Атлантида - Україна – Гіперборея

Сергій Літусь, дослідник-аматор історії та релігії.

Локалізації землі - «Огігія»

1. Земля «Огігія» в міфології різних народів ототожнювалась з описами: острова блаженних, острова Туле, острова Дільмун, з Єлисейськими полями і житлом блаженних, островом вічної юності, та з Атлантидою.

2. Антична міфологічна традиція поміщає землі на крайньому заході, там, де води моря з'єднуються з перебігом світової річки Океан (океаном називали річку Дніпро).

3. В античні часи протока (тоді Боспор Кіммерійський) вважалася межею Європи і Азії.

4. Архіваріус Олександрійської бібліотеки Аполлоній Родоський у своєму творі «Аргонавтика» вказав, що Атлантида перебувала у чорноморському регіоні.

5. Геродот теж, залишив точну адресу Атлантиди. В його час Європою називали територію України, а Лівією вважали територію сучасної Абхазії.

6. Плутарх, вказує місцезнаходження «Огігії» в північній частині Атлантичного океану (давня назва Понтійського озера).

7. Складені через кілька тисяч років після загибелі Атлантиди головні давньогрецькі епоси «Іліада» та «Одіссея» свідчать про непереборну тягу наступних поколінь давніх греків досліджувати землі саме Причорномор’я, і усі їх походи, про які були складені легенди, були спрямовані в акваторію Чорного моря, а не в інші землі. В «Одіссеї» Гомера, «Огігія» названа «пупом моря».

8. Чорноморський острів Зміїний, давно і досить впевнено ідентифікують з давньогрецькими Островами блаженних. Його вважали священним островом Ахілла.

9. Зауваження древнього історика Страбона: «В гомерівську епоху, - писав він, - Понтійське море взагалі вважали як би другим Океаном і думали, що плаваючі в ньому настільки далеко вийшли за межі землі, як і ті, хто мандрує далеко за Геракловими Стовпами. Адже Понтійське море вважалося найбільшим з усіх морів у нашій частині населеного світу, тому переважно йому давалось особливе ім’я – Понт».

10. Атлантичний океан ще зовсім нещодавно, аж до середньовічної епохи Відродження називався Західним.

11. Столиця Атлантиди знаходилась на «колоподібному острівці» і була обкладена грандіозною залізорудною стіною діаметром в багато кілометрів. Там, де е залізорудна руда у такій множині, там повинні бути й магнітні аномалії. Для того, щоб в кінець знайти Атлантиду, необхідно знайти цей колоподібний острів. Впроваджуючи зйомку магнітних полів Чорного моря, геологи виділили могутню магнітну аномалію – згаслий «вулкан» недалеко від Судака. Цей «вулкан» має специфічну форму, яка показує на карті магнітних полів ідеально правильні концентричні кола. Найближча точка на березі - гора Меганом на мисі Меганом. Відстань між горою і підводним вулканом -18 км, що дорівнює 100 стадіям. Якщо стояти коло моря, то і до гори буде 50 стадіїв, і до центра острова – 50 стадіїв. В Криму ніколи не було вулкану, – це вигадка. А ідеально правильні концентричні кола магнітних полів і є залишками Атлантиди Платона.

12. У текстах Платона столиця названа «Мегаполіс» - с давнє грецького «мега» - великий, «поліс» - місто. Слово «ном» перекладається як «район», «область». Меганом - велика, чи скоріш, столична область.

13. Південне узбережне Криму - сейсмічна зона. Кримські гори були порвані вздовж сучасного моря та спустились на велику глибину. Сейсмологи звуть це пологим кидком чи тектонічним сковзанням. Цей процес продовжується і по сьогоднішній день – Кримські гори піднімаються с великою швидкістю (до 4 см на рік), а той масив, що залишився під водою, продовжує сповзати до низу по континентальному уклону. Це приводить до невеликих землетрусів. Внаслідок серій потужних землетрусів в давнину тектонічний зсув занурив під воду велетенську місцевість в сотні кубічних кілометрів. Сколота частина гір зсунулась під воду, а насувні хвилі в десятки метрів заввишки зруйнували лінію узбережжя далеко від епіцентру катастрофи.

14. Платон прямо вказує, що частина острова, на якому була розташована Атлантида, збереглась. Палеогеографія також дає нам свідчення, що підтверджують цю розповідь.

15. Платон описує характерні ознаки острова. "... увесь цей край лежав дуже високо й круто обривався до моря, але вся рівнина, що оточувала місто й сама оточена горами, які тяглися до самого моря, являла собою рівну гладь;…Вся ця частина острова була обернена до південного вітру, а з півночі закрита горами ".

16. Платон точно вказав, що «острів Атлантида» перебував в Атлантичному морі, яке оточене материком, та має особливе ім’я – Понт (грец. Πόντος). Ця назва зафіксована в давньогрецьких текстах та численних перекладах минулих століть.

Український дослідник текстів Платона, Петро Комнацький у своїх книгах «Атлантида» та трилогії «Атлантида. Незнаний Платон. Україна» доводить, що платонівська Атлантида – це вигадка, а справжня Атлантида – це Борея з центром у Криму. І що Платон описав ніяке не місто, а пригоризонтну обсерваторію, найдавнішу в світі. Петро Комнацький у своїй науково-публіцистичній праці впевнено аргументуючи астрономічними і математичними розрахунками стверджує, що на нинішніх українських теренах у давнину жили різні народи (в тому числі й предки українців), яких давні греки називали гіпербореями. Ці люди у післяльодовиковий період створили хліборобську цивілізацію, матеріальні сліди якої нині відомі як Трипільська культура. А цивілізаційним центром, як стверджує П.Комнацький у своїй книзі, був півострів Крим, де біля підніжжя Карадагу гіпербореями була розбудована пригоризонтна обсерваторія. Ця споруда, що водночас служила храмом сонцепоклонницького культу, була зруйнована землетрусом тисячі років тому. І єдине, що від неї залишилося, - це дуже детальний опис її форм і розмірів, який дійшов до нашого часу в тексті діалогу «Критій», написаному давньогрецьким філософом Платоном. Платон астрономією ніколи не займався – він навіть не вважав її за науку, що потрібна людям. Він всього лише переписав словесно-числове «креслення» обсерваторії з давніших джерел, відомих єгипетським жерцям. Але описана вона як місто, яке Платон вважав столицею таємничої Атлантиди, що затонула в Атлантичному океані.

…Платон, як і трипільська кераміка, виводить нас на розуміння того, що територія нинішньої України була колискою найдавнішої у світі цивілізації. Відтак, … офіційна історія зомбує нас щодо історії людства, називаючи найпершими куди молодші цивілізації Стародавнього світу – Єгипет і Дворіччя.

У систему сакральних споруд входили, крім святилищ, степові піраміди – кургани, різноманітні мегалітичні споруди: кромлехи, менгіри, дольмени та ін. Сучасним дослідникам поступово стало очевидним, що всі види сакральних споруд створюють складну взаємопов’язану систему. Фактично, маємо справу з єдиним археологічним пам’ятником, комплексом, що охоплював територію цілого Євразійського континенту. Місця, де розташовані ці споруди, – особливі. Вони розміщуються в зонах магнітних та гравітаційних аномалій, створених геологічними структурами: стиком гірських порід з різними фізичними властивостями, скидами, розломами, тріщинуватістю гірських порід, з якими зазвичай пов’язані потоки підземних вод тощо. Саме в місцях з особливостями прояву геофізичних польових структур і споруджували стародавні сакральні споруди. Там у людей, які мали до цього схильність, виникали особливі стани, зцілення, осяяння та ін.

Уривки з книги «Рігведа для спраглих» - Г.І. Калайда.

«…Крим виявляє спадкоємні зв'язки з палами й полянами, з таврами й гірською системою Тавр. А якщо згадати, що інша назва таврів - руси, як про те мовить візантійський автор Іоанн Цец, що раніше руси називалися поляни, як про те свідчить Нестор, то простежується зв'язок полян із Кримом і таврами. А береги Криму виявляються найдавнішими, де фіксується назва руси/роси.

Зі слів Нестора «поляни, нині зовомі русь» можна зробити висновок, що етнонім поляни й етнонім русь - синоніми, як синонімами є етноніми таври й русь. Тобто у назві поляни й назві руси може бути закладене одне й те саме значення. А оскільки в основі назви поляни може лежати основа пал із значенням «захищати», «охороняти», «берегти», то таке ж значення, певно, має лежати і в етнонімі руси.

Таким чином, сліди палів і полян тягнуться в ареал довкола Чорного моря, де з давніх часів фіксуються етнонім пали, топоніми Палакій і Пала, імена Пал і Палак, де кримська Діва-Артеміда, покровителька й захисниця Херсонеса Таврійського (літописного Корсуня) мала епітет Тавропола, де з Кримом пов'язується давньогрецький міф про золоте руно, яке стерегли таври та їхні вогнедишні бики. І це підтримує думку тих дослідників, які вважають, що поляни та їхні князі, серед них Кий та Дір прийшли з півдня».

Уривки з книги «Таємниці розкриває санскрит» - Наливайко С.І..

«Відкриті вітчизняною наукою досягнення стародавньої цивілізації у Причорномор'ї й на Дніпрі (протоміста, астрономічні обсерваторії, металургія, писемність у III тис. до н.е.) дали авторові цієї книги підстави вивести певну концепцію:

1. Язичництво Русі було творінням великих давніх цивілізацій.

2. Попередники Русі і Русь володіли всією сукупністю досягнень східно-середземноморського культу природи (коли небесні тіла вважалися божествами).

3. Якщо боги тієї епохи були сузір'ями, то їхні назви були іменами богів.

Стародавні досягнення астрономії й космогонії зумовили виникнення на Русі астрального культу природи. Багаторічні дослідження поширених на Придніпров'ї давніх народних назв сузір'їв не тільки підтверджують астральну природу язичництва Русі, але й водночас проливають світло на зв'язки Русі із давніми цивілізаціями. Племена й територія Наддніпрянщини, можливо, були прабатьківщиною філософії і космогонії найстародавніших культурних народів, які вбачали прообраз матеріальної природи світу в поєднанні світла і води».

Уривки з книги «Міфи Київської землі та події стародавні» О.П. Знойко

Гіперборея - в давньогрецькій міфології легендарна північна країна, місце проживання блаженного народу гіпербореїв. Назва дослівно означає «за північчю», «за Бореєм».

1.Вперше північну від Греції локалізацію Ріпеї вказав Гекатей Мілетський. У наступних джерелах антична наука лише уточнювала місцезнаходження цього важливого географічного орієнтиру. Країну гіпербореїв греки розташовували десь на Півночі, яка для них розпочиналася вже з таврійського берега Чорного моря.

2. Ріпейскі гори (Рифейські гори, ріпи, Рифи, Ріпеї, Ріфеї) - позначення височин, що дають початок основним річкам Скіфії; в античній міфології це і гори, на яких знаходилося житло північного вітру Борея (печера Борея була розташована у Фракії (Болгарія)). Тому і мовлять Гіперборея, що фактично перекладається, як за Бореєм.

3. Ріпейскі гори згадує Аполлоній Родоський, який розміщує там витоки Істра (Дунай), та Каллімах.

4. Геракл приніс оливу від гіпербореїв біля витоків Істра(Дунай) в Олімпію.

5. Згідно географічної поемі Діонісія Періегета, в Ріпейских горах беруть джерело річки Алдеск і Пантікап. Пантікап - давньогрецька назва річки, що починається з Ріпейських гір і впадає в Борисфен. Про річку Пантікап Геродот повідомляє наступне: «Тече він також з півночі і з озера, втікає ж він у Гілею (це Полісся), а минувши її, з'єднується з Борисфеном».

6. Більш ймовірно є версія, що Ріпейські гори - це Карпати. На це вказує багато географічних ознак, вказаних в античних джерелах.

7. Румунський автор Гетикус (Василій Ловінеску) у своїй книзі «Гіперборейська Дакія», спираючись на сакральну топоніміку та дослідження румунського фольклору стверджує, що давня Дакія (сучасна Румунія-Молдавія) колись була священним центром гіперборейської традиції, другим після північної Гіпербореї. Біля Дунаю, по Гетикусу, було розташоване головне святилище гіперборейського Аполлона. Можливо, збереглись цікаві докази знаходження Гіпербореї в пластинах з древніми письменами - Сантії даків, які ждуть свого перекладача

http://youtu.be/Hch_TU3OUU4Київ.

8. Про гіпербореїв, що жили за Ріпейськими горами, писав і Гелланік.

9. Згідно Гіппократу, Скіфія лежить під сузір'ям Ведмедиці, «біля підніжжя Ріпейскіх гір, звідки дме північний вітер».

10. Аристотель також зазначав, що Ріпейскі гори лежать за крайньої Скіфією, під самою Ведмедицею, і що звідти стікає багато річок, найбільших після Істра. Давньоримський вчений Пліній Старший у своїй «Природній історії» визначав розташування Гіпербореї за ріфейськими горами, по той бік Аквілона та стверджував, що - з Троглодиті і сусіднього Єгипту Велика Медведицю не видно, а на Понті вона стоїть вище за усіх.

http://hbar.phys.msu.ru/gorm/ahist/pliny.htm

Чорногірський хребет знаходиться в північно-східній частині 700-кілометрового Карпатського лука, у географічному центрі Європи. Сорокакілометровий хребет Чорногори, що простягнувся з північного заходу на південний схід, є найвищою частиною Українських Карпат з вершинами Петрос (2 020 м), Говерла (2 061 м), Брескул (1 911 м), Пожижевська (1 822 м), Туркул (1 933 м), Ребра (2 001 м), Гутин-Томнатик (2 016 м), Бребенескул (2 036 м), Чорна Гора (Піп Іван) (20 28 м) 1. Остання разом з горами Смотрич (1 894 м) і Вухатий камінь (1 820 м) у гуцульській традиції становлять первісну, «правдиву» Чорногору, назва якої поширилася на весь хребет. За формою Смотрич і Вухатий камінь утворюють підкову, направлену на північний схід, усипану останцями твердих піщаників чорногірської свити. Рельєф дуги має вигляд гігантського трону, до підніжжя якого стікають зі Смотрича й Вухатого каменя три потоки.

В Х столітті «арабський Геродот», учений-енциклопедист аль-Масуді, у своїй праці «Золоті копальні і розсипи самоцвітів» повідомляє про три найбільші язичницькі храми слов’янського світу, один з яких знаходився на Чорній Горі:

«У слов’янських краях були будівлі, шановані ними. Між іншими була в них одна будівля на горі, про яку писали філософи, що вона одна з найвищих гір у світі. Про цю будівлю існує розповідь про якість її побудови, про розташування різнорідних її каменів і різноманітність їх кольорів, про отвори, зроблені у верхній її частині, про те, що побудовано в цих отворах для спостереження над сходом сонця, про вставлені туди дорогоцінні камені і знаках, помічених в ній, які вказували на майбутні події і застерігали від подій перед їх здійсненням, про звуки, що лунають у верхній її частині й про те, що стається з ними при сприйнятті цих звуків. Другу будівлю оточують чудесні води, різнокольорові й різні за смаком, відомі своєю користю. В ній вони мали великого ідола в образі людини, зображеного у вигляді старця з палицею в руці, якою він рухає кості мерців з могил. Під правою його ногою знаходяться зображення різнорідних мурашок, а під лівою – зображення пречорних воронів, чорних крил й інших...».

Першим серед українських вчених ХІХ ст., хто висловили думку про тотожність Чорної Гори аль-Масуді з карпатською Чорногорою був Я.Головацький.

Обстеження гір Смотрич і Вухатий камінь і виявлення на них скельних петрогліфічних комплексів не залишило сумніву в тому, що описаний аль-Масуді храм на Чорній Горі знайдено. Самий вигляд Смотрича й Вухатого каменя свідчить про те, що ці гори стали священними не випадково. У Карпатах більше немає такого місця, де б по всій дузі двох гір були розкидані скельні останці дивовижних форм, до того ж кінці гірської «підкови» мають приблизно однакову форму, довжину й висоту. Крім того, Смотрич і Вухатий камінь з боку г.Дземброні мають триступінчасту (нижню, середню й верхню) терасоподібну форму. Самі вершини гір вінчають гігантські скелі, направлені на північний схід.

Стало очевидним, що описаний аль-Масуді храм на Чорній Горі за всіма ознаками локалізується в районі карпатських вершин Смотрич, Вухатий камінь і Чорна Гора. Чорногірський храм знаходився в ареалі стародавніх археологічних культур епохи неоліту, енеоліту, бронзи, заліза, на перетині сухопутних і річкових шляхів, біля цілої системи гірських перевалів, а також знаменитих родовищ кременю, солі, металів, на стику гір і степу. Стародавні шляхи зв’язували Пруто-Дністровське межиріччя, Покуття з Трансільванією, Семигороддям, Подунав’ям, Західним Причорномор’ям, територіями, де виникла трипільська цивілізація. Ці землі також пов’язують з прабатьківщиною індоєвропейців і слов’ян. Тому, можна припустити, що саме носії трипільської культури і були засновниками чорногірського міжплемінного ритуального центру, що консолідував населення величезних територій.

Шпиці - одна з вершин гірського масиву Чорногора (Українські Карпати). Розташована у Верховинському районі Івано-Франківської області, в межах Карпатського національного природного парку. Висота гори - 1863 м. Лежить у центральній частина Чорногорського масиву, за кілька кілометрів на північний схід від головного хребта, і з'єднана з ним пологою сідловиною. Шпиці - одна з найцікавіших гір у Карпатах. Її східні схили оперезані скельними виступами заввишки 20-50 м, які справді нагадують шпиці (звідси й назва гори). Скелі, яких, за деякими даними, налічується аж 15 рядів, сформовані переважно з олігоценового магурського пісковику. (Матеріал з Викіпедії).

Шпиці є суто рукотворними залишками мегалітичних споруд, зруйнованих війною або давнім гірським зледенінням, чи тим і іншим.