Природні умови і ресурси

Природні умови. Регіон розташований на півостровах Середземного моря — Піренейському, Апеннінському і Балканському. Лише Італія займає частину материкової Європи. Середземне море багато в чому визначило подібність природних умов регіону. Для південноєвропейських ландшафтів характерні сусідство гір і моря, значне розчленування берегів, мальовничі й унікальні ландшафти.

Південна Європа є найбільш гірським європейським регіоном, гори займають 3/4 його площі. Найвищими системами є Альпи, Апеннінські, Балканські та Піренейські гори. У материковій частині Італія відділена від іншої частини континенту найвищою в Європі гірською системою Альп. Їх дуга тут простягається із заходу на схід майже на 1200 км. Найвища західна її частина — давній герцинський масив, утворений кристалічними породами. Саме тут знаходяться найвищі їх вершини — Монте-Бьянко, або Монблан (висота 4807 м), Монте-Роза (4634 м), Червина (4478 м). На південь Альпи знижуються до 1000 м над рівнем моря (Приморські Альпи), на схід ланцюг гір розходиться віялом, а висота їх зменшується до 2000 м (Каринтійські Альпи).

Апенніни (італ. Арреппіпо) досягають довжини майже 1200 км, висоти до 2914 м (г. Корно). Складчаста основа гір створена альпійськими горотворними рухами і сформована переважно вапняками, сланцями, піщаниками. На південному заході їх є ділянки вулканічного рельєфу. Вершини Апеннінських гір вкриті субальпійськими та альпійськими луками, а схили використовуються переважно як пасовища.

Піренейські гори відокремлюють Піренейський п-ів від Середньої Європи. Довжина його — майже 450 км, висота — до 3404 м (пік Ането). Піренеї — альпійська складчаста система з монолітною осьовою зоною, складне поєднання прямолінійних хребтів, що мають альпійський рельєф, і середньовисотних пласковершинних масивів. На заході гір розвинуті переважно вапняки, у центральних і східних частинах — кристалічні породи. Льодовики займають площу до 40 км2.

Балканські гори мають висоту до 2376 м (г. Ботев) і утворені переважно сланцями, гранітами, вапняками, піщаниками. Північні схили здебільшого пологі, а південні — більш стрімкі.

На території регіону є й невисокі гірські системи: Іберійські, Кантабрійські гори, Пінд та ін. Усі вони належать до альпійської зони складчастості, їм властива підвищена сейсмічна активність. У регіоні розвинуті вулканічні явища: найбільші й найвідоміші вулкани — Етна (3340 м), Везувій (1277 м), Стромболі (926 м).

Низовини невеликі за площею і розташовані вздовж узбережжя та в долинах великих рік.

Клімат на більшій частині території типово середземноморський, із сухим жарким літом, м'якою дощовою зимою, ранньою весною і довгою теплою осінню, що сприяє сільському господарству і рекреації. Середні температури липня коливаються від +21° С у Португалії до +27° С у Греції, температури зими становлять у середньому -1...+9° С. Опади бувають переважно у зимовий період — 500—1200 мм. Влітку дуже часті посухи, особливо в Греції та Італії.

Природні ресурси. У регіоні відчувається гостра нестача паливних корисних копалин. Тут майже немає нафти, дуже мало природного газу і вугілля. Проте багатими є поклади різноманітних металів, особливо кольорових: бокситів (Греція належить до трійки європейських лідерів), ртуті, міді, поліметалів (Іспанія, Італія), вольфраму (Португалія). Величезні запаси будматеріалів — мармуру, туфу, граніту, цементної сировини, глин. Наприклад, Іспанія і Португалія є найбільшими в Європі виробниками цементу, черепиці, стінних матеріалів. На о. Наксос (Греція) розташоване найбільше у світі родовище наждаку.

У південноєвропейських країнах недостатньо розвинута річкова мережа, невеликими є розміри річкових басейнів, переважають короткі й бурхливі річки, що стрімко падають із гір. Багато рік влітку міліють або пересихають. У карстових районах є зникаючі річки з підземними річищами. Для судноплавства використовуються лише найповноводніші ріки (По, Тахо та ін.). В Італійських Альпах розташовані мальовничі гірські озера: Комо, Лаго-Маджоре та ін.

Країни регіону бідні на деревину. Великі масиви лісів збереглися лише в Піренеях та Альпах. Середня лісистість регіону — 32 %. Найбільші лісові масиви — в Іспанії (51 %), а мінімальна лісистість — на Мальті (16%).

Природно-рекреаційні ресурси надзвичайно багаті. Це теплі моря, багатокілометрові піщані пляжі, пишна рослинність, мальовничі ландшафти, численні морські, гірські курорти, а також місцевості, сприятливі для альпінізму і гірськолижного спорту тощо. У регіоні розташовано 14 національних парків.

Унікальний природно-ресурсний потенціал регіону сприяв значному розвитку аграрного сектору та туристично-рекреаційної діяльності в його країнах.

http://geografica.net.ua/publ/galuzi_geografiji/ekonomichna_geografija_zarubizhnikh_krajin/pivdenna_evropa_prirodni_umovi_ta_resursi/64-1-0-864

Південно-Східна Європа: природні умови та ресурсиПриродні умови і ресурси

Природні умови. Країни регіону багаті на найрізноманітніші ландшафти помірного і субтропічного поясів, характерні для гірських, горбкуватих і рівнинних зон. Розташовані вони в безпосередній близькості один від одного й утворюють мозаїку ґрунтів, гідрологічних умов і рослинності. Найважливіші особливості природних умов пов'язані з будовою земної поверхні, де майже 70 % території зайнято горами.

Гори альпійської складчастості в регіоні представлені найбільш високою і складною за будовою частиною Карпат, які в Румунії утворюють велике, неправильної форми кільце, що охоплює половину Східних Карпат, Південні Карпати і Західні Румунські гори. Вони складаються на заході з вулканічних порід, на сході — з флішових і вапнякових відкладів. Найпотужніша система півдня — Дінарське нагір'я, якому властиві карстові форми рельєфу. У регіоні розташовані Трансільванське плато. Македонські гори, Родопи, Стара Планіна тощо.

Це сейсмічний регіон із частими землетрусами. Рівнинні території займають незначні площі, представлені Нижньодунайською і східними окраїнами Середньодунайської низовин.

Своєрідності регіону надає Адріатичне узбережжя. Внаслідок опускання суші море затопило долини поміж хребтами, утворивши берег класичного далматинського типу. Тут багато витягнутих уздовж берега островів і півостровів, розділених глибокими і зручними для судноплавства затоками і протоками.

Клімат на більшості території помірний континентальний, лише на півдні та південному заході субтропічний середземноморський. Середні температури січня коливаються від -1° С у Румунії до +1... 2 ° С у Македонії, липня +21...24° С. Кількість опадів помітно зменшується з північного заходу до південного сходу. Для одержання стійких врожаїв тут зрошують великі площі.

Густа мережа річок належить до басейну Дунаю — другої за довжиною ріки Європи (2850 км). Площа басейну — 817 тис. км2. Вище Відня Дунай є переважно гірською рікою, потім (до ущелини «Залізні Ворота») тече Середньодунайською низовиною, далі — Нижньодунайською. Впадає у Чорне море, утворюючи дельту, де поділяється на 3 головних рукави (гирла). Між гирлами величезні площі зайняті плавнями, заболоченими та порослими очеретом ділянками: островами, вербняком, дібровами. Дунай має понад 300 приток, головні — Драва, Тиса, Сава, Морава, Олт, Сірет, Прут та ін.

Багато в регіоні озер. Найбільші з них розташовані у тектонічних западинах Дінарського нагір'я: Скадарське, Охрідське, Шкодер, Преспа тощо. Вони придатні для місцевого судноплавства, рибальства та водопостачання. Болгарська земля славиться своїми цілющими водами (майже 500 джерел).

Природні ресурси. Гідроенергетичні ресурси регіону є одними з найпотужніших в Європі. Особливо великі вони у Боснії і Герцеговині, Словенії, Румунії, Болгарії, Албанії. Судноплавні лише значні ріки (Дунай та його головні притоки —Тиса, Сава, Драва).

Мінеральні ресурси різноманітні, але забезпеченість ними країн регіону неоднакова. Найбільші запаси кам'яного вугілля — у Трансільванії (Румунія), незначні — на захід від Софії у Болгарії. Буре вугілля залягає у Румунії, Югославії, Болгарії, Албанії, Словенії. Єдина країна регіону, яка цілком забезпечена власними нафтою й газом, — Румунія. Всі інші залежать від їх імпорту. Незначні запаси залізної руди є в Румунії, Болгарії, Македонії, Боснії і Герцеговині, марганцю — у Боснії і Герцеговині, Болгарії. Багаті на хром Албанія та Македонія, на мідь — Болгарія. В регіоні є також поліметали (Румунія, Болгарія, Югославія), боксити (Хорватія, Боснія і Герцеговина, Югославія), ртуть (Словенія), золото (Румунські Карпати). Із нерудної сировини великими є запаси кам'яної солі (значні запаси — у Румунії, Болгарії), морських солей і соди (на морському узбережжі Болгарії знаходяться Поморійські озера, на основі мінералів яких виготовляють ліки та зубні пасти).

Ґрунтово-рослинний покрив більше зумовлений вертикальною поясністю, ніж широтною зональністю. Найродючіші ґрунти — чорноземи займають великі території Румунії, Болгарії, Молдови. У дельті та заплаві Дунаю домінують болотно-торф'яні ґрунти. Ліси, що вкрили понад 35 % території, є національним багатством країн регіону. Багаті на ліси Румунські Карпати і Балканські гори. Лісові ресурси регіону є основою для розвитку деревообробної, особливо меблевої промисловості в Румунії, Югославії, Словенії, Хорватії.

На вершинах гір розташовані альпійські й субальпійські луки. Внаслідок багатовікової вирубки і випасання худоби в лісовій зоні утворилося багато лук вторинного походження, які використовують як пасовища і сіножаті.

Є в регіоні значні рекреаційні ресурси: узбережжя Адріатики (Ядран, як його називають хорвати) з його історичними пам'ятками (Дубровнік, Котор), теплим блакитним морем і середземноморською рослинністю, альпійські та карпатські гірські краєвиди з мальовничими озерами (Блед, Бохинське), а також знаменитими карстовими печерами і цілющими мінеральними джерелами. Розташований тут 31 національний парк.

Сприятливі агрокліматичні ресурси зумовили розвиток досить значного аграрного сектору більшості країн регіону.http://geografica.net.ua/publ/galuzi_geografiji/ekonomichna_geografija_zarubizhnikh_krajin/pivdenno_skhidna_evropa_prirodni_umovi_ta_resursi/64-1-0-870

Центральна Європа: природні умови та ресурсиПриродні умови і ресурси

Природні умови. Довжина берегової смуги (без урахування Росії) — 4682 км. Білорусь, Словаччина, Угорщина, Чехія не мають виходу до Світового океану.

Урельєфі чітко простежуються: низовини, горбкуваті рівнини і гори. Територія переважно рівнинна. Гірські масиви здебільшого розташовані краєм регіону:

південь оточують Кавказькі та Кримські гори, північ — Хібіни, схід європейської частини Росії — одна з найдавніших (герцинської складчастості) гірська система Європи — Уральські гори, захід регіону — Судетські, Богемські та Карпатські гори. У горах виражена вертикальна зональність.

Найвищою гірською системою в регіоні є Карпати, які утворюють опуклу до північного сходу дугу завдовжки майже 1500 км. Середні висоти — 1000 м, найбільша — 2655 м (г. Герлаховські Штит у Татрах). До Карпатської гірської країни належать Західні та Східні Карпати, Бескиди, Південні Карпати, Західні Румунські гори, Трансильванське плато. Входять до складу альпійської геосинклінальної області. Зовнішній пояс дуги складений флішем (піщаники, конгломерати, глинисті сланці), внутрішній пояс представлений вулканічними породами. Є багато термальних джерел.

Три чверті території регіону займають рівнини, а Східно-Європейська (Руська) є однією з найбільших на земній кулі (майже 5 млн км2). На ній (середня висота понад 170 м) розташовані височини (Тіманський і Донецький кряжі, Середньоруська, Придніпровська, Приволзька, Подільська тощо), на півдні — смуга приморських низовин — Причорноморська, Прикаспійська.

Для північних територій характерний моренно-горбкуватий рельєф, для центральних і південних — ярово-балковий. Більшість низовинних територій розміщені в прибережних районах і заплавах рік: Середньодунайська (Паннонська), Причорноморська, Північнопольська. Придніпровська низовини.

Клімат на переважній частині території — помірно-континентальний, середні температури січня -З...-5° С, липня +20...+23° С, опадів випадає до 500—650 мм. На півночі європейської частини Росії клімат субарктичний і арктичний (середні температури зими -25...-ЗО0 С, літо коротке і помірно тепле), на крайньому півдні регіону — Південному березі Криму — субтропічний (середземноморський). Тропічні повітряні маси надходять переважно влітку із Середземного моря й зумовлюють безхмарну і спекотливу погоду, взимку тепло (+2...+40 С) і волого.

Досить густою є річкова мережа в регіоні. Рівнинні Дунай, Вісла, Одер, Тиса, Волга, Кама, Дніпро, Дністер та їхні притоки переважно повноводні, мають спокійну течію і тому відносно малу енергію.

Багато тут й озер: Карельська озерна країна. Ладозьке, Онезьке, Чудське, Балатон, Шацькі озера та інші.

Лише у Литві їх налічується майже 4000. У Білорусі, на півночі України, у Польщі величезними є площі болотистих територій, найбільш відомі — Прип'ятські болота.

Цілющі мінеральні джерела є в Угорщині, Литві (Друскінінкай), Чехії (Карлові-Вари), Україні (Миргород, Прикарпаття і Закарпаття, Куяльник тощо), Росії (мінеральні джерела Кавказу).

Природні ресурси. Регіон має значні мінеральні ресурси, за їх багатством і різноманітністю посідає одне з перших місць у Європі. Він цілком задовольняє свої потреби у кам'яному вугіллі (Верхньосілезький (Польща), Кладненський, Остравсько'-Карвінський (Чехія), Донбас, Львівсько-волинський (Україна), Східнодонбаський. Печорський (Росія) басейни), бурому вугіллі, яке видобувають у всіх країнах переважно відкритим способом (Підмосковний басейн у Росії, Дніпровський басейн в Україні, центральні райони Польщі, північ Угорщини). На нафту й газ багаті надра Росії (Волзько-Уральська, Тімано-Печорська провінції), є незначні запаси в Україні (Прикарпаття, Дніпровсько-донецький басейн) і в Угорщині (Середньодунайська низовина), а також на півдні Білорусі (Річиця). Торф залягає в Білорусі, Польщі, Литві, на півночі України, найбільші запаси горючих сланців — в Естонії (Кохтла-Ярве) та Росії (Сланці). Значну частину паливно-енергетичних ресурсів, особливо нафти й газу, країни змушені завозити.

Рудні корисні копалини представлені залізними рудами (Криворізький басейн в Україні, Карелія, Кольський п-ів. Курська магнітна аномалія (КМА) в Росії), марганцем (Нікопольський басейн в Україні, який за запасами найзначніший в Європі та другий у світі), мідними рудами (Нижньосілезький басейн у Польщі та Урал у Росії), бокситами (північний захід Угорщини), ртуттю (Микитівське родовище в Україні), нікелем (Хібіни в Росії).

Серед нерудних корисних копалин наявні істотні запаси кам'яної солі (Донбас і Крим в Україні, нижня течія Вісли в Польщі), калійної солі (Передкарпаття в Україні, Солігорськ у Білорусі, Солікамськ, Березняки в Росії), сірки (південний схід та Передкарпаття у Польщі, захід і Передкарпаття — родовище Новий Роздол — в Україні), бурштину (Латвія і Калінінградська область Росії), фосфоритів (Ленінградська область Росії, Естонія), апатитів (Хібіни в Росії).

Лісові ресурси найбільші в Росії, Білорусі, Польщі, Словаччині, Україні. Основну частину лісових площ становлять насадження, що захищають води, поля, морське узбережжя, ландшафт, а також гаї та парки в рекреаційних районах. У Росії (переважно на півночі) ліси мають промислове значення. Середня лісистість регіону — 33 %.

Агрокліматичні ресурси найсприятливіші у південній частині регіону завдяки достатній кількості тепла: Україна, південь Росії, Угорщина.

До головних рекреаційних ресурсів належать морське узбережжя, гірське повітря, ріки, ліси, мінеральні джерела, карстові печери. У регіоні знаходяться найвідоміші морські курорти: Ялта, Алушта, Євпаторія (Україна), Сочі, Геленджик, Анапа (Росія), Юрмала (Латвія) тощо. Найбільший озерний курорт — на озері Балатон в Угорщині. Лижні курорти розташовані в Карпатах, на Кавказі, у Татрах і Хібінах. Лісові масиви в рекреаційних цілях широко використовуються в Білорусі, Україні, Росії, Польщі. В країнах Східної Європи останнім часом створюється багато національних парків, серед яких особливо популярним є національний парк «Біловезька пуща», де оберігають зубрів.

Великою мірою за рахунок європейської частини Росії природно-ресурсний потенціал регіону є найбільшим в Європі. А зважаючи на те, що в північних районах Росії є величезні запаси паливних, деяких металевих (кольорові метали) та неметалевих (передусім калійні солі та апатити) корисних копалин, його природні ресурси мають світове значення.

http://geografica.net.ua/publ/galuzi_geografiji/ekonomichna_geografija_zarubizhnikh_krajin/centralna_evropa_prirodni_umovi_ta_resursi/64-1-0-883