Меморіальна скульптура Пізнього Відродження і маньєризму на західних землях

Детальніше: Пфістер Ян Детальніше: Надгробок князя Костянтина Острозького Надгробок князя Костянтина Острозького, 1579 рік, фото знищеної пам'ятки. Голова Костянтина Острозького. Фрагмент скульптури. Меморіальна скульптура Пізнього Відродження і доби маньєризму отримала поширення на західних українських землях у 16 столітті, бо саме там найчастіше стикалися з новими віяннями та новими ідеями, що йшли від контактів як з явищами італійської культури, так і безпосередньо з митцями Італії чи північних країн, що теж проходили етап Віжродження. Так, Львівцього часу став місцем культурного перетину ідей і традицій італійської, німецької, фламандської та слов'янської культур. Переважали італійські впливи як свідоцтво високого рівню тогочасної Італійської культури, що пройшла тисячолітній шлях розвитку і накопичила значні ремісничо-технологічні і мистецькі знахідки. Львівська ренесансна меморіальна пластика йшла в межах стилістики, розробленої у місті Венеція архітектором і скульптором Сансовіно. Померлий з багатих родин подається лежачі на саркофазі у стані містичного сну. Зазвичай його фігуру облямовують архітектурою - колонами, фронтонами, рустикацією. Фронтони могли мати складний, фігурний вигляд, а надгробок супроводжували герб родини, військова арматура (зброя, прапори, лицарські обладунки в чоловічих надгробках), хрести, молитовні пози, біблія (в жіночих похованнях) і пишні надгробкові епітафії. Написи найбільш цікаві, бо дозволяють точно ідентифікувати померлого, його вік і стан. Завдяки рятувальній діяльності, яку провів український мистецтвознавець Возницький Борис Григорович, для українського народу збережено низку надгробків від 16 до початку 19 століть. Серед збережених -

надгробок дітей Даниловичів з Жидачева
надгробок Йоанна та Катерини Гербуртів
надгробок дітей Понінських тощо.

Унікальним став врятований надгробок Олександра Ванка Лагодовського (1573 року). На саркофазі відтворено фігуру немолодого Лагодовського в лицарських обладунках під пишним архітектурним балдахіном. Надгробок має епітафію, текст якої написано кирилицею, що вказівка на його місцевий, український характер. До рідкісних зразків пишних надгробків цього періоду належить і надгробок князя Костянтина Острозького, встановлений в Успенському соборі 7 серпня 1579 року в Києві. Але видатна меморіальна пам'ятка була остаточно зруйнована 1941 року. Маємо лише невдалу копію у Московському Державному історичному музеї та фотофіксацію. Надгробки та фахова скульптура початку 17 століття несуть відчутні впливи Фландрії. Так, відомо, що у Кенігзберзі в середині 16 століття робив надгробки фламандець Корнеліс Флорис де Вріндт (1513/14 - 1575). Відомо, що саме у Львові оселились втікачі з Кенігзберга, майстри - різьбяри та скульптори. Серед львівських майстрів початку 17 ст. - скульптор Йоанн Пфістер (або Пфістер Ян), що працював в стилі фламандсько-німецького маньєризму. Пфістер використовував як різьбу по дереву, так і гіпс. Саме Пфістер створив оздоби каплиць Кампіанів та Боїмів, а також надгробки в костелі Бережанського замку на сучасному Тернопіллі. Серед врятованих від знищення надгробків - саркофаг з фігурою Катерини Сенявської у вигляді її небесної покровительки - Св. Катерини. Впливи художньої манери Пфістера має і різьблений вівтар з груповим портретом городян Львова, датований 1627 роком і створений його послідовником.