Вітчизні

Вітчизно! Горді ми тобою, Ти — серце, сповнене любові,

Трудом і подвигом твоїм, Ти — правий, непоборний гнів,

Твоєю чистою весною Горять в твоїй стобратній мові

І сили струменем живим. Зірниці молодих вогнів.

О! Годен чорної отрути,

Не вартий ні хвилини жить,

Хто міг на мить тебе забути

І занедбать тебе на мить!

(М. Рильський)

§ 156. Розряди займенників

За значенням займенники поділяються на вісім груп (роз­рядів): особові, зворотний, присвійні, питально-відносні, вказівні, означальні, заперечні та неозначені.

Особові займенники становлять групу слів, що вказують на осіб, а також на інші істоти, різноманітні предмети, яви­ща і поняття.

Особові займенники змінюються за особами, числами та відмінками. Займенники він, вона, воно змінюються й за рода­ми. Ці займенники в реченні можуть виступати підметом, іменною частиною складеного присудка, додатком. Наприклад: Стояла я і слухала весну, весна мені багато говорила (Л. Укр.). Займенники я, мені вказують на мовця (автора); я має форму першої особи однини називного відмінка, у реченні виконує роль підмета, мені], — форму першої особи однини давального відмінка, у реченні виступає додатком.

Зворотний займенник себе завжди відноситься до суб'єкта дії. Він не має форми прямого відмінка, родових форм, не змі­нюється за числами, у реченні виступає в ролі додатка. На-

272.

приклад: Хотілося без кінця дивитись на цю велику людину, що вела за собою працюючих (Корн.). Займенник собою вказує на відношення до особи (людини), має форму орудного відмін­ка однини і виступає додатком.

Присвійні займенники вказують на приналежність яко­гось предмета певній особі. Вони, як і прикметники, зміню­ються за родами, числами і відмінками. Наприклад: В народі міцно живе віра в нашу партію (Бойч.). Займенник нашу вказує на приналежність предмета першій особі, має форму жіночого роду однини знахідного відмінка, у реченні виконує роль означення.

Питально-відносні займенники виконують подвійну роль у мові. Питальними вони бувають тоді, коли містять у собі запитання про особу, предмет, ознаку, кількість. Наприклад:

- Хто може випити Дніпро, хто властен виплескати море?

'Рильськ.). Якщо ж займенники хто, що, чий, який, скільки служать для зв'язку головного і підрядного речень у складно-підрядному, то їх називають відносними. Наприклад: Я єсть народ, якого Правди сила ніким звойована ще не була (Тич.).

Питально-відносні займенники мають неоднакові граматичні ознаки: одні з них (хто, що, скільки) змінюються за відмінка­ми, інші (який, чий) —за родами, числами і відмінками.;Питально-відносні займенники можуть виступати різними членами речення.

Вказівні займенники вказують на виділення якогось одного предмета з ряду інших. Крім займенника стільки, що змі­нюється лише за відмінками, вказівні займенники мають фор­ми роду, числа й відмінка. У реченні вони бувають означен­нями. Наприклад: Понад верхами птах співає, луною котиться той спів (Тк.). Тут займенник той, виступаючи означенням, узгоджується з іменником спів у роді, числі й відмінку.

Означальні займенники вказують на узагальнену ознаку предмета, явища тощо. Вони співвідносні з прикметниками й узгоджуються з іменниками в роді, числі та відмінку; в ре­ченні виступають означеннями, а при переході в іменники ви­конують роль підметів і додатків. Наприклад: Тут кожен камінь пише заповіт і кожна гілка шле адреси літу (Мал.). Займенники кожен, кожна вказують на узагальнену ознаку іменників камінь, гілка, узгоджуються з ними в роді, числі і в реченні виступають означеннями.

Неозначені займенники також утворюються від питальних додаванням часток аби-, де-, будь-, небудь-, сь-, казна-, хтозна-. Ці займенники вказують на існуючі, але невідомі неозначені особи чи предмети, їхні якості, ознаки.

Заперечні займенники утворюються від питальних займен­ників додаванням префікса -ні." Вони заперечують існування.

предмета, ознаки, кількості. Наприклад: ніхто, ніщо, нія­кий, нічий, нікотрий, ніскільки.

1. Ніхто з них не був навіть військовозобов'язаним (Коз.).

2. Ніяке дитяче товариство хлопця не приваблювало (Баш).

3. Ну, дак скільки тобі десятин? — Ніскільки, — відказав спокійно Зінько (Гр.)?

Заперечні і неозначені займенники характеризуються ти­ми самими граматичними ознаками, що й питально-відносні. Одні з них змінюються за родами, числами, відмінками, інші тільки за відмінками. Синтаксичні функції їх різні: вони мо­жуть виступати в ролі підметів, присудків, означень і додат­ків. Наприклад: 1. Вийди, Kampe, з хати: я щось маю розпи­тати, дещо розказати (Шевч.). 2. Свободо святая, моя доро­гая! Для тебе не шкода нічого (Шпак).

Таблиця 3. Розряди займенників

Розряд	Займенники	Приклади
Особові	1-а особа я, ми	Я — син Країни Рад (Рильськ.)
	2-а особа ти, ви	Вони не вважали себе ні героями,
	3-я особа він, вона, воно, вони	ні сміливцями (Коз.)
Зворотний	себе	•Хто на нас зазіхає, той собіго­лову зламає (Нар. тв.)
Присвій-	мій, твій, свій, наш,	Ой, Дніпре, мій Дніпре, широкий
ні '{ЦІ1	ваш, його, її, їх, їхній	та дужий! Багато ти, батькуі у море носив козацької крові (Шевч.}
Питально-	хто? що? який?, чий?	Мати здивовано дивилась на бать*;
відносні	котрий? скільки? \хто,	ка. — Що трапилось? (Збан.). К
	що, який, чий, котрий,	Хто людей питає, той і розум
	скільки	має (Нар. тв.) \
Вказівні	той, цей, такий, стільки	Я той, що греблі рвав (Воронько)і
Означаль-	весь, сам, самий, всякий,	У Радянському Союзі всітрудя-
ні	кожний, жодний, інший	щі — рідні друзі (Нар. тв.)
Заперечні	ніхто, ніщо, нічий, ні-	Тільки той ненависті не знає, хто
	який, нікотрий, ніскіль­ки	цілий вік нікогоне любив (Л. Укр.)
\,)\		Над нічиєюземлею щохвилини злі-
		тали ракети (Янов.)
Неозначе-	дехто, дещо, деякий,	Мірошник мав хороший млин.
ні	хтось, щось, якийсь,	В хазяйстві неабищовін (Гл.)
	хто-небудь, що-небудь,	У сіни через зачинені двері дохо-
	будь-хто, будь-який,	див чийсьголос (Н.-Лев.). Цей
	абиякий, казна-що, хто-	дріт приносить телеграми хтозна
	зна-що, хтозна-скільки	з якоїдалини (Рильськ.)

Завдання. І. Прочитайте текст, випишіть займенники і визначте їх розряди. Випишіть з тексту п'ять багатоскладових слів, поставте в них ' наголос і зробіть фонетичний аналіз.

Усі ми любимо нашу співучу та дзвінку українську мову. Та це аж ніяк не означає, що нам є чужими чи далекими мови інших народів... Ми з радістю слухаємо перегук братніх мов, їх голоси єднання та братання. Радісно нам вивчати ті мови, пізнавати їх мудрість і красу!

... Мову Пушкіна і Лєрмонтова, Толстого і Горького за­повідали нам свято любити, шанувати й берегти Шевченко і Франко, Леся Українка і Коцюбинський, співці всіх наших народів.

Російська мова стала мовою міжнаціонального спілкуван­ня народів нашої багатомовної Батьківщини. А ще ж велика заслуга російської мови і в тому, що з її допомогою за Радян­ської влади на 50 мовах створена писемність і література.

Мову чудову, глибинне і пружне слово, немов гостру зброю, дав нам народ. Дав цю мову і наказав свято оберігати; її чистоту, збагачувати і відшліфовувати до блиску, до гостроти разючої.

(П. Тичина)

II. Перепишіть, підкресліть займенники. З'ясуйте, із словами яких частин мови вони співвідносні і яку синтаксичну роль виконують у реченні, Визначте розряди займенників.

1. Ленін... Жовтень... Життя! Благословенні почуття, що обнялися в кожнім слові,— джерела нашого буття і знак священної любові (Нагн.). 2. Безсмертя — хто поставить на

і коліна? Хто згасить сонце темрявою хмар? Прийми ж, о мати,

: слово це від сина, як генію твоєму чесний дар (Рильськ.).

¹ 3. Я єсть той, який щоденно на будові, на посту (Тич.). 4.

І Батьківщино! Ти даєш мені сонце погоже, і повітря даєш, і снагу. Не вславляти тебе я не можу, отаку, як життя, дорогу (Тк.).

1 57. Відмінювання займенників,