Економічна криза і крах демократії у Німееччині. Встановлення нациського режиму

Від зими 1929-1930 Німеччину втягнено в світову економ кризу. 1932 промислова продукція Нім зменшилась порівяно з 1928 на половиину, курс акцій впав на третину. Криза надвиробництва, зниження цін на с\г продукцію важко позначилося на становищі сільського нас. Одночасно криза руйнувалас\г. Розорялися малі та великі ферми, їхні доходи не досягали й 30% від рівня 1929 p. В 1928-1932 pp. було продано з торгів 560 тис.га селянської землі. У країні налічувалося майже 8 млн. безробітних. Німеччина не мала змоги сплачувати репарації.

План Дауеса у цих умовах виявився неефективним. Стурбовані економічним і політичним становищем Німеччини, уряди США, Великобританії, Франції та інших країн вирішили надати їй допомогу. Під керівництвом американського банкіра Юнга був, вироблений новий репараційний план для Німеччини. Його було затверджено на Гаазькій конференції в січні 1930 p. Згідно з "планом Юнга" передбачалось зниження розмірів щорічних репарацій та платежів, скасування всіх форм і видів контролю над економікою і фінансами Німеччини. План дав змогу достроково припинити окупацію Рейнського регіону в 1930 p. Розмір щорічних репараційних платежів з Німеччини зменшувався порівняно з планом Дауеса на 20% і встановлювався на найближчі 37 років у сумі 2 млрд. марок.

У 1931 p. Німеччинапосилаючись на труднощі, пов’язані з великою депресією 1929-1933 pp., відмовилася від сплати воєнних репарацій. З того часу "план Юнга" практично припинив своє існування, а в 1932 p. його було остаточно скасовано на Лозаннській конференції. Лише наприкінці 1933 – поч 1934 p. почалася помітна стабілізація економіки Німеччини.

Надання державної допомоги безробітним призвело до значного бюджетного дефіциту. Брак коштів можна було покрити шляхом збільшення податків. Навколо цього пит. виникли суперечки. Справа фінансування допомоги безробітним стала основною причиною розпаду 27 березня 1930 р. останнього кабінету Веймарської республіки, що спирався на парламентську базу, уряду великої коаліції. З тих пір розпочалася ера президентських кабінетів. Від березня 1930 Німеч не мала жодного парламентського уряду, а лише президентські кабінети.

Склад нового уряду:представники: партія Центр, Демократ партія, Народна партія і 2 НННП- Шіле і Тревіранус.

Найважливішим завданням уряду Брюнінга було подалання економ кризи. Було зменшено розміри допомоги для безробітних та зарплатні держаних працівників. Негативні наслідки: зниження купівельної спроможності с-ва, що поглибила кризу надвиробництва.; загострення опозиційного настрою

Влітку 1931 економ криза досягла кульмінації в банківській сфері. Липень 1931 найбільші банки припинили виплати через вичерпання касових резервів.. Уряд змушений запровадити «банківські канікули».

20 червня 1931р презид СШС Гувер виступив з пропозицією накласти річний мараторій на сплату міжнародних боргів. 6 липня 1931 досягнено угоди, що Нім формально сплатить внесок, але ці гроші їй будуть повернені.

4 червня 1932р на пропозицію Папена було розпущено рейхстаг.

30 січня 1933 Гінденбург призначив Гітлера рейхканцлером.