Дія п'ята — Весілля

(Марія клопочеться по хаті. Забігає Оксана).

Оксана. Доброго ранку, мамо!

Марія. Доброго ранку. Ти маєш щасливий вигляд, добре спала?

Оксана. Всю ніч очей не зімкнула. Але я дійсно щаслива, бо сьогодні я виходжу заміж за Петра.

(Заходять свахи).

1-а сваха ( до Оксани). Ти вже й схопилася, рання пташко?

2-а сваха. А ти хіба на пам'ятаєш, як ти заміж ішла? Чи спала вночі?

1-а сваха. Це було так давно, що я вже і забувати стала.

Оксана. Ну чому так довго дівчат немає?

Марія. Ти просто хвилюєшся. Поглянь — ще і сонце незійшло.

2-а сваха. Цетільки нам, свахам, зі старості не спиться — то й прийшли раніше.

Марія. Принеси-но, Оксаночко, хустки.

(Оксана приносить, а Марія перев'язує хустками свах).

1-а сваха. Ось і старша дружка. Також, певно, не спалося.

(Заходить Олена).

Олена. Доброго ранку! Чи не запізнилася я?

2 сваха. Та ні, ще немає нікого.

Олена. Там ще дівчата йдуть.

Оксана. Oй, Олено, яка ж бо ти гарна сьогодні!

Олена. Ми тебе як зодягнем, ти ще краща будеш.

(Заходять дівчата і хрещена мати. Вони співають).

У городі зілля /2р.

За городом зілля /2р.

У цім домі, що на рогу

Почнемо весілля /2р.

1-а дівчина. Доброго ранку! Чи не спізнилися ми?

1 сваха. Щойно те ж саме Олена питала. Ні, не спізнилися, але й відволікати не треба.

Хрещена мати. А ну ж бо, мати і дівчата, Оксану до шлюбу готувати!

(Мати виносить біле простирадло, розстеляє його, ставить стілець, на нього кладе подушку. На цю подушку сідає Оксана).

Оксана.

То не мати косу чеше /2р.

Чужа чужаниця /2р.

За маму ставиться.

Ой, розплітай, мамо, косу, розплітай.

Тільки мою головоньку не торкай.

Бо моя головонька слабенька,

А я твоя донечка рідненька.

Марія.

Ой до вінця, Оксаночко, до вінця.

Не забудь, молодая, гребінця.

Ой, упав гребінець під стілець

(Мати випускає гребінець).

Та подай Оксаночці гребінець.

(Дружка подає його).

Буду готувати її під вінець.

(Марія знімає стрічку, розплітає косу, розчісує, знову її заплітає, але вже без стрічки. Дружна одягає їй вінок із фатою).

(Чується гомін, стук у двері).

2-а сваха. Це, напевне, наречений за тобою йде. Пора і нам за роботу братися.

1-а сваха. А ну гукайте нам Івасика, нехай наречену продавати йде. А ти, Оксано, сідай та нехай тебе мати накриє.

(Оксану накривають простирадлом, а також накривають хрещену матір).

(Заходять наречений, боярин, свахи, староста та хлопці).

2-а сваха. Що ви за люди? Звідки і чого вам треба?

Наречений.

Котився місяць до зірки,

Вибрався Петро до дівки.

Питаюся свого батенька:

Чи много боярів брати?

— Бери, синоньку,

Всю дружиноньку.

Бери старосту старого.

Бери сватеньку-багачку,

Бери свашечку-співачку,

Бо там чужая сторона,

Щоб не набратися сорому.

Ой, їдь, синоньку,

В щасливу годиноньку.

Час, привіз би любую дружиноньку.

Івась. Щоб Оксанку в нас забрати, за неї треба викуп дати.

Іван (боярин). Що ж ти хочеш за неї?

Івась. Е!.. Голуб'ята, вона дорого коштує!

Іван. Та хоч би подивитись на неї.

Івась. Спочатку гроші. Дасте 100 червонців?

1-а сваха молодого. Та що ж ми гроші заплатимо, а вона, може, крива та ряба?

2-а сваха молодого. Чи коса та лиса?

Івась. Наша Оксана найкраща в селі!

(Боярин хоче пролізти крадькома, але свахи молодої йому не дають).

Іван. Та немає в нас стільки грошей.

Івась. А як немає, то й ідіть. Наша Оксана в дівках не засидиться!

1-а сваха молодого. І наш Петро хлопець видний, крім Оксани за нього будь-яка піде.

2-а сваха молодого. То, може, вступиш ціну?

Івась. Не вступаю. Оксана ще більшого коштує.

Іван (кидає гроші на тарілку). Ну на, тримай! Чи всі?

Івась. Ні, не всі, ще стільки ж покладіть! (Боярин ще кладе)

Іван. А тепер усі?

Івась (забираючи гроші). Усі уже.

Петро. То впускай швидше, дуже кортить Оксану побачити!

1-а сваха молодої. А ти вибери ту, з якою під вінець підеш.

(Петро дивиться яке простирадло зняти).

Іван (показуючи на хрещену). Он вона. (Петро знімає з неї простирадло, всі сміються)

Петро. З цією ти до шлюбу йтимеш! (Відкриває Оксану) А я оцю красуню до церкви поведу! (Оксана встає, а Олена хутко сідає на її місце).

2-а староста. О, видно, хто з дівчат заміж хоче!

1-а сваха молодого.

Ой дайте нам дівку, ще й білу постільку,

Чотири подушки пухових,

чотири сорочки льонкових,

І скриню, і перину, і в дім господиню!

2-а сваха. Благослови, Боже, і отець, і мати,

Своєму дитяті під вінець ставати

Та з судженим шлюб узяти.

Петро і Оксана (разом). Благословіть, мама і тато

Оксана. Мені з Петром,

Петро. Мені з Оксаною

Разом. До шлюбу стати.

Василь. Підійдіть сюди, діти мої.

(Наречені підходять, стають перед батьком на коліна).

Василь (перехрестивши їх). Даємо вам своє благословення, будьте щасливі!

(цілує їх по черзі)

Марія (перехрестивши їх): Разом з нами хай благословить вас Господь.

(Молоді встають, батько зв'язує їм руки хусткою).

Хрещена. Веди, наречений, до шлюбу омріяну долю свою.

Шануй її, милу та любу, як голуб голубку,

Як вишню розквітлу в саду.

Дорогу молодим!

(Батько виводить 2-х за хустку, мати обсипі молодих пшеницею, цукерками, грішми. За ними в\ ходять всі).

Пєрейма

(Виходять 4 хлопці і Стецько.)

1-й хлопець. Он вони вже йдуть!

2-й хлопець. Він думав, що з нашої вулиці Оксану задарма забере. Не вийде!

Стецько. Правильно, а то мені, значить, гарбуза а з цим обірванцем Петром до церкви.

3-й хлопець. Та ти ж у нас хлопець славний.

Стецько. Звичайно, хіба є в Петра така шляпа чи (гладить пузо) авторитет такий?

Іван. Що то за перейма на дорозі? Ану, розступіться та дайте пройти!

4-й хлопець. Нізащо!

Стецько. Нізащо!

Іван. А це чому ж?

1-й хлопець. Тому що викуп треба, а інакше в тебе заберемо наречену і дружку.

1-а сваха молодого. Хлопці, але ж Оксана згоду дала.

2-й хлопець. Згоду дала, але в церкві ще не стояла!

3-й хлопець. Ну як, даєте викуп?

Іван. А що ж ви хочете?

4-й хлопець. Та могоричу.

Петро. А ну, свашки мої, поставте їм могорич. За Оксану мені нічого не шкода. (Свахи дають хлопцям могорич).

1-й хлопець. Ну що ж, тепер дорога вільна.

4-й хлопець. Щасти вам, молодята!

(Усі виходять).

(Вдома у молодого, на сцені батьки молодого, заходять батьки молодої).

Марія. Так поспішали, думали, що запізнимося!

Настя. Не хвилюйтеся, свахо. Вони ж тільки до церкви пішли.

Марія. І знаю, що дитину в хороші руки віддаю, а все одно туга душу бере.

Настя. Унас твою Оксану ніхто не скривдить. Я їй і слова лихого не скажу.

Степан. Хіба що збреше коли що...

Настя. Що ти соромиш мене перед сватами!

Степан. Бо це правда!

Василь. Годі сваритись. Он молоді вже йдуть.

(Матері беруть хліб на рушникові, батьки стають по боках. Заходять молоді, стають на рушники).

Петро. Вийдіть, тещо, з хати, свого зятя зустрічати.

Оксана. Вийдіть і ви, мати, свою невістку зустрічати.

Разом.

Вийдіть, вийдіть, ви в кожусі та в хорошому дусі,

Які кожухи мохнаті, такі будемо багаті, На худобу, на вівці, на гроші, червінці. (Молоді кланяються).

Марія. Живіть щасливо, будьте багаті та здорові,

Настя. Та подаруйте нам онучаток.

Батьки разом. Во ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа!

(Віддають їм хліб, молоді цілують його і передають сватам).

Степан. За мною, діти, та на весільний посад.

(Степан за хустку заводить молодих за стіл. Олена і Іван швидко збирають рушник, щоб на нього ніхто не став).

Староста. Просили батько, просила мати всіх гостей до столу.

(Всі сідають до столу. Настя та двí її свашки подають страви).

2-а сваха молодого. 3-за гори гуска летіла, наша капуста з перцем кипіла.

1-а сваха молодого. З перцем, не з перцем, просимо зі щирим серцем.

1-а сваха. Свахи, ваш борщ чи на льоду укипав?

2-а сваха молодого. Борщ як борщ, то ми для каші воду з помийниці брали.

2-а сваха. Та ми гуску непатраною подали.

1-а сваха молодого. То ми навмисне для вас, любі свахи.

Староста. Годі вам, свахи, страви всі смачні.

1-а дівчина. Да ти бачиш, дружко?

Олена. Бачу, бачу, подружко

Що боярин коровай краде.

За гільце захиляється.

Короваєм запихається.

Іван. Та я роду не злодійського, а я роду королівського,

Короваю не брав в рот його не запихав.

1 хлопець. Ну і взяв боярин дружку.

Іван. Взяли їївмили, серпом та йпобрили.

Граблями розчесали, отак мені дружку вбрали.

Олена. Ну зачекай, ти сьогодні переді мною ще й танцювати будеш.

Іван. Не буду!

Староста. Іване, не забувай, що сьогодні — ти старший боярин. І замість сперечатися, краще б музик найняв.

Іван. А вони вже тут.

(Музики встають).

Староста. Ну що ж, пора вам до роботи братися і перший танець — для молодих.

(Грає повільна музика, староста виводить наречених, вони танцюють).

(Дружка непомітно знімає з голови боярина картуз).

2 хлопець. Іване, де це твій картуз? Пропив уже?

Іван (хапаючись за голову). І справді, де він подівся? Може, загубив десь?

(Шукає очима)

Олена. Я знаю, де він.

Іван. Так це ти його вкрала! Віддай відразу ж!

Олена. Картуз не віддасться, він продається.

Іван. І що ж ти за нього хочеш?

Олена. Затанцюй мені!

Іван. Що завгодно, тільки не це! Ну хочеш, я тебе поцілую? Чи грошей дам?

Олена. Ні, я обіцяла, що ти танцюватимеш переді мною!

Староста. Проґавив картуза — виконуй. (Боярин починає танцювати).

Оксана. Ну, Олено, допоможи йому. (Танцюють удвох).

Староста. Ну, музики, заграйте таку веселу, щоб підошви погоріли!

(Танцюють всі, деякі спускаються в залу, піднімають на танець глядачів).

Староста. Батьки знову просять за стіл. (Всі сідають за стіл, а двоє хлопців прокрадаються під стіл, крадуть у молодої взуття).

Оксана. Ой, щоце таке? Хто під столом? (Хлопці вилазять).

1 хлопець (до Івана). Ми вирішили, щоб ти не ледачкував сьогодні.

Іван. Що ви хочете?

2-й хлопець. Як завжди …

(Хлопці наливають в стакан і боярин його випиває).

Староста. Благослови,Боже, і отець, і мати

Дітям своїм подарунки дарувати!

(Першими дарують батьки молодої)

Василь. Даруємо вам щастя...

Марія. Здоров'я...

Василь. Хліба...

Марія. Солі.

Разом. Івсього доволі!

2-й хлопець. Дарую вам трохи гречки, щоб не було між вами суперечки.

Свахи молодого. Бажаємо молодим, щоб мали в оборі, в коморі, в сішку, і в мішку, в ложці, в мисці і в колисці.

Свахи молодої. Даруємо голку і нитку, щоб уміла шити, прясти, і в свекрухи вкрасти. Бо в свекрухи така власть — як не вкрадеш, то сама не дасть.

Староста. Дарую корзину суниць, щоб не ходив до чужих молодиць.

Боярин. Бажаю вам багатіти, а молодій спереду горбатіти.

1-а дівчина. Даруємо вам жменю проса, щоб не ходила жінка боса.

1-й хлопець. Даруємо вам ружу, щоб дивилась лиш на свого мужа.

2-а дівчина. Даруємо вам гроші мідні, щоб не були ви бідні.

Хрещена мати. Даруємо чисту воду, щоб були обоє гарні на вроду.

3-а дівчина. Даруємо молодому дугу, щоб не заглядав на другу, а молодій коня вороного, щоб не заглядала на другого.

1-й хлопець. Дарую граблі і вила, щоб молода добрий борщ варила.

Дівчина. Даруємо мішок колосся, щоб до віку жилося.

Хлопець. Дарую горобця, щоб мали хлопця-молодця.

Дружка. Даруємо дзвіночки, щоб мали дві дочки.

5-а дівчина. Даруємо пучок калини, щоб до року були хрестини.

Батько молодого. Даруємо молодим сад, а в саду ягоди, щоб жили в мирі та злагоді!

Стецько. Даруємо вінок цибулі, щоб не давали один одному дулі.

(При цьому боярин роздає коровай — шишку —

батькам і іншим по шматочку).

Староста. Роздані подарунки всі, поспіваємо пісні.

(Пісня «Зеленее жито»).

Зеленее жито, зелене, хорошії гості у мене,

Зеленее жито за селом, хорошії гості за столом.

Зеленее жито женці жнуть,

Хорошії гості в хату йдуть.

Зеленее жито, ще й овес,

Тут зібрався рід наш увесь.

Зеленее жито — ярина,

Тут зібралася моя родина.

1-а сваха молодого. Та щось, дівчата, не дуже ви й співаєте, зуби у вас, мабуть, з редьки?

1-а сваха молодої. Що ви на дівчат накидаєтеся, на себе б глянули, свахи-нетіпахи!

2-а сваха молодого. Це ви, як сороки на лозі!

2-а сваха молодої. А ви як шпильки в стіні!

Старости. Це завелись надовго, а ну ж, свашки язикаті, нумо танець танцювати!

(Танець свах).

Староста. Прийшла пора для покриття.

(Виносять стілець з подушкою, на неї сідає Оксана, Петро знімає з неї вінок, а Настя одягає хустку).

Дівчата (при цьому співають).

Горіла сосна палала, /2р.

Під ней дівчина стояла, /2р.

Під ней дівчина стояла,

Русяві коси чесала.

Ой, коси, коси, ви мої,

Довго служили ви мені,

Більше служить не будете.

Під білий вельон підете.

Під білий вельон, під хустки,

Більш не піду я за дружки,

Горіла сосна ще й тріска,

Тепер я ваша невістка.

(Під цю мелодію виконується танець «Прощання з дружками». Оксана по черзі танцює з кожною дівчиною, одягаючи їй вінок. Цілує її.).

Марія. Вітаю ще раз тебе, дочко. Тепер ти вже молодиця, а ця дівчина. Люби свого чоловіка, шануй його батьків.

Василь. Ми вже будемо йти, доню.

(Всі починають співати)

Де б я не їхала, де б я не йшла,

Мамі своїй та й дякувала.

Оксана. Дякую тобі, мамо, що будила мене рано.

Більше не будеш, не будеш.

Всі. Де б ти не їхала, де б ти не йшла, Батьку своєму дякувала.

Оксана. Дякую тобі, тато, що построїв мені хату,

Більше не будеш, не будеш.

Всі. Де б ти не їхала, де б ти не йшла,

Воротам своїм дякувала.

Оксана.

Дякую вам, ворота,де стояла хлопців рота,

Більш не буде, не буде.

Марія. Ой, не дави з мене сльозу, доню.

Оксана. Я буду сумувати за вами.

1-а сваха молодого. З нами, Оксаночко, з нами, до чужої мами. Між чужії люди, там тобі добре буде.

2-а сваха молодого. У нас вітер сам хату мете, в нас сонечко хліб пече, сама вода в горщики ллється. Бо в нас так ведеться.

Олена. Прощай, прощай, подруженько, бо вже йдемо,

І твоє дівування з собою беремо.

Настя. Дякуємо вам, і завтра приходьте.

(Дівчата, Олена, батьки Оксани виходять).

Степан. І вам спасибі, люди добрі! Завтра вранці чекаємо вас знову.

(Всі виходять).

Дія 6 — Циганщина.

(На сцені батьки Петра, Настя і Степан, заходить Оксана).

Оксана. Доброго ранку. Щось допомогти, мамо?

Настя. Та ні, Оксаночко, йди відпочивай. На твій вік ще вистачить.

Степан. А Петро де?

Оксана. Ще спить. Збудити його?

Настя. Не треба. Сьогодні відпочивайте.

(Заходять цигани).

1-а циганка. О, видно, невістка роботяща попалась, ні світ, не зоря, а вже на ногах.

Настя. Та я й знала, що невістка у мене хороша буде.

Оксана. Мамо, не перехваліть мене.

1-й циган. Ну, добре. Годі вам теревені точити, ходімо Петра будити. Хай він гроші нам дає.

(Виходять і заходять із Петром, він протирає очі).

2-а циганка. Ну йсоня же ти. Всю ніч проспав і не виспався.

1-й циган. Та хіба ж він спав? Хто в таку ніч спить?

Петро. Ну чого вам?

1-а циганка. Грошей давай.

Петро. Та я ж у себе вдома.

2-а циганка. Давай, давай, ти ж знаєш, що нам все одно нічого не доведеш.

(Петро дістає трохи грошей, дає їм).

Циган. Ну що ти, голубок, і за Оксану стільки ж дати треба.

(Петро ще дає).

1-а циганка. Ну добре, для почину вистачить. Гайда по гостях — курей збирати. (Вони виходять, заходять музики).

Настя. Проходьте, проходьте, просимо вас до столу.

(Музики сідають до столу), (Заходять цигани).

1-а циганка. Ху, ну й втомилася я, та й усі втомилися. Ледве мішки донесли.

2-а циганка. Не приходили ще батьки Оксани? Сніданку їй не приносили?

Настя. Ні.

Циган. Он якраз вони і йдуть. (Заходять батьки Оксани, вона сидить за сто лом, на якому лежить цибуля, недоїдки, гарбуз, і т. ін.).

Василь. Доброго ранку.

Марія. Боже поможи. Чи не скривдили ви тут нашу доню?

Циган. Ніхто її не зобижав.

Василь. Та й бачу, що на стіл поставили таке, що свині у нас вдома такого не їдять.

1-а циганка. Не їдять тому, що немає такого в вас дома.

Марія. Пропустіть, та я хоч погодую свою донечку.

2-а циганка. Не смішіть людей. Де це видано, щоб цигани пропустили даром. Викуп давайте, тоді пропустимо.

Василь. Та майте ж совість. Ми ж до рідної доньки прийшли.

Циган. Тим більше, так що з вас більше ніж з інших положено.

(Василь дає гроші, і цигани їх пропускають).

(Марія підходить до Оксани, цілує її і ставить на стіл їжу).

Циган. Досить возитися з молодими. Он уже люди йдуть.

(Заходять люди, молодь. Цигани починають з ними торгуватися).

Настя. Просимо, люди, до столу.

(Всі сідають за стіл)

(Музики грають і всі танцюють).

1-а циганка. Чи не пора вже нам батьків провезти, та в пилюцівикачати?

Всі. Пора, пора.

Циган. Ну що ж, коні, до роботи. (виходять 2 хлопці)

1-й хлопець. Ми сьогодні за коней.

2-й хлопець. Тільки дарма не поїдемо Треба підкріпитися.

1-й хлопець. І з батьками з вітерцем зможемо прокотитись.

(Хлопці витягують візок, прикрашений квітками, позаду прив'язані порожні консервні банки. Під музику батьків вивозять у залу, провозять по проходу і в кутку висипають.).

(Батьки тікають, та їх ловлять і виводять на сцену).

2 циганка. Всі ці дні батьки нас примушували танцювати. А зараз ми їх зримусимо.

2 циганка. Танець для батьків.

(Танець батьків)

Василь. Ану, музики, не зівайте, танець для циган заграйте

Настя. Язикидобре чесати, чи вмієте ви танцювати?

(Танець циган/.

Степан. Дівчата, хлопці в круг вставайте, гопака тут витинайте. (Всі танцюють)

Марія І Настя Дякуємо вам, що прийшли до нас ірозділили нашу радість.

1-а дівчина. Сподіваємося через рік на хрестинах погуляти.

4-й хлопець. Спасибі за частування та за музику хорошу.

Всі разом. Спасибі за все!

(Всі виходять, залишаються музики, батьки, молоді).

Василь (до музик), дякуємо, музики, за таку музику чудову.

Степан. Чи заплатили вам?

Музики. Так.

Настя. Я ще вчора розрахувалася.

Степан. От людина, не може, щоб не збрехати!

(Музики встають, збирають інструменти)

Музики. До побачення. (Виходять).

Марія. Будемо і ми, доню, йти. Шануй Петра та батьків, слухай їх.

Оксана. Я проведу вас.

Настя. Ми всі підемо вас провести.

Василь. Спасибі, вам, свати, за все.

Степан. І вам також. (Виходять).

(На сцену виходить Стецько).

Стецько. Цей обірванець Петро таку дівку собі вхопив. А я дурнем був, дурнем і залишуся. От тільки каші гарбузової дуже хочеться. До кого ж сьогодні свататися піти?

(Звертаючись до зали)

Може ви підкажете, га? Ех, (махнув рукою і пішов).