Ефективність діяльності підприємства залежить від рівня та яко-управління ним, а технологія управління — від здатності об'єкта управління кваліфіковано аналізувати фінансові та економічні результати діяльності цього підприємства, вміння визначати та правильно оцінювати ефективність діяльності фірми. Зважуючи на це, можна без особливого перебільшення констатувати, що тема “Фінансово-економічні результати та ефективність діяльності підприємства» базового навчального курсу «Економіка підприємств» є однією з ключових. За своєю логічною побудовою ця тема складається з шести блоків тематичних питань.
Перший блок питань стосується загальної характеристики фінансової діяльності підприємства. Розпочинати вивчення слід із виокремлення напрямів діяльності підприємства (організації) щодо формування та раціонального використання фінансових коштів. Ґрунтуючись на визначених напрямах, необхідно вивчити загальну структуру та технологію складання фінансового плану підприємства (організації) як документа; чітко сформувати для себе сукупність показників, що обов'язково мають бути у певному розділі плану.
|
|
Для узагальненого визначення обсягів фінансування діяльності підприємства треба набути знань і навичок обчислення необхідних обсягів власного капіталу і позикових коштів (кредитних ресурсів), проведення розрахунків коштів, зароблених виробничими підприємствами, посередницькими фірмами та іншими господарюючими суб'єктами.
Другий тематичний блок проблемних питань в основному стосується таких категорій, як прибутковість і дохідність підприємства. І вивчення цього напряму теми слід розпочинати з визначення понять «прибуток» і «дохід», а також їхнього місця серед показників фінансових результатів діяльності підприємства. Треба звернута увагу на сутність цих показників, спільні та відмінні риси їх прояву, Ґрунтуючись на загальній характеристиці прибутку та доходу, доцільно перейти до виокремлення основних джерел формування прибутку і доходу підприємства. У цьому контексті слід із загальноекономічної форми прибутку виділити валовий, чистий та реінвестований прибуток, а серед видів доходу підприємства звернути увагу на маржинальний дохід.
Набувши загальнотеоретичних знань щодо прибутку та доходу підприємства, слід перейти до практичного їх визначення та використання. Для цього необхідно вивчити загальноприйняту практику використання прибутку (доходу) підприємства, навчитися визначати суму прибутку підприємства до оподаткування, масштаби та обсяги підвищення прибутковості фірми під впливом дії окремих чинників. А як результат докладного вивчення проблемних питань другого напряму теми — визначити на основі статистичних даних і звітів підприємств рівень прибутковості підприємств різних галузей економіки в Україні.
|
|
Наступний напрям, що його необхідно докладно дослідити, — визначення рентабельності продукції та ресурсів підприємства. Розпочати вивчення проблемних питань цього напряму слід з визначення рентабельності як відносного показника ефективності роботи підприємства, а потім перейти до загальної характеристики рентабельності застосовуваних (інвестованих) ресурсів.
На основі знань щодо характеристики рентабельності, її ролі та місця у загальній сукупності економічних показників діяльності підприємства можна переходити до вивчення алгоритмів обчислення рентабельності: виробничих фондів (виробництва); сукупних активів, власного (акціонерного) капіталу. Використовуючи навички виконання розрахунків, треба вивчити методичні підходи до визначення рентабельності певного обсягу продукції та окремих виробів, використанням статистичних даних — дослідити динаміку й підвищення рентабельності на підприємствах різних галузей економіки України та зробити відповідні висновки. Одним з найперших етапів визначення ефективності діяльності підприємства є оцінка його фінансово-економічного стану. Для набуття ґрунтовних знань з цього питання необхідно спочатку зосередитися на тлумаченні та важливості оцінки загального фінансово-економічного стану підприємства. Наступним кроком має бути дослідження основних напрямів господарської діяльності, що забезпечують певний фінансово-економічний стан підприємства, а далі — вивчення методичних підходів до оцінки цього стану та груп показників для оцінки прибутковості, ліквідності, оборотності, стабільно-і та ділової активності підприємства.
Маючи певні знання та навички щодо визначення фінансово-економічного стану підприємства, доцільно перейти до вивчення сутнісної характеристики ефективності виробництва. Розпочати слід з вчення економічної суті та загального методологічного підходу до вимірювання ефективності виробництва (продуктивності виробничої системи), господарської діяльності підприємства. Це дасть змогу де зрозуміти змістову характеристику видів ефективності: за наслідками - економічної та соціальної; за місцем отримання ефекту — локальної (госпрозрахункової) та народногосподарської; за ступенем збільшення ефекту — первісної та мультиплікаційної; за метою визначення — абсолютної та порівняльної, а також специфічні форми мультиплікаційного ефекту та критерій ефективності виробництва.
Однак повне уявлення щодо сутнісної характеристики ефективності виробництва студент матиме лише після ознайомлення з принципами формування системи показників ефективності виробничо-господарської і комерційної діяльності підприємства та коли з використанням цих принципів сформує систему таких показників ефективності виробництва, як: узагальнюючі; показники ефективності використання — праці (персоналу), виробничих фондів фінансових коштів, і, як результат, вивчить методичні підходи до оцінки соціальної ефективності діяльності підприємства.
Останній напрям групи питань теми стосується сукупності чинників, що забезпечують підвищення ефективності виробництва. І розпочинати їх вивчення слід із загальної класифікації цих чинників за певними ознаками: видами витрат і ресурсів (джерелами підвищення); напрямами розвитку та вдосконалення виробництва; місцем реалізації у системі управління виробництвом. Знаючи класифікацію, нескладно виокремити із сукупності чинників групу зовнішніх і внутрішніх, а далі розподілити внутрішні чинники на так звані «тверді» (технологія, устаткування, матеріалі та енергія, вироби) та «м'які» (організація і системи, працівники, методи роботи, стиль управління). До зовнішніх чинників підвищення ефективності виробництва слід віднести державну економічну і соціальну політику, інституційні механізми, інфраструктуру, структурні зміни в суспільстві та економіці.
|
|
Дохід від участі в капіталі визначається як добуток чистого прибутку, отриманого асоційованим, дочірнім або спільним підприємством, на частку у статутному капіталі підприємства-інвестора:
Дуч.к= α П,
де α — частка інвестицій підприємства-інвестора у статутному капіталі асоційованого (дочірнього, спільного) підприємства (у вигляді десяткового дробу);
П — прибуток.
Визначення фінансового результату від операційної діяльності підприємства передбачає такі кроки: обчислення чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); розрахунок валового прибутку; визначення прибутку (збитків) від операційної діяльності.
Прибуток підприємства визначають як різницю між отриманими ним валовими доходами (ВД) і здійсненими валовими витратами (ВВ) та амортизаційними відрахуваннями (АВ):
П = ВД – ВВ - АВ.
Показники рентабельності є відносними характеристиками фінансових результатів та ефективності діяльності підприємства.
1) Рентабельність ресурсів (активів) підприємства за прибутком від звичайної діяльності — це прибуток від звичайної діяльності, що припадає на одиницю коштів, інвестованих в активи підприємства:
де Пзв.д — прибуток від звичайної діяльності підприємства, грошових одиниць (гр.од.) (ф.2 ряд.190);
А — середня сума активів підприємства, гр.од (ф.1 ряд.280).
2) Рентабельність ресурсів (активів) за чистим прибутком визначає, який чистий прибуток припадає на одиницю коштів, інвестованих в активи підприємства:
де ЧП — чистий прибуток підприємства за звітний період, гр.од (ф.2 ряд.220).
3) Рентабельність власного капіталу визначає, який чистий прибуток припадає на одиницю власного капіталу підприємства:
|
|
де ВК — середня сума власного та прирівняного до нього капіталу підприємства, гр.од. (ф.1 ряд.380 + 430 + 630).
4) Рентабельність виробничих фондів — це чистий прибуток, що припадає на одиницю вартості виробничих фондів:
де Вв.ф — середня вартість виробничих фондів підприємства, гр.од. (ф.1 ряд.030 + 100 + 120).
5) Рентабельність реалізованої продукції визначає, який прибуток припадає на грошову одиницю виручки від реалізації продукції:
де П — прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), гр.од. (ф.2 ряд.050 -070 - 080).
У світовій практиці застосовують багато різних показників, за допомогою яких оцінюється фінансово-економічний стан підприємства.
До першої групи належать аналітичні показники майнового стану, що призначені для експрес-оцінювання стану та структури ресурсів підприємства.
1. Частка основних засобів в активах підприємства характеризує частку ресурсів підприємства, що інвестована в основні засоби. Розраховують її за формулою:
Чо.з =
де В — первісна вартість основних засобів на початок (кінець) періоду, гр.од. (ф.1 ряд.031);
Зо.з — сума накопиченого зношення на початок (кінець) періоду, гр.од. (ф.1 ряд.032);
В — залишкова вартість основних засобів на початок (кінець) періоду, гр.од.;
А — вартість активів підприємства на початок (кінець) періоду, гр.од. (ф.1 ряд.280).
2. Частка оборотних виробничих фондів в оборотних активах характеризує частку обігових коштів підприємства, розміщених у сфері виробництва продукції.
Чо.в.ф =
де Во.в.ф — оборотні виробничі фонди на початок (кінець) періоду, гр.од. (ф.1 ряд.100 + 120 + 270);
Во.а — оборотні активи підприємства на початок (кінець) періоду, гр.од. (ф.1 ряд.260 + 270).
3. Частка оборотних виробничих активів у загальному обсязі ресурсів характеризує частку мобільних виробничих фондів у загальній сумі ресурсів підприємства.
Чо.в =
4. Коефіцієнт мобільності активів визначає частку обігових коштів підприємства, що припадає на одиницю необігових.
Кмоб =
де Вм.а — вартість мобільних активів підприємства на початок (кінець) періоду, гр.од. (ф.1 ряд.260 + 270);
Вн.а — вартість немобільних активів підприємства на початок (кінець) періоду, гр.од. (ф.1 ряд. 080).
До другої групи показників фінансово-економічного стану підприємства належать показники його фінансової стійкості.
1. Обсяг власних обігових коштів характеризує оборотні активи підприємства, що фінансуються за рахунок власного капіталу і довготермінових зобов'язань. Власні обігові кошти підприємства визначають за формулою:
ВОК = (ВК + ДЗ) - Вн.а
де ВК — власний і прирівняний до нього капітал підприємства на початок (кінець) періоду, гр.од. (ф.1 ряд.380 + 430 + 630);
ДЗ — довготермінові зобов'язання підприємства на початок (кінець) періоду, гр.од. (ф.1 ряд.430);
Вн.а — вартість необоротних активів на початок (кінець) періоду, гр.од. (ф.1 ряд.080).
2. Коефіцієнт забезпечення оборотних активів власними обіговими коштами характеризує частку оборотних активів підприємства, що фінансуються за рахунок його власних обігових коштів.
Кз.в.к =
де Во.а — вартість оборотних активів підприємства на початок (кінець) періоду, гр.од. (ф.1 ряд.260 + 270).
3. Коефіцієнт маневреності визначає частку запасів (тобто матеріальних оборотних активів) у власних обігових коштах.
Км =
де Взап — вартість запасів підприємства на початок (кінець) періоду, гр.од. (ф.1 ряд.100 + 120 + 130 + 140).
4. Коефіцієнт автономії характеризує фінансову незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування і відображує частку власних джерел фінансування в загальній сумі джерел його коштів.
Кавт =
де П — пасиви підприємства на початок (кінець) періоду, гр.од. (ф.1 ряд.640).
5. Коефіцієнт співвідношення власних і залучених джерел коштів відображує забезпеченість заборгованості власними коштами.
Кв.к/з.к =
де ДЗ — довготермінові зобов'язання підприємства на початок (кінець) періоду, гр.од. (ф.1 ряд.480);
ПЗ — поточні зобов'язання підприємства на початок (кінець) періоду, гр.од. (ф.1 ряд.620).
Перевищення власних коштів над залученими свідчить про фінансову стійкість підприємства. У цьому разі Кв.к/з.к > 1.
До третьої групи належать показники, що характеризують ліквідність (платоспроможність) підприємства.
Ліквідність характеризує спроможність майна підприємства швидко перетворитись на грошові кошти для негайного погашення його поточної заборгованості. Залежно від ступеня ліквідності, тобто швидкості перетворення на грошові кошти, розрізняють певні показники ліквідності. Розглянемо основні з них.
1. Коефіцієнт абсолютної ліквідності відображує частину поточної заборгованості, яку підприємство може погасити найближчим часом. Розраховують цей коефіцієнт за формулою:
Кабс.лікв =
де ГКЕ — грошові кошти та їх еквіваленти на початок (кінець) періоду, тис.грн. (ф.1 ряд.230 + 240).
Значення коефіцієнта абсолютної ліквідності повинно перебувати в межах 0,2...0,35. Якщо ж Кабс.лікв < 0,2, то це означає, що підприємству не вистачає грошових коштів на покриття невідкладних зобов'язань.
2. Коефіцієнт критичної ліквідності характеризує очікувану платоспроможність підприємства через період, що дорівнює тривалості одного обороту дебіторської заборгованості. Розраховують цей коефіцієнт за формулою:
Ккр.лікв =
де ПФІ — поточні фінансові інвестиції на початок (кінець) періоду, тис.грн. (ф.1 ряд.220 Балансу);
ДебЗ — дебіторська заборгованість на початок (кінець) періоду, тис.грн. (ф.1 ряд.150 + 160 + 170 + + 180+ 190 + 200 + 210).
Нормальним вважається стан, коли Кабс.лікв > 1.
3. Коефіцієнт покриття, або коефіцієнт поточної ліквідності, характеризує здатність підприємства погасити поточні зобов'язання протягом періоду, що дорівнює тривалості обороту його оборотних активів. У цьому разі розглядається не тільки забезпечення своєчасних розрахунків з дебіторами та реалізації готової продукції, а й продажу в результаті потреби інших оборотних засобів (сировини, матеріалів тощо). Розраховують цей коефіцієнт за формулою:
Кпокр =
де 3 — запаси на початок (кінець) періоду, тис.грн. (ф.1 ряд.100 + + 110 + 120 + 130 + 140 Балансу).
Нормальним вважається стан, коли Кпокр > 2.
Другим важливим фінансовим документом є Звіт про фінансові результати. У ньому міститься інформація про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства.
Чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію, обчислюють так:
ЧПА =
де ЧП — чистий прибуток акціонерного товариства за звітний період, гр.од. (ф.2, ряд.220);
КА — середньозважена кількість простих акцій товариства в обігу (ф.2, ряд.310).
На підставі інформації Балансу та Звіту про фінансові результати можна визначити показники ділової активності підприємства, тобто віддачу застосовуваних ним ресурсів і ефективність використання джерел фінансування його діяльності.
1. Ресурсовіддачу, або оборотність активів підприємства, обчислюють за формулою:
РВ =
де ЧВ — чиста виручка підприємства за звітний період, гр.од. (ф.2 ряд.035);
А — середня сума активів підприємства за звітний період, гр.од. (ф.1 ряд.280).
Цей показник відображує чисту виручку, яку підприємство заробляє, використовуючи одну грошову одиницю вартості всіх своїх ресурсів.
2. Фондовіддача відображує чисту виручку, що припадає на одиницю вартості основних засобів, і характеризує ефективність їх використання. Обчислюють цей показник за формулою:
ФВ =
де ЧВ — чиста виручка підприємства за звітний період, гр.од. (ф.2 ряд.035); В — середня вартість основних засобів підприємства за звітний період, гр.од. (ф.1 ряд.030).
3. Коефіцієнт оборотності обігових коштів характеризує кількість оборотів обігових коштів за звітний період. Обчислюють його за формулою:
Ко.к.к =
де Во.к — середня вартість обігових коштів у звітному періоді, гр.од. (ф.1 ряд.260 + 270).
Що більше оборотів здійснюють обігові кошти, то вища ефективність їх використання.
4. Період одного обороту обігових коштів обчислюють за формулою:
То.к.к =
де Дк — кількість календарних днів у звітному періоді.
5. Коефіцієнт завантаження обігових коштів обернений до Ко.к.к і характеризує участь обігових коштів у кожній грошовій одиниці, отриманій підприємством від реалізації продукції виручки. Що менше обігових коштів припадає на одну грошову одиницю виручки, то краще їх використовують.
6. Коефіцієнт ефективності (прибутковості) обігових коштів характеризує прибуток, що припадає на одну грошову одиницю оборотних коштів.
Кп.о.к =
7. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості відображує, у скільки разів чиста виручка підприємства перевищує середню дебіторську заборгованість. Обчислюють цей показник за формулою: о.д.з =
де Дз — середня дебіторська заборгованість у звітному періоді, гр.од. (ф.1. ряд.050 + 160 + 170 + 180 + 190 + 200 + 210).
8. Середній термін обороту дебіторської заборгованості характеризує середній термін її погашення. Обчислюють цей показник так: Тд.з =
9. Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості відображує, у скільки разів чиста виручка підприємства перевищує його кредиторську заборгованість. Обчислюють цей показник за формулою: Ко.к.з =
де К3 — середня кредиторська заборгованість у звітному періоді, гр.од. (ф.1 ряд.540 + 550 + 560 + 570 + 580 + 590 + 600).
10. Середній термін обороту кредиторської заборгованості характеризує середній термін її погашення. Обчислюють цей показник за формулою:
Тк.з =
11. Коефіцієнт оборотності власного капіталу характеризує віддачу власного капіталу підприємства, тобто визначає чисту виручку, що припадає на одиницю власного капіталу:
Ко.в.к =
де ВК — середній розмір власного капіталу підприємства (ф.1 ряд 380 + 430 + 630).
Згідно з даними Звіту про рух грошових коштів (форма №3) можна визначити певні показники, що характеризують очікуваний у найближчому майбутньому стан платоспроможності підприємства. Розглянемо основні з них.
1. Питома вага видатків грошових коштів підприємства:
vi =
де Vі — видатки за i-м видом діяльності у звітному періоді;
п — кількість видів діяльності підприємства.
Цей показник характеризує частку у сукупних видатках грошових коштів, яка припадає на певний вид діяльності підприємства. Найбільша питома вага видатків характеризує основні напрями витрачання підприємством грошових коштів, а отже, сфери діяльності, яким воно в цей момент приділяє найбільше уваги.
2. Питома вага надходжень грошових коштів підприємства:
pi =
де Рi — сума надходжень грошових коштів від і-го виду діяльності підприємства у звітному періоді.
Цей показник характеризує частку надходжень грошових коштів, що припадає на певний вид діяльності. Найбільша питома вага надходжень свідчить про основні джерела фінансування діяльності підприємства.
3. Співвідношення надходжень і видатків грошових коштів підприємства:
kp/v =
Цей показник характеризує, у скільки разів надходження грошових коштів перевищують їх витрачання. Бажане значення k > 1.
4. Співвідношення надходжень і витрачання грошових коштів від операційної діяльності:
kp/voд =
Цей показник характеризує перевищення надходжень грошових коштів над видатками від операційної діяльності й свідчить про достатність (нестачу) грошових коштів для забезпечення стабільності функціонування підприємства.
завдання для самостійної роботи