Значення і граматичні ознаки дієслова

Дієсловом називається повнозначна частина мови, що об'єднує слова, які означають дію або стан як процес і виража­ють це значення за допомогою граматичних категорій часу, способу, виду, стану, особи. Наприклад: 1. Мій рідний край збирає урожай, що звеселяє струменем живим трудівників засмаглих світлі очі (Рильськ.). 2. Як гомін птичих голосів весною на зорі, злилися у єдиний спів усі пролетарі, бо ясен промінь засвітив над нами угорі (Рильськ.). 3. Горіть і бо­ріться, любіть Батьківщину, огні свого серця єднайте в бою! (Сос).

Дієслова виражають дію, що відбувається в певному часі. Цим їх значення найбільше відрізняється від значення імен­ників, що також можуть позначати дію, але не виражати її пере­бігу (порівняймо дієслова збирає, бореться, переробляє та імен­ники збирання, боротьба, переробка).

Поняття дії, яку називає дієслово, досить широке. Цим може бути конкретна фізична дія (писати, малювати, пиля­ти, орати); стан предмета (лежати, сидіти, хворіти), рух і переміщення в просторі (ходити, бігти, плавати), діяль­ність органів чуття (бачити, чути), ставлення до кого-не-будь (шанувати, ненавидіти, кохати, поважати), станов­лення предмета, зміни, що відбуваються з ним (розквітати, рости, старіти, бліднути, худнути).

Дієслово має розгалужену систему граматичних форм, що бувають двох основних типів: особові (змінні) форми, неособові (незмінні — інфінітив, дієприслівник, присудкові форми на -но, -то) і змінні (відмінювані—дієприкметник).

Дієвідмінюваним формам дієслова властиві такі граматич­ні категорії (значення): а) особа (читаю, читаєш, читає,

вживатися обидва суфікси (-ти і -ть), наприклад: говори-_ти _ говорить, жити — жить, кричати — кричать, пи-_сати _ писать. Суфікс -ти вважається нормативним і вико­ристовується ширше. Дієслова-інфінітиви з суфіксом -ти вживаються в усіх стилях мови, тоді як інфінітиви з суфік­сом -ть переважно характерні для народної творчості і поезії. У реченні інфінітив може виступати в ролі будь-яких його членів (крім прикладки). Наприклад: 1. Жити — Вітчизні служити (Нар. тв.). 2. Нас тепер нікому не скорити (Рильськ.). 3. Командир наказав приготувати кулемети (Янов.). 4. Сагайда подав команду в'ючитись (Гончар). 5. Черниш зупинився перепочити (Гончар). У першому реченні інфінітив жити — підмет, у другому не скорити — простий присудок, у третьому (наказав що? — приготувати) — дода­ток, у четвертому (подав команду яку? — в'ючитись) — озна­чення. У п'ятому (зупинився з якою метою? — перепочити) — г обставина.

Завдання. І. З поданих речень випишіть інфінітиви, виділіть в них суфікси, по можливості визначіть синтаксичні функції неозначеної форми дієслів.

I. Дав нам Ленін заповіт будувати школи (Нар. те.). ' 2. За партією йти — в щасті жити і цвісти (Нар. те.). 3. Люд­ство прагне в злагоді іти назустріч сонцю, радості, трудові (Рильськ.). 4. Трактором орати — лиха не знати (Нар. те.).

5. Вчора було дано сигнал починати масову сівбу (Д. Бедз.).

6. Зробивши коло над аеродромом, літак почав набирати ви­соту (Дот.). 7. До нього ішли люди чи то підкувати коня, чи наварити леміш (Скл.). 8. Життя прожити — не поле перейти (Нар. те.). 9. Нам набридає стояти на місці (Янов.). 10. Дід дуже любив розповідати та слухати оповідання про давнину (Черемш.).

II. Визначте, від яких інфінітивів утворені подані дієслівні форми.

1. Купається, кинув, звозь, закипіло, закислий, розмагні­чений, мандруєш, розбито, змарнілий, сміється, мащу, недова­рений! недооцінений, знижено, перебільшують, кинь, змерзлий.

2. Закінчив, класифікує, клею, злазь, клеплю, ляснув, розмазаний, стань, маневрую, маринують, марширує, недо­зволеннії, пущу, недопечений, перебувають, перейнято, роз­талий, закрито.