Дієсловом називається повнозначна частина мови, що об'єднує слова, які означають дію або стан як процес і виражають це значення за допомогою граматичних категорій часу, способу, виду, стану, особи. Наприклад: 1. Мій рідний край збирає урожай, що звеселяє струменем живим трудівників засмаглих світлі очі (Рильськ.). 2. Як гомін птичих голосів весною на зорі, злилися у єдиний спів усі пролетарі, бо ясен промінь засвітив над нами угорі (Рильськ.). 3. Горіть і боріться, любіть Батьківщину, огні свого серця єднайте в бою! (Сос).
Дієслова виражають дію, що відбувається в певному часі. Цим їх значення найбільше відрізняється від значення іменників, що також можуть позначати дію, але не виражати її перебігу (порівняймо дієслова збирає, бореться, переробляє та іменники збирання, боротьба, переробка).
Поняття дії, яку називає дієслово, досить широке. Цим може бути конкретна фізична дія (писати, малювати, пиляти, орати); стан предмета (лежати, сидіти, хворіти), рух і переміщення в просторі (ходити, бігти, плавати), діяльність органів чуття (бачити, чути), ставлення до кого-не-будь (шанувати, ненавидіти, кохати, поважати), становлення предмета, зміни, що відбуваються з ним (розквітати, рости, старіти, бліднути, худнути).
|
|
Дієслово має розгалужену систему граматичних форм, що бувають двох основних типів: особові (змінні) форми, неособові (незмінні — інфінітив, дієприслівник, присудкові форми на -но, -то) і змінні (відмінювані—дієприкметник).
Дієвідмінюваним формам дієслова властиві такі граматичні категорії (значення): а) особа (читаю, читаєш, читає,
вживатися обидва суфікси (-ти і -ть), наприклад: говори-ти _ говорить, жити — жить, кричати — кричать, пи-сати _ писать. Суфікс -ти вважається нормативним і використовується ширше. Дієслова-інфінітиви з суфіксом -ти вживаються в усіх стилях мови, тоді як інфінітиви з суфіксом -ть переважно характерні для народної творчості і поезії. У реченні інфінітив може виступати в ролі будь-яких його членів (крім прикладки). Наприклад: 1. Жити — Вітчизні служити (Нар. тв.). 2. Нас тепер нікому не скорити (Рильськ.). 3. Командир наказав приготувати кулемети (Янов.). 4. Сагайда подав команду в'ючитись (Гончар). 5. Черниш зупинився перепочити (Гончар). У першому реченні інфінітив жити — підмет, у другому не скорити — простий присудок, у третьому (наказав що? — приготувати) — додаток, у четвертому (подав команду яку? — в'ючитись) — означення. У п'ятому (зупинився з якою метою? — перепочити) — г обставина.
Завдання. І. З поданих речень випишіть інфінітиви, виділіть в них суфікси, по можливості визначіть синтаксичні функції неозначеної форми дієслів.
|
|
I. Дав нам Ленін заповіт будувати школи (Нар. те.). ' 2. За партією йти — в щасті жити і цвісти (Нар. те.). 3. Людство прагне в злагоді іти назустріч сонцю, радості, трудові (Рильськ.). 4. Трактором орати — лиха не знати (Нар. те.).
5. Вчора було дано сигнал починати масову сівбу (Д. Бедз.).
6. Зробивши коло над аеродромом, літак почав набирати висоту (Дот.). 7. До нього ішли люди чи то підкувати коня, чи наварити леміш (Скл.). 8. Життя прожити — не поле перейти (Нар. те.). 9. Нам набридає стояти на місці (Янов.). 10. Дід дуже любив розповідати та слухати оповідання про давнину (Черемш.).
II. Визначте, від яких інфінітивів утворені подані дієслівні форми.
1. Купається, кинув, звозь, закипіло, закислий, розмагнічений, мандруєш, розбито, змарнілий, сміється, мащу, недоварений! недооцінений, знижено, перебільшують, кинь, змерзлий.
2. Закінчив, класифікує, клею, злазь, клеплю, ляснув, розмазаний, стань, маневрую, маринують, марширує, недозволеннії, пущу, недопечений, перебувають, перейнято, розталий, закрито.