Мова і мовлення

Поряд з словом мова (рос. язык) широко вживається й термін мовлення (рос. речь). Обидва ці терміни близькі за значенням і практично не завжди розмежовуються. Будь-яка розвинена мова — це сотні тисяч слів з їх лексичними зна­ченнями, безліч граматичних форм слів, різновидів слово­сполучень і речень, витворених народом протягом віків. Мов­лення — це процес використання мови всім народом і кож­ною окремою особою.

Кожна людина, навіть дуже освічена, геніальна, знає і користується не більше як кількома десятками тисяч слів. Тим часом у розвинених сучасних мовах, зокрема і в україн­ській, слів не менше мільйона. Отже, словник мови незрів­нянно більший за словник індивідуального мовлення.

Мова — явище загальне, всенародне, мовлення — явище часткове, індивідуальне, воно реалізується в устах окремої особи. Всі члени суспільства користуються тими самими зву­ками певної мови, словами, структурними типами речень ■ тощо. Без цього взаємне спілкування було б неможливе.

На мовленні, на відміну від мови, позначається вік лю­дини, її освіта, професія, середовище, в якому вона живе. Кожен з нас має свої мовленнєві звички, по-своєму вживає ресурси, засоби мови: іноді надміру використовує певні слова і звороти, певним чином переосмислює їх, надає їм своєрідних значеннєвих та емоційних відтінків, подекуди навіть створює нові слова. Особливо велика роль у творенні нових слів належить видатним особам. Тільки мовлення, а не мова, може бути голосним або тихим, тривалим або ко­ротким, швидким або повільним. Тільки мовлення реалізу­ється в інтонації, супроводжується жестами і мімікою.

Завдання. Наведіть і запишіть п'ять — десять слів, зазначивши в дуж­ках їх творців.

Зразок: Брунькоцвіт (Тичина); серпастий, молоткастий радянський паспорт (Маяковський).