Примінення захисних газів почалося разом а винаходом дугового зварювання, але при ручному зварюванні штучним електродом позитивних результатів одержати не вдалося, тому захисні гази використовують лише при механізованому зварюванні.
Спосіб газового захисту полягає в тому, що в зону дуги безперервно подається струмінь захисного газу, менш шкідливого, ніж повітря, яке визиває хрупкість наплавленого металу.
На початку 50-х років групою працівників ЦНДІТМашу під керівництвом К.В. Любавського був розроблений важливий промисловий спосіб зварювання в вуглекислому газі, котрий одержав широке розповсюдження в багатьох країнах світу.
Вуглекислий газ, забезпечуючи захист зварочної ванни від впливу повітря, разом з тим є окислюючим середовищем в результаті дисоціації в зоні високих температур дуги:
СО2 СО+1/2О2-Q
Витрата енергії на дисоціацію газу складає 20...25% від загальних витрат енергії в дузі.
В такому випадку, не дивлячись на надійний захист зварочної ванни від азоту повітря, виникає необхідність запобігання окислення металу зварочної ванни і вигорання вуглецю, кремнію, марганцю і інших легуючих елементів, як це має місце при зварюванні вуглецевим дротом типу Св-08.
Окислення заліза в області високих температур в зварочній ванні може відбуватися двома шляхами: безпосередньо вуглекислим газом і киснем, що утворюється в результаті дисоціації, а також випадково попадаючим в зварочну ванну:
CO2+[Fe] CO+[FeO]; O2+2[Fe] 2[FeO]
Утворений окис заліза в рідкому металі ванни реагує з елементами і утворює з ними шлаки і гази.
При зварюванні в середовищі вуглекислого газу в швах можуть утворюватися газові пори.
Для запобігання поро утворення при зварці в СО2 в зварочну ванну вводять розкислювачі або через зварочний дріт, або через спеціальний захисно-легуючий флюс. При зварюванні в середовищі СО2 використовують зварочний дріт з підвищеним вмістом марганцю і кремнію типу Св-08ГСА, Св-08Г2СА і ін.
Механічні властивості зварочних об’єднань, виконаних в середовищі вуглекислого газу, не поступаються властивостям з’єднань, зварених під флюсом.
Процес зварки плавлячим електродом у вуглекислому газі характеризуються слідуючими особливостями:
1. Для забезпечення стабільності горіння дуги, зменшення розбризкування і покращення формування шва необхідно, щоб розплавлений метал переходив з електроду в зварочну ванну у вигляді дрібних капель.
Використання для зварювання тонкого дроту (0,8...2 мм) і високої щільності струму (75...300 А/мм2) забезпечує дрібно-крапельний перенос.
2. В даний час використовується зварка постійним струмом, на оберненій полярності, при якій забезпечується стабільне горіння дуги, зменшується розбризкування металу і якісне формування шва.
Пряму полярність примінюютьпри наплавочних роботах і виправленні дефектів литва.
Найбільша стабільність зварки забезпечується при використанні джерел живлення з жорстокою і зростаючою характеристикою /ПСГ-350, ПСГ-500 і ін./
3. Продуктивність процесу зварки на оберненій полярності вища продуктивності зварки лід флюсом.
4. При зварюванні на прямій полярності коефіцієнт наплавки зростає, а глибина проплавлення зменшується. В результаті цього доля основного металу в шві значно менша.
5. Збільшення напруги на дузі призводить до зменшення коефіцієнтів розплавлення і наплавки за рахунок росту втрат тепла подовженою дугою і втрат металу на збільшення вигорання і розбризкування. При цьому погіршується хімічний склад наплавленого металу внаслідок вигорання легуючих елементів і насичення металу киснем і азотом.
6. Зі збільшенням витрат газу коефіцієнти розплавлення і наплавки знижуються за рахунок інтенсивного охолодження дуги. При зварюванні приміняють витрати газу порядком 900...1500 л/год.
7. Із збільшення виліту електроду зростає продуктивність зварки за рахунок попереднього підігріву електродного дроту струмом. При цьому може погіршитися захист зони зварювання газом.
Переваги зварки в СО2: висока продуктивність, низька вартість, невелика чутливість до ржавіння, можливість спостереження за процесом зварки, можливість автоматичного і напівавтоматичного зварювання без примінення будь-яких флюсо/метало/ утримуючих пристроїв.
В трубопровідному будівництві використовують напівавтомати і автомати для зварювання плавлячим дротом типу А-537, А-547, А-1197, А-І230М, СГУ-301 і ін.
Зварювальний струм визначають за формулою:
діаметр електродного дроту, мм.
Напруга на дузі при газоелектричній зварці
Зварювання проводять короткою дугою. Довжина дуги при струмах 200...500 А повинна бути в межах 1,5...4 мм.
Відстань від сопла пальника до зварюваного метолу підтримують з межах 10...25мм. При цьому забезпечується надійний захист і незначне забризкування сопла.
Тиск вуглекислого газу встановлюють рівним 0,1...0,2 МПа, витрати газу при нормальних умовах 15…20 л/хв.
При автоматичному режимі зварки в середовищі вуглекислого газу зварочний струм визначають за формулою:
коефіцієнт розплавлення електродного дроту, г/А год.;
коефіцієнт теплопровідності сталі, І/°С;
температура нагріву виліту електроду, 400°С;
виліт електроду, мм;.
діаметр електродного дроту, мм.
Швидкість подачі електродного дроту визначається за формулою:
,
площа поперечного перерізу електродного дроту, см2;
густина наплавленого металу, кг/см3.