Рішення Вашитгтонської конференції

Вашингтонська конференція- конференція з обмеження озброєнь та вирішення проблем Далекого Сходу та басейну Тихого океану. Скликана через занепокоєння тим, що - Японія загарбала част прибережних терит Китаю і Росії; - і Японія продовжувала розбудовувати військо-морський флот. Відб з 12 листопада 1921 р. по 6 лютого 1922 р. У роботі конференції взяли участь США, Великобританія, Китай, Японія, Франція, Італія, Нідерланди, Бельгія та Португалія. Також були присутні делегати від британських Домініон і делегат, що виступав від імені Індії Вашингтонська конференція була скликана за ініціативою США, які розраховували домогтися сприятливого для себе вирішення питання про морські озброєння та закріплення нового співвідношення сил в Китаї та в басейні Тихого океану.Всі засідання були відкритими.Конференція також була спрямована проти національно-визвольного руху народів колоніальних і залежних країн.

На Вашингтонській конференції були вироблені і підписані документи:

13 грудня 1921рдоговір 4-щх держав ( США, В.Б., Фр, Японії) про спільний захист острівних володінь у Тихому океані. Ці країни гарантували недоторканість їх острівних володінь. Договір мав на меті об'єднати сили союзників проти національно-визвольного руху народів басейну Тихого океану і Далекого Сходу. Втрачав силу англо-японський договір 1902р.

Дискусії розгорулись при обговоренні пит. Про обмеження морських і сухопутних озброєнь. Делегація США висунула програму →відмова від усіх військ. Суднобудівних програм, скорочення флотів вел морських д-в, заборону будівництва лінйних кораблів водотоннажністю понад 35 тис.т.

6 лютого 1922 р договір п'яти держав ( США, В.Б., Японії, Фр та Іт) про обмеження морських озброєнь, що змінили співвідношення останніх на користь США. ВЛ. Бр. підтверджувала свою згоду на відмову від безумовного переважання на морі. Договір встановлював певну пропорцію граничного тоннажу лінійного флоту його учасників: США-5, В.Б.- 5, Яп-3, Фр-1,75, Італія -1,75.Встановлювався тоннаж авіаносців: 135 тис. т для США і Великобританії, 81 тис. т для Японії і по 60 тис. т для Італії та Франції. Однак загальний тоннаж військово-морського флоту держав не обмежувався, і фактична перевага флоту Великобританії, таким чином, зберігалася. Японія домоглася зобов'язання американського та англійського урядів не споруджувати нових баз на островах Тихого океану на схід від 110-го меридіана східної довготи (за винятком островів поблизу узбережжя США, Канади, Аляски, зони Панамського каналу, Австралії, Нової Зеландії та Гавайських островів). Таким чином Японія забезпечила собі серйозні стратегічні переваги в цьому районі.

6 лютого 1922 договір дев'яти держав ( США, Великобританії, Франції, Японії, Італії, Бельгії, Нідерландів, Португалії та Китаю) надавав країнам, «рівні можливості» у Китаї в області торговельної та підприємницької д-ті та зобов'язував не вдаватися до використання внутрішньої обстановки в Китаї з метою отримання спеціальних прав і привілеїв, які можуть завдати шкоди правам та інтересам інших держав — учасників договору. Цей договір був спрямований проти домагань Японії на монопольне панування в Китаї.

4 лютого 1922 р., Японія змушена була підписати Вашингтонську угоду китайську-японську угоду про евакуацію японських військ з китайської провінції Шаньдун, а також про повернення Китаю залізниці Ціндао- Цзинань і території Цзяочжоу.

6 лютого 1922 було підписано також Трактат про китайський митний тариф, де закріплювались митні нерівноправності Китаю. Вашингтонська конференція не внесла змін до існуючого на той час становища на Далекому Сході. Рішення, досягнуті на конференції, завершили переділ колоніальних володінь і сфер впливу. США ж домоглись ряду важливих поступок з боку Великобританії та Японії.