Формування ресурсів банків, їх поділ на К і З. Відображення К і З у фін. звітності. Аналіз структури та ефективності використання ресурсів банків

Банківські ресурси – сукупність грошових коштів, які є в розпорядженні банків для виконання ними активних операцій.

Формуються ресурси банків за допомогою таких складових пасивних операцій:

1. власних коштів

a. статутний капітал

b. фонди та загальні резерви банку

c. нерозподілений прибуток

2. залучених коштів

a. рахунки і депозити інших банків

b. депозити і вклади фізичних осіб

c. депозити юридичних осіб

d. ЦП власного боргу (ощадні сертифікати, векселі) зоб-ня б-ку

3. позичених коштів

a. міжбанківські кредити

b. емісія боргових зобов’язань (облігацій)

Роль власного капіталу досить значна для забез­печення надійності банку та ефективності його діяль­ності: Одним із елементів власного капіталу є його статут­ний капітал. Формування статутного капіталу залежить від організаційної форми комерційного банку. Банки зобов'язані формувати резервний фонд на покриття непередбачених збитків за всіма статтями активів і позабалансовими зобов'язаннями. Розмір від­рахувань до резервного фонду має бути не менше ніж 5% із прибутку банку до досягнення 25% розміру регуля­тивного капіталу банку. Залучені кошти становлять найбільшу питому вагу в структурі пасивів банків. Залучені кошти переважно формуються за рахунок депозитів та емісії цінних паперів власного боргу, однак деяку частку становлять і не депозитні форми залучення. Позичені кошти - це кредити, одержані в Інших банках, кредити Національного банку України та кошти, отримані від емісії та продажу облігацій банків. Облігації - це цінні папери, які характеризують не права власності, а кредитні взаємовідносини, тому кошти, отримані комерційними банками від емісії облігацій, не є їх власним капіталом (як при емісії акцій). Ці кошти банки одержують від власників облігацій у довгострокову позику. Через певний термін банк повинен повернути номінальну вартість облігацій власникам і сплатити фіксований дохід. Залучені кошти, з іншого боку, відображають бан­ківські зобов'язання перед іншими банками та клієнтами. Отже, вони розміщуються в пасиві балансового звіту банку.

Відображення К і З у фін. звітності

Капітал і зобов’язання разом становлять пасив балансу банку.

Зобов’язання і Капітал відображають наступним чином:

Зобов’язання: - зобов’язання перед банками та НБУ - зобов’язання перед СГ - зобов’язання перед фіз ос - КЗ та боргові зобов’яз за емітов. ЦП - інші зобов’язання

Капітал: - статутний капітал - емісійні різниці - резерви - нерозподілений прибуток

Тенденція такого відображення капіталу та зобов’язань є похідною від побудови Плану рахунків БО.

Основним завданням аналізу ресурсів є:

1. Визначення джерел і природи ресурсів

2. Визначення вартості ресурсів

3. Визначення ефективності використання ресурсів

4. Визначення резервів у використанні ресурсів банку

Заг. аналіз ресурсів здійснюється т.чином:

1) Визначають зміну пасиву балансу протягом певного періоду часу

2) Визначають структуру пасиву балансу

3) Визначають співвідношення між зобов’язаннями і власним капіталом

4) Детальний аналіз ВК і суми З

4. Капітал банку, його структура. Порядок формування та облік статутного капіталу банку. Нормативи капіталу.

Капітал комерційного банку складається з суми основного (капітал 1-го рівня) та додаткового капіталу (капітал 2-го рівня) за мінусом відвернень з урахуванням основних засобів. Основний капітал складається з: фактично сплаченого зареєстрованого статутного капіталу банку; дивідендів, які направлені на збільшення статутного капіталу; емісійних різниць (різниць між ціною первинного розміщення акцій та їх номінальною вартістю); резервних фондів, які створюються за рахунок прибутку банку; прибутку минулих років. Додатковий капітал складається з: резервів під стандартну заборгованість інших банків;резервів під стандартну заборгованість за кредитами, які надані клієнтам;загальних резервів;результату переоцінки основних засобів;поточних доходів. До відвернень належать цінні папери в портфелі банку на інвестиції та вкладення в асоційовані та дочірні установи. У складі основного капіталу головна роль належить статутному фонду банку. Він формується з акціонерного або приватного капіталу при організації нового банку за рахунок внесків засновників чи випуску і реалізації акцій. Розмір статутного фонду визначається засновниками, однак він не може бути меншим від мінімального розміру, встановленого Національним банком України. Порядок формування статутного фонду залежить від форми організації банку. Якщо комерційний банк утворюється у формі акціонерного товариства (АТ) відкритого типу, то статутний фонд формується шляхом відкритої передплати на акції, а якщо у формі АТ закритого типу — через перерозподіл усіх акцій серед засновників банку згідно з розміром їхньої частки у статутному фонді. При утворенні банку як товариства з обмеженою відповідальністю статутний фонд поділяється на частки, розмір яких фіксується в засновницьких документах, а учасники банку несуть відповідальність за його зобов’язаннями у межах своєї частки. Статутний фонд може створюватися тільки за рахунок власних коштів учасників (акціонерів) банку. Його формування з допомогою банківських кредитів не допускається. Статутний фонд комерційного банку не може формуватися за рахунок коштів організацій, які за статутом не мають права вести комерційну діяльність та мати прибуток (громадські, релігійні організації, фонди та ін.). Статутний фонд комерційного банку у формі АТ створюється шляхом випуску та продажу двох видів іменних акцій — звичайних та привілейованих. Власники звичайних акцій беруть участь в управлінні банку і поділяють з ним усі його доходи, збитки та ризики. Якщо комерційний банк не одержує прибутку, власники звичайних акцій не отримують дивідендів, їм нічого не гарантується і при ліквідації банку. Однак збитки власників звичайних акцій не можуть бути більшими, ніж первісна вартість їхніх інвестицій, а дохід, у разі прибуткової діяльності банку, вони можуть отримувати значний, тому що розподіл залишку прибутку відбувається тільки між власниками простих (звичайних) акцій. Привілейовані акції дають право їхнім власникам на отримання фіксованого розміру дивідендів, що не залежить від отриманого банком прибутку. Власники привілейованих акцій у разі ліквідації комерційного банку та розподілу його майна мають переваги порівняно з власниками звичайних акцій: їм повертається вартість привілейованих акцій, однак після того, як будуть задоволені грошові вимоги кредиторів банку. Власники привілейованих акцій не беруть участі в управлінні комерційним банком. З розширенням кола операцій комерційних банків, а також у зв’язку з необхідністю задоволення вимог НБУ щодо мінімального розміру статутного фонду у комерційного банку з’являється потреба в збільшенні розмірів цього фонду. Це досягається через проведення додаткової емісії акцій. Резервний фонд комерційного банку призначений для покриття можливих збитків від банківської діяльності, а також для сплати дивідендів за привілейованими акціями, коли для цього недостатньо прибутку. Резервний фонд комерційного банку створюється у порядку, ухваленому зборами акціонерів, а його розмір встановлюється, як правило, на рівні 50% від розміру статутного фонду. Він формується за рахунок відрахувань з прибутку і має бути не меншим 5% від суми отриманого прибутку. Крім резервного фонду, в комерційних банках створюються спеціальні фонди, призначені для виробничого та соціального розвитку банку. Їх формування здійснюється за рахунок прибутку. Прибуток є ресурсом внутрішнього походження. Він створюється у вигляді залишку прибутку після сплати податків та відрахування до фондів банку. За його рахунок сплачуються дивіденди акціонерам. Якщо після сплати дивідендів за ставкою, що встановлена зборами акціонерів, виникне їх залишок, то він може бути використаний на поповнення статутного фонду банку. Ця операція (капіталізація) може бути здійснена і без сплати дивідендів акціонерам, але таке рішення мають ухвалити загальні збори акціонерів. Облік. Кошти, перераховані акціонерами банку відповідно до їхніх зобов'язань щодо передплати акцій, до реєстрації змін до статуту банку, які пов'язані зі збільшенням статутного капіталу, враховуються на аналітичних рахунках балансового рахунку 3630 "Внески за незареєстрованим статутним капіталом", що відкриваються в розрізі акціонерів.

Дт Рахунки для обліку грошових коштів (поточні рахунки клієнтів)

Кт 3630 Внески за незареєстрованим статутним капіталом.

Зареєстрований статутний капітал банку обліковується на балансових рахунках групи 500 "Статутний капітал банку(5000 5001 5002 5003). Відображення операцій у бухгалтерському обліку за рахунками групи 500 "Статутний капітал банку" здійснюється тільки на балансі головного банку (юридичної особи) у розрізі філій та представництв. Банки - юридичні особи можуть надавати дозвіл філіям на розміщення акцій серед своїх клієнтів. Кошти, отримані філією банку за реалізовані акції за номінальною вартістю, обліковують за рахунком 3641 "Кредиторська заборгованість за розрахунками з цінними паперами для банку" і перераховуються головному банку через рахунки групи 390 "Розрахунки між філіями банку". При цьому головний банк здійснює контроль за здійсненням вказаних операцій філіями.

Зареєстрований статутний капітал банку обліковується за балансовим рахунком 5000 "Зареєстрований статутний капітал банку" Плану рахунків.

Після реєстрації змін до статуту банку у зв'язку із збільшенням статутного капіталу в бухгалтерському обліку здійснюють проведення:

Дт 3630 Внески за незареєстрованим статутним капіталом - на суму попередніх внесків до статутного капіталу

Кт 5000 Зареєстрований статутний капітал банку

Кт 5010 Емісійні різниці - на суму емісійних різниць

► Одночасно на суму, що залишається внести протягом року з часу реєстрації змін

Дт 5001 Несплачений зареєстрований статутний капітал банку

Кт 5000 Зареєстрований статутний капітал банку.

Внески засновників до статутного капіталу банку, після його реєстрації, зараховують безпосередньо на балансовий рахунок 5001 "Несплачений зареєстрований статутний капітал банку":

Дт Рахунки грошових коштів, поточні рахунки

Кт 5001 Несплачений зареєстрований статутний капітал банку.

До нормативів капіталу відносять: норматив мінімального розміру регулятивного капіталу (Н1), норматив адекватності регулятивного капіталу (платоспроможності) (Н2), норматив (коефіцієнт) співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів (НЗ). Мінімальний розмір регулятивного капіталу банку (Н1) має становити 12 млн. євро. Н2 відображає здатність банку своєчасно і в повному обсязі розрахуватися за своїми зобов'язаннями, що випливають із торговельних, кредитних або інших операцій грошового характеру. Чим вище значення показника адекватності регулятивного капіталу, тим більша частка ризику, що її беруть на себе власники банку; і навпаки.Значення показника адекватності регулятивного капіталу визначається як співвідношення регулятивного капіталу банку до сумарних активів.

Нормативне значення нормативу Н2 діючих банків має бути не меншим, ніж 10 %. Для банків, що розпочинають операційну діяльність, цей норматив має становити: протягом перших 12 місяців діяльності (з дня отримання ліцензії) — не менше 15 %; протягом наступних 12 місяців — не менше 12 %; надалі — не менше 10 %. НЗ відображає розмір регулятивного капіталу, необхідний для здійснення банком активних операцій. Норматив Н3 установлює мінімальний коефіцієнт співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів. Під час розрахунку нормативу Н3 до сукупних активів не включається сума сформованих резервів за всіма активними операціями банку. Нормативне значення нормативу Н3 має бути не меншим, ніж 9%.