Сюжет балади «Бондарівна»

Родинно-побутова балада «Ой летіла стріла» існує дуже давно. Зміст твору — зіставлення почуттів людей різних родинних зв'язків — розкритий через трагічну ситуацію: оплакування вбитого: «Де матінка плаче, там Дунай розлився; // Де плаче сестриця, там слізок криниця;// Де плаче миленька, там земля сухенька». Завдяки прийому поетичної градації, що використовується у творі чотири рази, балада й нині, долаючи віки, вражає сучасного читача. Початок твору нагадує народні голосіння з його риторикою, вигуками, уявним діалогом: «Ой де ж вона впала? — На вдовинім полі. //Кого ж вона вбила? — Вдовиного сина.//Немає нікого плакати по ньому». Фінал балади несподіваний: удова «в суботу сваталась, в неділю вінчалась, // А у понеділок нагайка шуміла, // Нагайка шуміла коло її тіла».

У низці історичних балад відображено боротьбу козаків із монголо-татарськими, польсько-шляхетськими завойовниками, змальовано криваві битви, тугу за втраченим молодим життям. Це такі балади, як-от: «Ой мала вдова сина сокола», «Козака несуть», «Вітер гуде, трава шумить», «Ой на горі вогонь горить», «Ой був у Січі старий козак», «Ой умирає козак», «Ой попід гай зелененький» та ін.

Балада «Козака несуть» — суцільний згусток болю втрати дівчиною свого коханого. Трагізм ситуації підсилюють засоби художньої виразності: тавтологія (а за ним, за ним, ой ломи, ломи); уражаюча персоніфікація («Кінь головоньку клонить»); народний фразеологізм («дівчина // Білі рученьки ломить»), що означає невимовну тугу, біль утрати.

Балади про смерть козака подібні до історичних і козацьких соціально-побутових пісень, проте в баладах наявне сильне ліричне начало: висловлюється сум сестри за братом, матері за сином, коханої за нареченим; балада закінчується трагічною розповіддю про смерть героя. У баладі «Ой на горі вогонь горить» психологічний стан персонажів майстерно виражений художніми засобами: поетичним паралелізмом («Ой на горі вогонь горить, // А в долині козак лежить»); епітетами («козак лежить, // Порубаний, постреляний, // Китайкою покриваний»); риторичним звертанням (Ой коню мій вороненький). Смерть козака зображено у формі розгорнутої метафори («Та взяв собі паняночку, // В чистім полі земляночку»). Над тілом козака коник плаче й передає матері страшну звістку про смерть сина. Кінь виступає вірним товаришем козака і не залишає його в біді. Образ ворона символізує смерть («Що в головах ворон кряче»). Поетичним символом козацької слави в пісні є червона китайка.

У 7 класі на уроках української літератури ви ознайомилися з баладою Т. Шевченка «Тополя». Як відомо, поет розпочинав свою поетичну творчість із балад, першу з яких, «Причинну», Є. Гребінка опублікував в альманасі «Ластівка». Пізніше Кобзар написав балади «Утоплена», «Лілея», «Русалка», «У тієї Катерини», що не залишають байдужими і сучасних читачів. Для них характерні елементи фантастики, драматизм розгортання подій, ліризм, глибоке розкриття внутрішнього світу героїв, які, як правило, гинуть. В усіх баладах Т. Шевченка спостерігається їхній органічний зв'язок з українською народною баладою.

На уроках зарубіжної літератури ви вивчали балади світових класиків: французького письменника Ф. Війона «Балада прикмет», німецьких — И. Ф. Ґете «Вільшаний король» і Ф. Шиллера «Рукавичка», польського — А. Міцкевича «Альпухара», російського — О. Пушкіна «Пісня про віщого Олега», шотландського — Р. Л. Стівенсона «Вересовий трунок». Вони вражають незвичайними сюжетами, цікавими персонажами, яскравою гамою почуттів, довершеністю форми. Прикметно, що світова літературна балада бере свої витоки з народної. У ній відтворено життя всіх суспільних верств, починаючи від князів і вельмож і завершуючи простим людом, месниками, розбійниками. Народні балади й нині хвилюють і збуджують уяву читача, спонукають його до морального вдосконалення.

Українські балади досліджував відомий вітчизняний учений-фольклорист Олексій Дей. Він зібрав і підготував до друку в серії «Українська народна творчість» академічні томи: «Балади: кохання та дошлюбні взаємини», «Балади: родинно-побутові стосунки» (удвох книгах, 1987,1988), у серії «Бібліотека усної народної творчості» — збірник «Балади» (1987), надрукував монографію «Українська народна балада» (1986).

Українська народна балада

Українські балади представляють майже 300 сюжетів і сюжетних версій. З оригінальних українських балад треба виокремити ті, що виникли на конкретно-історичному ґрунті життя народу, відобразили живу дійсність різних епох і часто справжніх учасників драматичних і трагічних подій. Це — група історичних балад про Байду в турецькому полоні, Довбуша і Дзвінку, Бондарівну і пана Каховського, про поєдинок козака Нечая зі шляхетським загоном та ін. Багато сюжетів про кохання й дошлюбні стосунки молоді та про родинне життя теж належать до оригінальних українських творів, породжених дійсними фактами та подіями народного життя. Ідеться про деякі балади на теми отруєння хлопця дівчиною під час чарування («Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці»), самогубства закоханих, розлучених батьками, трагедії дочки неволею виданої матір'ю за нелюба («Лимерівна»), про балади-алегорії — чайка і чаєнята та ін. Баладна модель життєвих ситуацій збуджує, перестерігає, збагачує пізнання дійсності, отже, навчає і виховує. Висока мораль родинних відносин пропагується засобом від протилежного — показом аморальних учинків, трагічних помилок і випадків. Балади героїзують людську свободу, гідність і благородні почуття, особливо кохання, пропагують право особистості на щастя, засуджують тих, хто нівечить людське життя... Через драматичне жахливе як одну з форм трагічного в баладах стверджується народний ідеал прекрасного у сфері людських відносин і почуттів... У цьому — оптимізм баладної творчості, її позитивна дійовість (О. Дей).