Займенник як частина мови

Займенником називається повнозначна частина мови, що об'єднує слова, які вказують на предмети, їх ознаки і кіль­кість, але не називають їх. Наприклад: 1. Брянський дорожив своїм старшиною і пишався ним перед іншими командирами рот (Гончар)'. Іменник старшиною називає особу, а займен­ник ним вказує на неї. 2. Стояла люта зима. Ще такої не зна­ли люди. У першому реченні прикметник люта називає озна-

270.

ку іменника зима, а в другому займенник такої лише вказує на цю ознаку. 3. Минулого тижня я прочитав двісті сторінок тексту. Цього тижня стільки ж! Числівник двісті називає кількість предметів, у даному випадку сторінок, а займенник стільки лише вказує на кількість.

Як бачимо з наведених прикладів, займенники за значен­ням і граматичними ознаками неоднотипні, вони розподіля­ються на три групи: узагальнено-предметні (він — старши­на), узагальнено-якісні (така — люта), узагальнено-кіль-кісні (стільки — двісті).

Усі займенники змінюються за відмінками. Рід і число виявляються в них своєрідно, а деяким групам займенників і зовсім не властиві.

За здатністю співвідноситись з певними частинами мови, за граматичними значеннями, особливостями відмінювання і • роллю в реченні займенники поділяються на три групи: а) зай-' менники, співвідносні з іменниками; б) займенники, співвід­носні з прикметниками; в) займенники, співвідносні з числів­никами.

И?айменники, співвідносні з іменниками,— я, ти, ми, ви, він, вона, воно, вони, себе, хто, що, ніхто, ніщо, хтось, щось, дехто, дещо, хто-небудь, що-небудь та інші — зміню-. ються тільки за відмінками (хто, що), за відмінками й чис­лами (я— ми, ти — ви). Займенники він, вона, воно мають, крім числа і відмінка, родові форми. У реченні займенники, співвідносні з іменниками, бувають підметом, іменною части­ною складеного присудка і додатком. Наприклад: Мислив я, що нас багато, хто поетом зоветься (Рильськ.). Займенник я має форму називного відмінка однини, у реченні виступає під­метом, нас — форму родового відмінка, у реченні виступає додатком, хто — має форму називного відмінка, в реченні виконує роль підмета.

(Займенники, співвідносні з прикметниками,— мій, твій, ваш, наш, сам, чий, який, якийсь, який-небудь, котрий, та­кий, ніякий тощо — змінюються за родами, числами і від­мінками, у реченні переважно виконують роль означення, іменної частини складеного присудка, значно рідше — роль інших членів речення. Наприклад: 0, земле, ти за весну й лі­то багато людям віддала плодів, зерна, рясного цвіту — свого сердечного тепла. В твоєму сріблі я пізнала свою найпершу сивину (Тк.). Займенники свого, твоєму, свою, узгоджуючись з іменниками тепло, срібло, сивина в роді, числі й відмінку, виступають у реченні означеннями. Я прочитав твої листи, моя ти сестро прехороша... і я не той, і ти — не та, а все ж нас не зігнула ноша, яку поклало нам життя з дитячих літ на кволе тіло (Нагн.). Займенник той вжито у називному

відмінку чоловічого роду однини, в реченні він виконує роль іменної частини складеного присудка. Займенник яку вка­зує на іменник ноша, має форму знахідного відмінка однини жіночого роду і виступає в реченні додатком.

Займенники, співвідносні з числівниками,— скільки, стіль­ки, — вказують на неозначену кількість, змінюються лише за відмінками, виконують роль підмета, означення, додатка. Наприклад: Ах, скільки радості, коли ти любиш землю, коли гармонії шукаєш у житті (Тич.).

Займенник скільки тут має форму називного відмінка, ра­зом з іменником радість утворює словосполучення, що висту­пає підметом у реченні.

Завдання. І. Виразно прочитайте текст. Визначте займенники і пояс­ніть, на що вони вказують.