропову олію, кропову воду, свіже листя.

Хімічний склад: плоди містять жирну та ефірну олії, флавоноїди, каротин; листя містить ефірну олію, флавоноїди, вітамін С, каротин, фолієву, нікотинову і пантотенову кислоти, солі калію, кальцію, фосфору, заліза тощо.

Дія: відхаркувальна, спазмолітична, гіпотензивна, апетитна, жовчо-, сечо- і вітрогінна.

Застосування: настій плодів при метеоризмі, захворюваннях дихальних шляхів. У народній медицині настій і порошок насіння - при стенокардії, гіпертонії, хронічній серцевій недостатності, безсонні, спазмах м'язів, алергічних дерматитах, сверблячці, геморої, порушеннях травлення, кольках. Плоди входять до складу відхаркувальних, жовчогінних, вітрогінних, апетитних чаїв та зборів. Свіже листя - при анемії й серцевій астмі. Примочки - при хворобах очей, гноячкових ураженнях шкіри. Молода трава - ароматична приправа до страв, спеції при солінні огірків і помідорів. Із плодів отримують кропову ефірну олію, яку використовують у парфумерній, кондитерській і консервній галузях промисловості.