М’який знак

М'яким знаком [ь] позначається

- м'якiсть приголосних (д, т, з, с, ц, л, н) у кiнцi складу та слова: сядь, боротьба, бальзам;

- м'якiсть приголосних у серединi складу перед о: чотирьох, сьогодні;

- у суфiксах -ськ-, -зьк-, -цьк-, -ньк-, -оньк-, -еньк-, -есеньк-, -iсiньк-, -усiньк- -юсiньк-: учнівський, козацький, малесенький, гарнюсiнький;

- м'якiсть кiнцевих приголосних у родовому вiдмiнку множини iменникiв жiночого роду м'якої групи I вiдмiни i середнього роду II вiдмiни на - нн(я), -ц(е ): земель, черешень, знань, сподiвань, сердець;

- м'якiсть приголосного у дiєслiвних формах дiйсного та наказового способу: сидять, сядьте, роблять, робiть.

Знак м'якшення не пишеться:

- пiсля р у кiнцi слова та складу: Харкiв, буквар, лiкар (але Горький - вiдповiдно до вимови у росiйськiй мовi);

- пiсля н перед ж, ч, ш, щ та перед суфiксами - ств(о), -ськ(ий): iнший, тонший, меншість;

- якщо приголоснi с, з, к не утворюють суфiксiв: рiзко, в'язкий, баский;

- пiсля ц у кiнцi iменникiв чоловiчого роду iншомовного походження: кварц, палац, шприц та iн.; на межі морфем: шістсот.

Завдання 8. Перепишіть. Поставте, де треба, м’який знак чи апостроф.

І. П...ять, цв...ях, з...ясувати, об...єктивний, піс...ня, пам...ять, об...єм, кам...янистий, розв...язання, Ареф...єв, заміс...кий, м...який, камін...чик, різ...кий, фотоз...йомка, торф...янистий, тьм...яний, моркв...яний, черв...як, між...європейський, пів...яблука.

ІІ. З...явився, від...їзд, Рум...янцев, Аляб...єв, автопавіл...йон, кон...юнктура, б...южет, інтерв...ю, кур...йоз, Н...ютон, дос...є, порт...єра, марсел...єза, вол...єр, кур...єр, Х...юстон, з...йомка, ал...янс, мiл...йон, миш...як, мен...ю, ад...ютант, модел...єр, конферанс...є, н...юанс, Монтеск...є, фамiл...ярний.

ІІІ. Кон...юнктивіт, павіл...йон, барел...єф, круп...є, вар...єте, рант...є, прес-пап...є, шампін...йон, шин...йон, Рів...єра, ф...юзеляж, б...юро, к...ювет, кар...єрист, Мол...єр, модел...єр.

ІV. П...ємонт, п...єса, пап...є, Куп...єваха, спіл...но, нен...ці, вріж...те, хлопец..., смієш...ся, рибал...ці, сон...цю, перелаз...мо, пан...с...кий, Корділ...єри, ковал...с...кий, нав...ючений, над...яр...я, Лук...янченко, без...ядерний, полум...яний, ніжен...ці, майбут...нє, л...он, поросл..., Солов...йов.

Практичне заняття 2. Основи культури української мови

План:

1. Мова і культура мовлення в житті професійного комунікатора.

2. Орфографічні норми:

· Правопис м’якого знака і апострофа;

3. Робота з текстом професійного спрямування.

Література:

v Мацько Л.І. Культура української фахової мови: навч. посібник / Л.І.Мацько, Л.В.Кравець. – К.: ВЦ «Академія», 2007 – С.138-149.

v Середницька А.Я.Українська мова за професійним спрямуванням: навч. посібник / за ред. Г.Л.Вознюка; А.Я.Середницька, З.Й.Куньч. – К.: Знання, 2010. – С.10-12.

v Українська мова за професійним спрямуванням: практикум: навч. посібник / Т.В.Симоненко, Г.В.Чорновол, Н.П.Руденко. – К.: ВЦ «Академія», 2009. – С.55-57.

v Шевчук С.В. Українська мова за професійним спрямуванням: підручник / С.В.Шевчук, І.В.Клименко. – К.: Алерта, 2012. – С.67-68.

Завдання 9. Дайте відповіді на запитання:

1) Охарактеризуйте мовне законодавство в Україні.

2) У чому особливості мовної політики в Україні?

3) Дайте визначення мовної норми. Назвіть існуючі мовні норми української літературної мови.

4) Дайте визначення комунікативної професійно орієнтованої компетенції.

5) Дайте визначення поняттю «національна мова» і проілюструйте особливості функціонування української мови у зв’язку з мовною політикою.

Завдання 10. Подані слова стоять у давальному відмінку однини. На місці крапок, де потрібно, вставте м’який знак. Поясніть його вживання.

Руч...ці, казоч...ці, внучен...ці, оболон...ці, квіт...ці, жін...ці, авос...ці, бджіл...ці, галуз...ці, очеретин...ці, жмен...ці, гус...ці, свин...ці, мис...ці, кізон...ці, стеблин...ці, снігурон...ці, колис...ці, тріс...ці, сопіл...ці.

Завдання 11. Поясніть, як правильно сказати відповідно до літературних норм сучасної української мови.

1. Дефекти, вади чи недоліки артикуляції? 2. Підбивати чи підводити підсумки? 3. Брати, взяти чи приймати участь? 4. Збірка чи збірник державних документів? 5. Діючий чи чинний закон? 7. Координуючий чи координаційний орган? 8. У відповідності чи відповідно до статті 10 Конституції України? 9. Щодо органів чи по відношенню до органів виконавчої влади? 10. Лише чи одні неприємності? 11. Помилки виправлено чи помилки виправлено мною?

Завдання 12. Перекладіть текст, дотримуючись усіх норм культури української мови.

На протяжении многих тысячелетий людям казалось очевидным, что живая природа была создана такой, какой мы ее знаем сейчас, и всегда оставалась неизменной. Однако в мире природы происходила плавная эволюция. Полагают, что сейчас на нашей планете обитают около 2 млн. видов животных, 0,5 млн. видов растений, до 10 млн. микроорганизмов, причем эти цифры занижены. Животные населяют весь земной шар: сушу, пресноводные водоемы, моря и океаны. Удивительно многообразен растительный мир нашей планеты. Растения встречаются и на высочайших горных вершинах, и в глубинах океанов, и в безводных пустынях... И практически нет места на Земле, где бы не встречались бактерии.

Чем же отличаются населяющие Землю организмы от так называемой «неживой» природы? Живые организмы в отличие от мёртвой материи рождаются, размножаются и умирают; но самое главное – в них непрерывно идёт обмен веществ. Они питаются неорганическими веществами или другими организмами, перерабатывая эту пищу в клетках своего тела. С другой стороны, органические вещества распадаются на более простые, высвобождая столь необходимую телу энергию (Учебник).

Завдання 13. Виправте помилки у словосполученнях. З’ясуйте причину таких помилок.

Нерозбірлива підпис, толкування заповіту, степінь здійснення злочинних намірів, фахівець по міжнародній економіці, змінена запис, безвідповідальне лице, особова власність.

Завдання 14. Прочитайте текст, укладіть тезовий план.

Культура фахової мови є конкретно-історичним явищем, яке реалізується в повсякденній мовній практиці кожного фахівця. Мовна культура фахівця виявляється у дотриманні норм літературної мови, володінні професійною мовою, вмінні висловлюватися правильно і виразно, використовуючи вміло і за призначенням різні стилістичні засоби української мови. Важливу роль у розвитку культури фахової мови відіграє мовна освіта, метою якої є формування професійної мовнокомунікативної компетенції індивіда.

Мовна компетенція – володіння засобами мови, тобто одиницями і категоріями всіх її рівнів, стилістичними засобами, законами її використання тощо;

Комунікативна компетенція – навички використання мови в конкретному контексті й ситуації спілкування; уміння зорієнтуватись у співбесіднику, ефективно впливати на нього.

Комунікативна компетенція залежить від:

- комунікативних інтенцій (утримування в пам’яті сказаного й постійна кореляція плину спілкування з метою мовця, його проміжними та кінцевими результатами);

- дотримання комунікативних стратегій, що дають змогу досягти необхідного результату комунікації;

- знання особистості співбесідника; зворотного зв’язку в комунікації, що передбачає врахування психологічних особливостей адресата, його соціальних ролей; уміння долати психологічні «фільтри», розбивати психологічні «щити»; уміння володіти навичками декодування «мови тіла» співбесідника тощо;

- постійної орієнтації в умовах та ситуації спілкування;

- орієнтації і підтримання самого процесу спілкування, тобто контролю за цим процесом;

- контролю власної мовленнєвої поведінки, емоцій тощо;

- навичок та уміння завершення комунікації, виходу з неї, контролю над пост комунікативними ефектами тощо.

Мовна особистість у процесі становлення і розвитку проходить кілька етапів, щоразу підіймаючись на вищий рівень мовної культури.

Рівні мовної культури:

1. Рівень мовної правильності. Його досягають завдяки мовній освіті, тобто вивченню правил користування мовою, її лексикою, граматичними формами, елементами текстотворення тощо. Цей рівень передбачає вироблення орфоепічних, орфографічних, пунктуаційних навичок, вміння будувати речення, нескладні типові тексти і користуватися ними.

2. Рівень інтеріоризації. На цьому рівні виявляються вміння реалізовувати себе у висловленнях відповідно до власного внутрішнього стану; вміння творити і виражати себе засобами мови; володіти основними формами усного і писемного спілкування (монолог, діалог, полілог; опис, розповідь, міркування), певними стилями. Це рівень виразності і комунікативної достатності.

3. Рівень насиченості мовою. Мова мовця характеризується логічністю, предметністю, точністю, виразністю, образністю, багатством мовних засобів. Людина уже володіє жанрами і стилями, текстотворенням.

4. Рівень адекватного вибору. Це рівень комунікативної досконалості. Він передбачає досконале володіння функціональними типами мовлення, стилями літературної мови, а також точну мовну реакцію.

5. Рівень володіння фаховою метамово: володіння терміносистемами, фразеологією, композиційно-жанровими формами текстотворення, мовними формулами.

6. Рівень мовного іміджу соціальних ролей: політика, державного працівника, керівника, вченого – етичними й естетичними манерами живого мовлення. Два останні рівні є найвищими рівнями формування мовної особистості й мовної культури.

Отже, культура мови – це сфера взаємодії мови і культури, мови і позамовної діяльності, вживання мови відповідно до вимог національної культури і ситуацій спілкування. Кожна молода людина має прагнути досягти найвищих рівнів мовної культури, бо це є основою самореалізації, інтелектуально-духовного і фахового зростання (З підручника).

Завдання 15. Поміркуйте, від чого залежить рівень мовленнєвої культури людини.

Завдання 16. Прочитайте текст. Визначте різницю між культурою мови і мовлення. Свої міркування запишіть.

Культура мови є мовознавчою наукою, яка на ґрунті даних лексики, фонетики, граматики, стилістики виробляє критерії усвідомленого ставлення до мови й оцінювання мовних одиниць та явищ, механізми нормування і кодифікації (введення в словники та у їх мовну практику).

Культура мовлення – лінгводидактична наука (наука мовного навчання), яка вивчає стан і статус (критерії і типологію) норм сучасної української мови в конкретну епоху та рівень лінгвістичної компетенції сучасних мовців, соціальний та особистісний аспект їх культуро мовної діяльності.

Культура мови – це рівень сформованості літературної мови, її розвитку, стилістичної диференціації, пізнавально-інтелектуальної глибини і місткості, показником чого є наявність і фіксованість її норм – орфоепічно-орфографічних, лексико-семантичних, граматичних і стилістичних – у канонічних фольклорних і художніх текстах, словниках, довідниках, енциклопедіях.

Якщо культура мови не залежить від конкретного звичайного мовця (коли цей мовець не геній Тарас Шевченко чи титан мислі й праці Іван Франко – великі, геніальні мовотворчі особистості), то культура мовлення залежить від кожного мовця, від того, яку він створює навколо себе вербальну комунікативну ситуацію, мовну ауру, що формує мовний смак чи несмак.

Культура мовлення – це дотримання мовцями усталених мовних норм усної і писемної форми літературної мови та цілеспрямоване майстерне використання виражальних засобів залежно від стилю, жанру, типу мовлення і відповідна лінгвометодична наука про це (За С.В.Шевчук).

Завдання 17. Повторіть «Фонетичні зміни в системі приголосних».

Чергування приголосних
У іменників Г // З // Ж К // Ц // Ч Х // С // Ш	при словозмiнi (форми давального та мiсцевого вiдмiнка однини)	Нога – нозі – на нозі; рука - руцi - у руцi; вухо – у вусі
при словотвореннi	крига - крижаний; безпека - безпечний (але банк - у банку, а не у банцi; шинок - у шинку, а не у шинцi)
При творенні прикметників за допомогою суфікса -ськ-	Г // З // Ж + -ськ- → -зьк-	запорiзький, празький, французький
К // Ц // Ч + -ськ- → -цьк-	Кременчуцький (Кременчук); галицький (Галич)
Х // С // Ш + -ськ- → -ськ-	латиський, волноваський
Спрощення приголосних
У таких групах приголосних, як -стн-, -стл-, -ждн-, -здн-, -слн-, середнiй приголосний спрощується не тiльки у вимовi, але i на письмi	Під’їзд-пiд'iзний, честь- чесний, радість-радiсний.
Не вiдбувається таке спрощення у словах запозичених	баласт-баластний, контраст-контрастний та у словах кiстлявий, пестливий, хвастливий, зап'ястний, шiстнадцять.
Подовження приголосних відбувається:
перед я, ю, є, і в усiх вiдмiнках iменникiв середнього роду II вiдмiни (крiм родового вiдмiнка множини)	життю, сторiччi, гiлля;
якщо в родовому вiдмiнку множини iменники середнього роду закiнчуються на -iв	вiдкриттiв, почуттiв;
перед я, ю, е, i у всiх вiдмiнках деяких iменникiв чоловiчого, жіночого та спільного роду I вiдмiни (за винятком родового множини із закiнченням -ей)	Ілля, рілля, суддя ( але: кутя́, свиня́, попадя́);
перед ю в орудному вiдмiнку iменникiв жiночого роду однини III вiдмiни, якщо в називному вiдмiнку основа їх закiнчується на один м'який або шиплячий приголосний	молоддю, сiллю, тiнню (але молодiстю, повiстю); галуззю;
перед я, юу прислiвниках типу	зрання, навмання, спросоння;
перед ю, є у формах теперiшнього часу дiєслова лити	ллю, ллють;
У іменниках, утворених за допомогою суфікса -ин	козаччина, Донеччина (донеччани).
Подвоєння приголосних
Спостерігається на межі морфем (префікс + корінь, корінь + суфікс)	осінній, піддубник.

Завдання 16. Поясніть фонетичні зміни в системі приголосних у поданих словах.

Тиждень – тижневий, честь – чесний, тріск – тріснути, мисль – умисний, ремесло – ремісник, користь – корисний, вік – вічний, серце – сердечний, легкий – легший, масло – масний, блиск – блиснути, простити – прощати, турецький – Туреччина, полтавський – Полтавщина.

Завдання 19. Утворіть прикметники за допомогою суфiкса -ськ-.

І. Америка, Волноваха, Канада, словак, Оренбург, Австралiя, Японiя, Францiя, Німеччина, Прага, Iталiя, Швецiя, Великобританiя, Чехiя, Iзраїль, Токiо, Париж, Рига, Волга, Кагарлик, Прилуки, Кременчук, Кривий Рiг, Запорiжжя.

ІІ. Юнак, казах, латиш, Антрацит, Шахтарськ, Острог, Томськ, Іркутськ, Вільнюс, Санкт-Петербург, Судак, Барбадос, Ірак, Туніс, Люксембург, Туреччина, Галич, Цюрих, Родос, Тюрки, баски, Дамаск, Вайгач.

ІІІ. Волох, печеніг, чех, Полісся, Золотоноша, Ірпінь, Гаага, варяг, чуваш, Владивосток, Кобеляки, місто, Люксембург, Устилуг, Калуш, Калуга, матрос, опортуніст, кравець, басмач, узбек, Дрогобич, Буг, Волинь.

Увага! М’який знак перед суфіксом -ськ- пишеться лише після букви л.

Завдання 20. Укладіть конспект:

Ø «Мова і культура мовлення в житті професійного комунікатора».

Практичне заняття 3. Основи культури української мови

План:

1. Комунікативні ознаки культури мови.

2. Комунікативна професіограма фахівця.

3. Орфографічні норми української літературної мови:

· чергування приголосних;

· тестування.

4. Робота з текстом.

Література;

v Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики: підручник / Ф.С.Бацевич. – К.: ВЦ «Академія», 2004. – 122-126.

v Мацько Л.І., Кравець Л.В. Культура української фахової мови. – К.2007. – С.11-18.

v Українська мова за професійним спрямуванням: практикум: навч. посібник / Т.В.Симоненко, Г.В.Чорновол, Н.П.Руденко. – К.: ВЦ «Академія», 2009. – С.55-57.

v Шевчук С.В. Українська мова за професійним спрямуванням: підручник / С.В.Шевчук, І.В.Клименко. – К.: Алерта, 2012. – С.67-71.

Завдання 21. Дайте відповідь на запитання:

1) Що таке мовнокомунікавна компетенція?

2) У чому полягає вміння говорити?

3) У чому полягає суть вміння слухати?

4) У чому полягає суть вміння читати?

5) У чому полягає суть вміння писати?

6) Як креативність особистості впливає на рівень мовнокомунікативної компетенції?

7) Які креативні якості важливі для особистості?

8) Що передбачає формування мовнокомунікавної компетенції?

Завдання 22. Запишіть у таблицю знання і вміння, що відповідають кожному складнику мовної компетенції:

Складники мовної компетенції	Знання і вміння
Лексична компетенція
Граматична компетенція
Семантична компетенція
Фонологічна й орфоепічна компетенції
Орфографічна компетенція
Пунктуаційна компетенція

Завдання 23. Виправте недоречні тавтології і плеоназми. Правильні варіанти запишіть.

1.Я віддав товаришеві свою особисту книжку. 2. У грудні місяці потрібно подати річні звіти. 3. Праця наших працівників не залишиться непоміченою. 4. З вулиці було чути крик дитячих голосів. 5. Давай зустрінемось о вісімнадцятій вечора. 6. Ми завжди пам’ятаємо і не забуваємо Шевченкові слова. 7. Фонетичними засобами української мови можна передати крики тварин і птахів, звуки машин, механізмів, течію води та інші шуми довкілля. 8. У своєму творі письменник відтворив тогочасні суспільні процеси.

Завдання 24. Продовжте речення:

Основними ознаками комунікативно якісного мовлення ….

Правильність мовлення означає ….

Перша умова логічності мовлення – ….

Друга умова логічності мовлення – ….

Точність мовлення досягається ….

Ясність мови визначається ….

Чистота мови уявляється ….

Виразність є ознакою культури мови ….

Різноманітність і багатство мови ….

Естетичність мови – ….

Завдання 25. Перекладіть текст українською мовою.

Биология – комплекс наук о живой природе. Биология как наука изучает строение, жизнедеятельность, происхождение живых существ, их взаимоотношения между собой и с окружающей средой. В биологию входят поднауки, такие как экология.

Живые организмы отличаются от объектов неживой природы особенностями химического состава, обменом энергии и веществ, наличием изменчивости и наследственности, развитием, размножением, ростом, раздражимостью, саморегуляцией, приспособленностью.

В зависимости от предмета изучения биологию делят на отдельные науки. Так, экология изучает взаимодействия между организмами, средой их обитания, микро биология дает знания о бактериях; ботаника – жизнедеятельность и строение растений; зоология – животных, микология – о грибах; генетика изучает закономерности изменчивости, наследственности, химический состав организмов и пути взаимопревращения веществ являются предметом изучения биохимии; взаимоотношения организмов между собой и с окружающей средой – экологии; цитология исследует клетку; гистология – ткани, анатомия – внутреннее строение организмов; морфология – внешнее строение; физиология – особенности жизнедеятельности; эволюционное учение – закономерности возникновения жизни на Земле и ее развития. Биология как наука – это очень важная наука (Учебник).

Завдання 26. Враховуючи майбутній свій фах, укладіть комунікативну професіограму.

Завдання 27. Дайте відповідь на запитання: «В яких комунікативних ситуаціях можна послуговуватися словами пан, пані»?

Завдання 28. Повторіть правопис слів іншомовного походження

Слова іншомовного походження складають близько 10% лексики української мови. Давнозапозиченi лексичнi одиницi повнiстю адаптувалися на нашому мовному ґрунтi, тому їх написання не є проблематичним (папiр, iсторiя, гиря). Але щодо бiльшостi iншомовних слiв, то пiд час їх написання необхiдно користуватися такими правилами:

Правило	Приклад
І	На початку слова	iдея, iсторiя, партійний,
Після приголосних перед голосними, є та й	генiй, дiапазон, аксiома
Після приголосних у географічних назвах та особових іменах, а також у похідних прикметниках перед наступним приголосним і в кінці слова	Нiл, Сочi, Овiдiй, Грiмм
У кiнцi незмiнюваних слiв	мерсi, таксi, попурi
Пiсля б, п, в, м, ф, г, к, х, л, н перед наступним приголосним:	бiзнес, фiзика, вiтрина
И	У загальних назвах пiсля приголоснихд, т, з, с, ц, ч, ш, ж, р перед наступним приголосним	директор, позицiя, силует
У географiчних назвах з кiнцевими -ида, -ика	Флорида, Антарктида, Африка, Мексика
У географiчних назвах пiсля приголоснихдж, ж, ч, ш, щ ц перед приголосним	Алжир, Чилi, Чикаго
У географiчних назвах iз звукосполученням -ри- перед приголосними (крiм j)	Крит, Париж, Мадрид
У винятках пiсля приголосних д, т та деяких випадках згiдно з традицiйною вимовою	Сирiя, Сицилiя, Пакистан, Єрусалим, Вавилон, Єгипет, Китай, Бразилія, Аргентина
У деяких давнозасвоєних iншомовних словах вiдповiдно до вимови та словах християнського походження	нирка, спирт, вимпел, квитанція, митрополит, християнство
Ї	Пiсля голосного	мозаїка, Енеїда, наївний
Є	Коли iншомовний Е вимовляється як звукосполучення й + е	Ємен, Єнот
Пiсля апострофа, м'якого знака, е, i, й	бар'єр, iнтер'єр, реєстр, абiтурiєнт, вольєр ( але проект, проекцiя)
Е	Пiсля твердих приголосних	лекцiя, декан
На початку слова	екзамен, енциклопедiя
Пiсля голосних (крiм i)	дует, аеропорт

Подовження приголосних
не зберігається	зберігається
У загальних назвах iншомовного походження: група, клас, сума, ват. Винятками є слова типу білль, бонна, брутто, булла,ванна, вілла, дурра, мадонна, манна, мірра, мулла, нетто, панна, пенні, тонна.	У власних назвах та похiдних формах подовження: Марокко, марокканець, Шиллер, шиллерiвський.
Подвоєння приголосних
Якщо префісне і безпрефіксе слова в українській мові за своїм значенням далеко відійшли одне від ного, напр.: анотацiя, конотацiя	При збiгу однакових приголосних префiкса та кореня, коли в українській мовi існують слова безпрефiкснi: сюрреалiзм (бо є реалiзм), iнновацiя (бо є новацiя).

М’який знак пишеться
пiсля приголосних д, т, з, с, л, нперед я, ю, є, ї, йо:	адью, вiньєтка, мiльярд, бульйон;
вiдповiдно до вимови пiсля Лперед приголосними:	фiльм, дельфiн (але залп, катафалк);
вiдповiдно до вимови в кiнцi слiв:	магiстраль, Булонь (але бал, шприц, рулон).

Наявнiсть чи вiдсутнiсть апострофа у словах iншомовного походження регламентується загальними правилами української мови (див. Практичне заняття 1). Цей знак вживається для роздiльної вимови твердих приголосних перед я, ю, є, ї. Твердими приголосними в українській мові є: б, п, в, м, ф, р, г, к, х, ж, ч, ш: миш'як, Рив'єра, комп'ютер, iнтерв'ю, ад'ютант (але бюро, рюкзак, пюре - вiдповiдно до вимови).

Завдання 29. Перепишіть слова, вставляючи букви е, и, і. Вибір обґрунтуйте.

Ц…вілізація, р…гіон, д…ректор, кр…терій, д…фіцит, д…позит, тер…торія, пр….оритет, м…дицина, з…фір, р…туал, м…трополит, к…ргиз, бургом…стр, Ват…кан, Ар…стотель, д…плом, Ваш…нітон, х…мера, Мадр…д, с…лует, Алж…р, арх….в, д…абет, д…с…дент, х…рург, юр…ст, пс…холог, ф…з…олог, Вав…лон, Ч…лі, кл…єнт, ід…лія, д…кц…я, ас…стент, аж…отаж.

Завдання 30. Поясніть правила вживання апострофа у словах іншомовного походження.

Ад’ютант, бязь, бюджет, комп’ютер, миш’як, рюкзак, прем’єра, інтерв’ю,

курйоз, пюре, бар’єр, ар’єргард, ф’ючерс, фюзеляж, тюрбан, п’єдестал, Рив’єра, Мюллер, д’Артаньян, Женев’єва, Барб’є, О’Генрі, Фур’є, Гюго, П’ємонт.

Завдання 31. Перекладіть текст українською мовою:

Признаки живых организмов

1. Обмен веществ и энергии с окружающей средой, за счет которого поддерживается постоянство внутренней среды организма (гомеостаз).

2. Раздражимость – способность организма избирательно реагировать на внешние воздействия.

3. Самовоспроизведение – способность организма давать потомство, которое за счет наследственности похоже на родителя.

4. Способность к эволюции: за счет изменчивости дети рождаются не полными копиями родителей, и этих детей рождается слишком много, на всех не хватает ресурсов, поэтому выживают наиболее приспособленные.

5. Постоянство состава:

98% массы всех живых организмов составляют СОНN, причем углерода и азота в них содержится гораздо больше, чем в окружающей среде

Хиральная чистота: в живых организмах содержатся только левовращающие аминокислоты и правовращающие сахара.

Каждый из этих признаков не является уникальным: обмен веществ и энергии характерен для лесного пруда, самовоспроизведение – для кристаллов, эволюция – для звёзд. Поэтому точное определение жизни дать тяжело.

Волькенштейн: Живые тела, существующие на Земле, представляют собой открытые, саморегулирующиеся и самовоспроизводящиеся системы, построенные из биополимеров – белков и нуклеиновых кислот (Учебник).

Практичне заняття 4. Словники в професійному мовленні.

План:

1. Типи словників.

2. Роль словників у підвищенні мовленнєвої культури.

3. Орфографічні норми української мови: правопис слів іншомовного походження.

4. Робота з текстом.

Література:

v Семеног О.М. Культура наукової української мови: навч.посібник / О.М.Семеног. – К.: ВЦ «Академія», 2010. – С.56-61.

v Українська мова за професійним спрямуванням: практикум: навч. посібник / Т.В.Симоненко, Г.В.Чорновол, Н.П.Руденко. – К.: ВЦ «Академія», 2009. – С.23-36.

v Шевчук С.В. Українська мова за професійним спрямуванням: підручник / С.В.Шевчук, І.В.Клименко. – К.: Алерта, 2012. – С.72-77.

Сьогодні зростає роль словника як невід'ємного путівника в різних галузях знань і різний період розвитку держави, вагома складова мовної культури особистості. Пошана до української мови, систематичне розширення інформаційного, практичного обсягу лексикографічних знань, стійка усвідомлена потреба в опануванні здобутків української лексикографії, бажання здійснювати лексикографічний науковий пошук, уміння і навички сприймати, впізнавати, аналізувати, зіставляти мовні явища і факти, коментувати, оцінювати їх під кутом зору нормативності, відповідності сфері й ситуації спілкування, залучення до науково-дослідної роботи — усе це підвищує рівень лексикографічної компетенції фахівця.

Завдання 32. Укладіть конспект:

Ø «Лексикографія. Типи словників. Роль словників у підвищенні мовленнєвої комунікації».

Завдання 30. Дайте відповіді на запитання:

1) Що таке лексикографія?

2) Які типи словників ви знаєте?

3) Чи можна написати якісне наукове дослідження без звернення до словника.

4) Чи підтримує держава роботу з підготовки та популяризації словників?

5) Мовознавець Олекса Синявський говорив своїм учням: «…працювати над своїм словником, себто над тим, щоб до речі й якнайкраще вжити слово, треба б далеко більше, ніж то в нас ведеться… Така праця… збагачує лексику, витончує її і зменшує лексичну однобокість, хибні нахили залюблятися в одних словах (чи з певними наростками) і обминати інші». Прокоментуйте слова вченого. Що для вас означає працювати зі словником?

6) Назвіть шляхи формування лексикографічної компетенції фахівця.

Завдання 33. Перекладіть текст українською мовою. Випишіть терміни. Дайте визначення терміна.

Понятие «биосфера». Термин «биосфера» в научную литературу введен в 1875 г. австрийским ученым-геологом Эдуардом Зюссом. К биосфере он отнес все то пространство атмосферы, гидросферы и литосферы (твердой оболочки Земли), где встречаются живые организмы.

Владимир Иванович Вернадский (1863-1945) использовал этот термин и создал науку с аналогичным названием. Если с понятием «биосфера», по Зюссу, связывалось только наличие в трех сферах земной оболочки (твердой, жидкой и газообразной) живых организмов, то, по В. И. Вернадскому, им отводится роль главнейшей геохимической силы. При этом в понятие биосферы включается преобразующая деятельность организмов не только в границах распространения жизни в настоящее время, но и в прошлом. В таком случае под биосферой понимается все пространство (оболочка Земли), где существует или когда-либо существовала жизнь, то есть где встречаются живые организмы или продукты их жизнедеятельности. В.И. Вернадский не только сконкретизировал и очертил границы жизни в биосфере, но, самое главное, всесторонне раскрыл роль живых организмов в процессах планетарного масштаба. Он показал, что в природе нет более мощной геологической (средообразующей) силы, чем живые организмы и продукты их жизнедеятельности.

Учение В. И. Вернадского о биосфере произвело переворот во взглядах на глобальные природные явления, в том числе геологи­ческие процессы, причины явлений, их эволюцию. До трудов В. И. Вернадского эти процессы прежде всего связывались с действием физико-химических сил, объединяемых термином «выветривание». В. И. Вернадский показал первостепенную преобразующую роль живых организмов и обусловливаемых ими механизмов образования и разрушения геологических структур, круговорота веществ, изменения твердой (литосферы), водной (гидросферы) и воздушной (атмосферы) оболочек Земли (Основы общей биологии).

Завдання 34. Запишіть речення, підкресливши юридичні та історичні терміни. З’ясуйте правила написання цих слів.

1.У жовтні 2007 року відбулися вибори до Верховної Ради України. 2. Під час виборів було розглянуто декілька кандидатур на посаду Прем’єр-міністра України. 3. На заняттях з правознавства необхідно засвоїти систему соціальних норм, правові форми організації та діяльності держави. 4. У студентів велике зацікавлення викликає вивчення кримінально-процесуального права. 5. Значна частина студентів юридичного факультету має на меті працювати адвокатами. 6. У нашому місті багато юридичних фірм, кожна з яких має свого юрисконсульта. 7. Згідно з Декларацією про державний суверенітет України, виборним державним органом є Верховна Рада України.

Завдання 35. Підготуйте рекламу одного з електронних словників, враховуючи його мету, оптимальний обсяг інформації на сайті, вікові особливості глядачів, специфіку сприйняття інформації з екрана, вплив кольору фону і шрифту на розуміння інформації.

Завдання 36. За тлумачним словником з’ясуйте значення слова «поступити» і відредагуйте словосполучення.

Поступив на роботу, поступити у продаж, поступив у вищий навчальний заклад, поступив справедливо, поступили заявки.

Завдання 37. Перекладіть слова і словосполучення історико-правової тематики українською мовою і вибірково складіть з п’ятьма речення.

Блюсти интересы государства; дееспособный; гражданское законодательство; законосообразный; изобличать взяточника; кража со взломом; криминально-правовой; юридическая несостоятельность; первобытное общество; окончание дознания; повестка об исполнении; легкое телесное повреждение; пользоваться избирательным правом; применение мер пресечения; первобытный; эксплуатируемый; сословные привилегии; долговременный; государственный долг.

Завдання 38. Сформуйте пари з українських слів та їхніх іншомовних відповідників, запишіть у стовпчик.

Виправлення – …

Винайм – …

Нісенітниця – …

Заохочення – …

Найкращий – …

Прибутковий – …

Кругообіг – …

Тотожний – …

Уподібнення – …

Зменшення – …

Завдання 39. Поясніть значення паронімів:

унітарний, утилітарний; дискваліфікація, декваліфікація; дефект, дефективний; дискримінація, дискредитація, дискретний; категорійний, категоричний; градація, гравітація; стимуляція, симуляція.

Завдання 40. Доберіть іншомовні антоніми до термінів:

активний, мінімальний, гомогенний, регулярний, горизонтальний, суб’єктивний, аналіз, дедуктивний, макросистема, динаміка, прогрес.

Завдання 41. Повторіть «Правопис прізвищ, імен та по-батькові. Особливості передачі слов’янських прізвищ українською мовою».

Вивчаючи цю тему, слiд звернути увагу на те, що власнi назви, порiвняно з загальними, виникають, функцiонують, змiнюються за певними правилами, якi властивi тiльки їм. Особливою ознакою власних назв є те, що вони можуть побутувати у паралельних формах, кожна з яких має однакову юридичну силу: Пономарiв i Пономарьов, Боднарук i Бондарук, Антiн i Антон.

Слов’янськi прiзвища, як i будь-якi власнi назви, не перекладаються. Вони передаються за допомогою українських лiтер та за загальними правилами українського правопису.

Росiйськi суфiкси -ск-, -цк- передаються вiдповiдно як -ськ-, -цьк -: Трубецькой, Яворський.

Початковий голосний А не змiнюється: Александров, Алексєєв.

У росiйських прiзвищах типу Долгих приголосний Л не змiнюється: Долгiх (хоча “довгий”).

Апостроф у прiзвищах пишеться за загальними правилами українського правопису: Аляб'єв, Прокоф'єв.

Рос. літера	Укр. літера	Правила	Приклади
Е →	Є	- на початку слова;	Єгоров, Єршов
- у середині слова післа голосних і при роздільній вимові;	Вересаєв, Аляб'єв
- у суфіксах -єв, -єєв після приголосних (крім шиплячих, р, ц);	Васильєв, Благоєв, Менделєєв, Асєєв, Андреєв
- якщо в українській мові є слово з постійним і;	Бєлов (бо білий), Рєпін (бо ріпа), Бєлкін (бо білка)
Ё →	ЙО	- на початку слова; - у середині слів після голосних та при роздільній вимові;	Йолкін, Йотов Бугайов, Окайомов, Соловйов, Муравйов
ЬО	у середині слова після м'яких приголосних перед о;	Корольов, Тьоркін
Е	у прізвищах, утворених зі спільних для обох мов імен;	Артемов, Семенов
О	під наголосом після ч, щ	Пугачов, Грачов
И →	І	- на початку слова; - після приголосних (крім шиплячих та ц); - у суфіксі –ін;	Іванов, Ігнатов, Багіров Пушкін, Каргін
Ї	- після голосних, м’якого знака та при роздільній вимові;	Воїнов, Кікоїн, Мар'їн, Ільїн
И	- після ж, ч, ш, щ, ц перед приголосними;	Чичиков, Рощин
- у суфіксах -ич-, -ик-, -иц-, -ищ-;	Курицин, Батищев, Дудник, Базилевич
- у префіксі при-;	Пришвін, Приймак
- у прізвищах, утворених від спільних імен та загальних назв для обох мов. Але: Ніколаєв, Нікітін, Філіппов, Калінін	Пивоваров (бо пиво), Титов (бо Тит), Виноградов (бо виноград)
Ы →	И	- завжди	Крутих, Бєлих

В українськiй мовi прiзвища вiдмiнюються за таким зразком:

- прiзвища, що мають закiнчення iменникiв, вiдмiнюються як iменники

Н. Р. Д. З. О. М. Кл.

Майборода Майбороди Майбороді Майбороду Майбородою на Майбороді Майборода (-о)

Гуща Гущі Гущі Гущу Гущею на Гущі Гуща

Сорока Сороки Сороці Сороку Сорокою на Сороці Сорока (-о)

- чоловічі прізвища на - о та на приголосний відмінюються в українській мові, жіночі не відмінюються.

Н. Р. Д. З. О. М. Кл.

Сидоренко Іван Сидоренка Івана Сидоренку (-ові) Івану (-ові) Сидоренка Івана Сидоренком Іваном на Сидоренку (-ові) Івану (-ові) Сидоренко Іване

Миронюк Юрій Миронюка Юрія Миронюку (-ові) Юрію (-єві) Миронюка Юрія Миронюком Юрієм на Миронюку (-ові) Юрію (-єві) Миронюк Юрію

В офiцiйнiй cистемi iменування третiм обов'язковим компонентом є iм'я по батькові, тому слiд звернути увагу на правила їх утворення:

чоловічі імена по батькові утворюються за допомогою суфіксів – ович, -йович; жіночі – - івн (а), - ївн (а).

Іванович Петрович Васильович Iгорович

Віталійович Юрійович Леонідович Якович

Іванівна Петрівна Василівна Iгорiвна

Віталіївна Юріївна Леонідівна

Винятки:

Кузьмич (і Кýзьмович) Савич (і Савович) Євгенович(і Євгенійович) Ілліч

Лукiвна (і Луківна) Кузьмíвна (і Кýзьмівна) Євгенiвна (і Євгеніївна) Іллівна

Завдання 42. Запишіть прізвища українською мовою.

1. Голубев, Елизаров, Успенский, Гурьев, Серов, Гордеев, Зуев, Асеев, Мичурин, Соломенцев, Шитиков, Черных, Данилов, Николаев, Игнатов, Медведев, Миломаев, Чижиков, Быковский, Соболев, Кибальчич, Ключиков, Федоров, Артемов, Мечников.

2. Кузьмичев, Белов, Самарин, Наседкин, Цветаева, Колесникова, Кузнецов. Долгая, Лесная, Семёркин, Одинцов, Богатырькова, Серов, Новиков, Садовников, Резников, Верещагин, Князев, Сергеев, Семёнов, Берёзин, Тихомиров, Артемов, Звягильский, Прокофьев, Юрьев, Филиппов, Ефимов, Гнедич, Ильяш, Никулин.

3. Белянчикова, Мещанинов, Ветров, Певцов, Якубович, Ветлицкая, Николаев, Соловьёв, Лановой, Анисимов, Дорофеев, Ковалёв, Лопатников, Малой, Пирожников, Пугачова, Савицкая, Третьяков, Смирнов, Смеляков, Виноградов, Петрищев, Рогачов, Чичиков.

Завдання 43. Провiдмiняйте поданi власнi назви.

Дорошенко Андрiй, Петрова Надiя, Вiтер Степан, Майборода Марiя, Плющ Iван.

Завдання 44. Вiд поданих чоловiчих прiзвищ утворіть форми родового, давального та орудного вiдмiнкiв.

Майборода, Горпинич, Чайка, Кобзар, Грабар, Золотар, Шуляр, Макогiн, Коваль, Вiтер, Канiвець, Швець, Тимошенко, Макуха.

Завдання 45. Від поданих імен утворіть чоловічі та жіночі імена по батькові.

Євген, Едуард, Андрій, Олександр, Юрій, Василь, Віктор, Мирослав, Ярослав, Дмитро, Олег, Ігор, Павло, Геннадій, Георгій, Михайло, Віталій, Валерій, Валентин, Іван, Микола, Максим, Генріх, Лев, Антон, Макар, Сергій, Петро, Данило, Панас.

Завдання 46. Поставте у кличному відмінку:

Іван Петрович, Олена Дмитрівна, Марко Євгенович, Любов Семенівна, товариш лейтенант, пан директор, пан адміністратор, сеньйора Лючія, Генріх Йосипович, Петро Кирилович, Ольга Ігорівна, шановний громадянин, пан Президент.

Практичне заняття 5-6. Мовний і мовленнєвий етикет

План:

1. Поняття етикету.

2. Мовний, мовленнєвий і спілкувальний етикет.

3. Стандартні етикетні ситуації. Парадигма мовних формул.

4. Орфографічні і морфологічні норми української літературної мови:

Література:

v Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики: підручник / Ф.С.Бацевич. – К.: ВЦ «Академія», С.198-202.

v Українська мова за професійним спрямуванням: практикум: навч. посібник / Т.В.Симоненко, Г.В.Чорновол, Н.П.Руденко. – К.: ВЦ «Академія», 2009. – С.68-70.

v Шевчук С.В. Українська мова за професійним спрямуванням: підручник / С.В.Шевчук, І.В.Клименко. – К.: Алерта, 2012. – С.77-93.

Завдання 47. Укладіть конспект

Ø «Мовний, мовленнєвий і спілкувальний етикет».

Завдання 48. Дайте відповіді на запитання:

1) Розкрийте зміст поняття «етикет».

2) Як Ви розрізняєте поняття «мовний», «мовленнєвий» і «спілкувальний» етикет?

3) Назвіть парадигму мовних формул, якою послуговуються під час вітання.

4) Хто має вітатися першим?

5) Як знайомляться без посередника і з посередником?

6) Які словесні формули використовують у процесі знайомлення?

7) Як привернути до себе увагу?

8) Які словесні формули Ви вживаєте для висловлення власного погляду?

9) Які є мовні засоби пом’якшення вимови?

10) Як треба робити зауваження?

11) Від чого залежить вибір вітальних формул?

12) Які словесні засоби використовують для висловлення сумніву?

13) Як Ви висловлюєте співчуття?

14) Чи можна мовними формулами визначити вік мовця, його професію?

Завдання 49. Перекладіть українською мовою, увівши слова-зв’язки в речення.

Позвольте также…; пользуясь случаем, я хотел бы…; одновременно хочу сказать…; хочу также заметить, что…; просим также особое внимание обратить …; считаем целесообразным…; уместным будет замечание относительно…; не лишним будет также упомянуть…; еще раз благодарим Вас…; благодарю за помощь в ситуации….

Завдання 50. Прочитайте текст. Охарактеризуйте правила ділового етикету в Україні.

Англійці у ділових стосунках жорстоко дотримуються правил протоколу. У привітаннях і звертанні дворянські титули використовують часто, навіть у колі близьких знайомих. Точність дуже цінується, однак не слід приходити до призначеного часу, це може бути сприйнято як неповага.

У Великій Британії частіше, ніж у інших країнах Європи, прийнято запрошувати друзів додому. А от ділових партнерів найчастіше запросять до ресторану. Підготовці до перемовин англійці надають небагато уваги. Традиційним для британців у всі часи є уміння уникати гострих кутів під час бесіди (Сучасний етикет).

Завдання 51. Складіть тексти документів (лист-прохання, лист-запрошення, лист-подяка тощо), використовуючи шанобливі звертальні вислови.

Вельмишановний добродію. Шановний пане голово. Високоповажний пане прокуроре. Ваше преосвященство. Ваше високодостойносте Пане Президенте. Вельмиповажний… Шановні колеги. Ваша святосте. Шановний пане суддя. Високоповажний пане професоре. Глибокошановний Антоне Петровичу. Високоповажний міністре. Високопреподобний Отче.

Завдання 52. Використовуючи етикетні формули та експресивно забарвлені мовні засоби, напишіть і виразно прочитайте:

а) вітання з днем народження мамі чи татові;

б) вітання факультету з нагоди ювілею;

в) вітання з днем народження директорові фірми.

Завдання 53. Продовжте речення. Поясніть, у яких документах можуть вживатися такі речення.

1.Висловлюємо щиру вдячність…. 2. Дуже дякуємо за надану можливість…. 3. Дозвольте висловити щиру вдячність…. 4. Просимо вибачення за…. 5. Вибачте, але ми, на жаль, не зможемо…. 6. Нам дуже прикро, що змусили Вас…. 7. Просимо Вас уважно вивчити наші пропозиції і дати…. 8. Будемо раді, якщо Ви погодитеся…. 9. Будемо вдячні, якщо Ви підтвердите…. 10. Дуже шкода, але ми не можемо….

Завдання 54. Поставте подані слова та словосполучення у формі кличного відмінка. Додайте до них форму ввічливості і запишіть.

Галина Сергіївна, пані Олена, Юрій Давидович, пан Олександр, Ольга Федорівна, пан голова, друг Антін, колеги, Валерій Петрович, юнак, Ігор Васильович, Сергій Володимирович, пан Федоренко, брат Андрій

Завдання 55. Запишіть, який комплімент Ви можете сказати:

· після тривалих перемовин, що завершилися для Вас вдало;

· коли розмова закінчилася з успіхом;

· співробітникові під час роботи;

· вчителеві після відвідання його заняття;

· співробітникові, який без допомоги нотатника, назвав необхідні відомості.

Завдання 56. Складіть речення із поданими словами (речення мають відповідати певній спілкувальній ситуації).

На жаль, звичайно, зазвичай, по-моєму, безсумнівно.

Завдання 57. З’ясуйте, яких неточностей припустився Ваш співрозмовник під час спілкування. Запишіть правильні варіанти.

Зустрінемося через пару днів.

Вибачаюсь!

Ви перепутали адрес.

Я задаю Вам питання.

До зустрічі слідуючого тижня.

Скажіть, будь ласка, скільки годин?

По якому ділу Ви до мене.

Дозвольте подякувати Вас.

Я розділяю Ваш смуток.

Завдання 58. Змоделюйте таку ситуацію: Ви невдоволені вчинком свого товариша, зробіть йому зауваження, а він Вам повинен дати відповідь.

Завдання 59. Запишіть прощальні формули, враховуючи вік, стать, соціальне становище співрозмовника:

Викладачеві:

Бабусі:

Керівникові установи:

Колезі по роботі:

Однокурсникові:

Завдання 60. Прочитайте текст і усно зробіть висновок: що краще вибрати – ви-спілкування чи ти-спілкування під час виконання службових обов’язків.

Ви-спілкування і ти-спілкування

Це важливі ознаки комунікативної компетенції людини, володіння нею мовленнєвим етикетом. Вони притаманні щоденній неофіційній комунікації. Неглибоке знайомство в одних випадках і неблизькі довготривалі стосунки – в інших вимагають уживання ввічливого «ви». Крім того, ви-звертання свідчить про повагу учасників спілкування. У середовищі неосвічених і малокультурних людей ти-спілкування є більш прийнятною формою соціальної взаємодії.

Іноді вважають, що ти-спілкування – це вияв душевної і духовної близькості й перехід на ти-спілкування є спробою інтимізації стосунків. Однак у випадках ти-спілкування з чужими людьми часто втрачається відчуття унікальності особистості й неповторності міжособистісних зв’язків.

Паритетні стосунки в спілкуванні передбачають можливість вибору ти-спілкування або ви-спілкування залежно від нюансів соціальних ролей і психологічної дистанції між партнерами (Ф.Бацевичем).

Практичне заняття 7. Усний переклад фахового тексту.

План:

1. Нормативність і правильність мовлення:

· орфоепічні норми;

· норми слововживання;

· граматичні норми.

2. Усний переклад фахового тексту (перевірка самостійної роботи студентів).

Завдання 61. Підготуйте усний переклад фахового тексту (обсяг 4000 слів) і словник нових слів до цього тексту.

Практичне заняття 8. Стилі сучасної української літературної мови у професійному спілкуванні

План:

1. Функціональні стилі української мови та сфери їх застосування.

2. Основні ознаки функціональних стилів.

3. Професійна сфера як інтеграція офіційно-ділового, наукового і розмовного стилів.

4. Текст як форма реалізації мовленнєво-професійної діяльності.

Література:

v Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики: підручник / Ф.С.Бацевич. – К.: ВЦ «Академія», 2004. – С.146-154.

v Мацько Л.І. Культура української фахової мови: навч.посібник / Л.І.Мацько, Л.В.Кравець. – К.: ВЦ «Академія», 2007. – С.24-39.

v Семеног О.М. Культура наукової української мови: навч.посібник / О.М.Семеног. – К.: ВЦ «Академія», 2010. – С.11-28.

v Шевчук С.В. Українська мова за професійним спрямуванням: підручник / С.В.Шевчук, І.В.Клименко. – К.: Алерта, 2012. – С.109-121.

Завдання 62. Украдіть конспекти:

Ø «Стилі української літературної мови»;

Ø «Тексті його ознаки».

Завдання 63. Дайте відповіді на запитання:

1) Охарактеризуйте функціональні стилі української літературної мови і сферу їх застосування.

2) Які характерні ознаки наукового стилю мови?

3) Назвіть підстилі наукового стилю.

4) Які сфери обслуговує розмовний стиль і яке його призначення?

5) Назвіть особливості офіційно-ділового стилю.

6) Назвіть три основні відмінності між офіційно-діловим і художнім стилем.

7) Розкрийте поняття «текст».

8) Яка найменша одиниця тексту?

9) Які ознаки тексту ви знаєте?

10) Якими видами зв’язку поєднують елементи і компоненти тексту?

11) Назвіть два види тексту.

12) Які стилі інтегрує професійна сфера?

Завдання 64. Заповніть таблицю:

Міжстильова	Співвідношення з певним стилем
Наукова	Суспільно-політична	Виробничо-професійна	Офіційно-ділова	Розмовна

Заява, жоден, орфографія, пріоритет, справедливість, акт, крутій, ухвала, пікетування, Конгрес демократичних сил України, ін’єкція, коледж, інтеграція, абітурієнт, категорія, дидактика, посвідчення, комизитися, статус без’ядерної держави, роботяга, крапельниця, інноваційний, протокол, батько, замакітрилося, сектор, кількадесят, якісно, доказовість, писака, пунктуальність, класифікація, доводити до відома, старенький, націоналізм, ратифікувати.

Завдання 65. Укладіть приклади міні текстів різних стилів.

Завдання 66. Відредагуйте словосполучення:

Прийняти міри, приймати участь, приймати до відома, соблюдати порядок, заключати договір, заключати угоду, згідно правил, відповідно плану, повістка дня, по хворобі, по цьому приводу, поступають пропозиції, по приказу, працювати по сумісництву, всі без виключення, по проханню, по замовленню.

Завдання 67. Доберіть два види тексту – монологічний і діалогічний, схарактеризуйте їх.

Завдання 68. Прочитайте текст, схарактеризуйте його мовні засоби. Назвіть основні його ознаки. Назвіть види зв’язку між елементами і компонентами тексту.

Судження — форма мислення, в якій засобами ствердження чи заперечення розкриваються зв'язки предметів з їх ознаками або відношення між предметами.

Так, у судженні «Ця троянда червона» розкривається належність відповідної ознаки троянді, а в судженні «Ця троянда не червона», навпаки, заперечується наявність у неї названої ознаки. В судженні «Ссавці належать до хребетних» множина ссавців включається до ширшої множини — «хребетних», а в судженні «Комахи не належать до ссавців» обсяг першого поняття виключається з обсягу другого. В усіх цих випадках судження можна розглядати і як форму мислення, яка відображає відношення між обсягами понять — сумісні вони чи несумісні, а якщо сумісні, то в якій формі сумісності перебувають — у відношенні тотожності, перехресності чи підпорядкування. У першому випадку троянду включають до множини червоних, а в другому, навпаки, виключають із цієї множини.

Відображаючи належність чи неналежність певної ознаки предметові думки (належність чи неналежність однієї множини предметів до іншої), судження тим самим співвідноситься з відповідною об'єктивною реальністю, а тому воно неодмінно є або істинним, або хибним1. В істинному судженні думка про предмет і думка про його ознаку пов'язані відповідно до того, як цей предмет і його ознака пов'язані в дійсності. В хибному судженні, навпаки, те, що перебуває у зв'язку, роз'єднується, а те, що в дійсності є роз'єднаним, поєднується. Так, у судженні «Сталін — великий гуманіст» поєднується непоєднуване, оскільки Сталін причетний до знищення мільйонів людей. А заперечне судження, в якому суб'єкт і предикат проголошуються несумісними поняттями «Українці не нація», теж не відповідає дійсності.

Формальна логіка абстрагується від діалектики абсолютного і відносного в істині. Вона виходить з абсолютного протиставлення істинних і хибних суджень, розглядаючи кожне з них або як істинне і тільки істинне, або як хибне і тільки хибне (тризначна логіка, крім «істини» і «хиби», припускає і третю можливість — «невідомо»).

Істинність і хибність судження називають їх логічними значеннями. Кожне судження має логічне (істиннісне) значення, тобто неодмінно є або істинним, або хибним. Перевіркою істинності змісту суджень займаються науки, до предметної сфери яких належать предмети того чи іншого судження. Так, істинність чи хибність судження «Сума кутів трикутника дорівнює ста вісімдесяти градусам» належить до компетенції геометрії, а істиннісне значення судження «Б. Хмельницький — видатний політичний діяч українського народу» — до компетенції історичної науки. (З підручника).

Практичне заняття 9. Модульна контрольна роботі №1.

Завдання 69. Повторіть теоретичний і практичний матеріал модуля.

Оцінювання знань студентів:

І модуль
Робота на заняттях	– 10 б.
Диктант: 2 х 5 б.	– 10 б.
Тест: 2 х 10 б.	– 20 б.
Усний переклад	– 20 б.
Конспекти	– 5 б.
Контрольна робота	– 35 б.