Студент повинен уміти

Практичне заняття №23

Системна склеродермія

Актуальність.

Системна склеродермія (ССД) належить до склеродермічної групи захворювань, за частотою посідає третє місце серед усіх системних захворювань сполучної тканини (СЗСТ). Захворюваність на ССД зростає і сягає 4-12 на 1 млн. населення. Зазвичай дебютує у віці 30-50 років. Жінки хворіють у 3-5 разів частіше, ніж чоловіки, і найбільш часто – у дітородному віці.

Спостерігається зростання частоти індукованої склеродермії та склеро-дермоподібних станів, пов’язаних із впливом хімічних, промислових, побутових, медикаментозних та аліментарних агентів.

Рання діагностика та раціональне лікування допомагає покращати прогноз хворих на ССД.

Навчальні цілі

· навчити студентів розпізнавати основні симптоми при ССД;

· ознайомити студентів з методами дослідження, що застосовуються для діагностики ССД, показаннями до їх застосування, методикою виконання, діагностичною цінністю кожного з них;

· навчити студентів самостійно трактувати результати проведених досліджень.

Завдання для самостійної роботи під час підготовки до заняття

· Знати гістологічну будову та патоморфологію сполучної тканини

· Знати основні фармакологічні засоби, які використовують при лікуванні ССД

· Знати основні симптоми ССД

Студент повинен знати

· поширеність ССД

· етіологічні фактори ССД

· патогенез ССД

· класифікацію ССД

· клінічні прояви ССД

· ускладнення ССД

· методи діагностики ССД

· підходи до лікування ССД (класифікацію базисних препаратів, тривалість курсу лікування в залежності від форми та перебігу захворювання, терміни та методи контролю ефективності лікування)

Студент повинен уміти

· проводити опитування пацієнта, правильно виділяти та деталізувати основні скарги, проводити диференційну діагностику болю в суглобах, уражень шкіри та внутрішніх органів при ССД, складати план інструментального, лабораторного, імунологічного та морфологічного обстеження, сформулювати клінічний діагноз

· інтерпретувати дані показників у хворих на ССД (ЕКГ, ультразвукове дослідження серця, суглобів та органів черевної порожнини, рентгенологічне дослідження органів грудної порожнини та суглобів, ЕФГДС, капіляроскопія, спірометрія)

· інтерпретувати дані клініко-лабораторних методів дослідження у хворих на ССД (загальний аналіз крові, сечі та калу; біохімічні показники крові, які характеризують наявність системного запалення, функціональний стан нирок, печінки; титри антинуклеарного фактору, анти-Scl-70 та антицентромерні антитіла, рівень оксипроліну в крові та сечі глікозаміногліканів у сечі)

· призначати схему адекватної терапії при ССД