Українська лексика за своїм походженням неоднорідна.
Лексика сучасної української мови складається з питомих слів та запозичених з інших мов. Питомими є слова, спільні для всіх індоєвропейських мов, наявні в усіх слов’янських мовах, спільносхіднослов’янські слова та власне українські слова, що виникли в період самостійного існування нашої мови.
Власне українська лексика є найчисленнішим розрядом, напр. віхола, людина, мрія.
В українську мову в різні періоди її існування входили й слова з інших мов. Одні іншомовні слова функціонують поряд зі своїми українськими відповідниками, а інші є представниками активного словника міжнаціонального спілкування.
Такими міжнародними словами є фінансові терміни та бухгалтерського обліку, поштово-телеграфних зв’язків та комп’ютерних систем, зовнішньої торгівлі, діловодства, наприклад: акцепт, тариф, гриф, кредит, дебет, маркетинг, менеджмент, біржа.
Для правильного застосування іншомовних слів необхідно:
- вживати іншомовні слова в тому разі, коли немає в українській мові потрібного відповідника;
- запозичене слово слід вживати правильно, відповідно до його значення (перевірте за словником!);
- не вживати в одному тексті власне українське слово та іншомовний відповідник.