Висновки

Західноукраїнські землі (Галичина, Буковина, Волинь, Закарпаття) в міжвоєнну добу опинилися під владою Східноєвропейських країн: Польщі, Румунії, Чехословаччини. Становище українського населення відрізнялося, залежно від країни-окупанта. Так, наприклад, в Румунії українське населення не відчувало релігійного гніту, оскільки і українці, і румуни – православні, але національний гніт був потужний, особливо через мовні розбіжності. Треба зазначити, що в Польщі українці відчували на собі тиск з боку титульної нації як в питаннях національного, так і релігійного життя: заборона української мови, полонізація, наступ католицизму, зокрема на Волині. З метою зміцнення одержаної після Першої Світової війни державності польські панівні кола обрали сумнівний і небезпечний шлях асиміляції українців, ця політика отримала назву «полонізації», тобто ополячення східних земель Польщі.