Проголошення незалежності Карпатської України

Герб Карпатської України

На початку жовтня 1938 р. Німеччина зайняла передану їй за Мюнхенським договором Судетську область і змусила уряд Чехословаччини надати автономію Словаччині. Скориставшись цим, лідери українофілів, русофілів і локалістів домовилися між собою і звернулися до Праги зі спільною вимогою надати автономію Підкарпатському краю. Празький уряд затвердив першу автономну адміністрацію на чолі з русофілом А. Бродієм. Ця адміністрація швидко дискредитувала себе зв'язками з Угорщиною і Польщею. 28 жовтня до влади прийшов кабінет міністрів з українофілів на чолі з А. Волошиним.

Тим часом Угорщина настирливо домагалася від Гітлера санкції на захоплення Закарпаття. Гітлер порадив їй порозумітися безпосередньо з Чехословаччиною. Проте переговори були безрезультатними. Тоді Хорті звернувся до чотирьох держав, які уклали Мюнхенський договір. Англія і Франція передовірили арбітраж з цього питання Німеччині та Італії. 2 листопада відбувся так званий Віденський арбітраж, на який запросили керівників автономних урядів Словаччини і Карпатської України (так стали називати Закарпаття). За цим арбітражем Хорті одержав південні райони Словаччини і Закарпаття з переважно угорським населенням чисельністю в 1 100 тис. чоловік. У Карпатської України відібрали міста Ужгород, Мукачеве і Берегове з прилеглою територією, її столицю довелося перенести в Хуст.

А. Волошин випустив маніфест «Український народе Підкарпаття!» У ньому він повідомляв про вимушену згоду на арбітраж («несила боротися зі світовими державами»), але додавав: «Сповіщаємо тобі, що границі нашої Підкарпатської Держави тепер забезпечені Німеччиною, Італією, Англією та Францією. Польща і Мадярщина прийняли до відома умову, якою зобов'язалися не втручатись до наших внутрішніх справ».

Не втрачаючи часу, українофіли почали будувати державність на урізаній території Карпатської України. Адміністрація, система освіти і видавнича справа переводилися на українську мову. Розгорнулась підготовча робота зі створення збройних сил. У розбудові держави закарпатцям допомагали співвітчизники із Західної України, Буковини і заокеанської діаспори.

Курс А. Волошина на утвердження державності діставав схвалення у населення краю. На виборах у лютому 1939 р. до регіонального парламенту коаліція українських партій — Українське національне об'єднання отримало переважну більшість голосів. Після цього українофіли відкрито почали створювати збройні сили — Карпатську січ. Незабаром у них налічувалося до 5 тис. бійців.

Уряд Чехословаччини кілька разів відкладав скликання хустського сейму. Нарешті його було призначено на 14 березня 1939 р. Розуміючи, що Прага не захистить Карпатську Україну від поглинення Угорщиною, А. Волошин 14 березня проголосив самостійність і сформував тимчасовий уряд.

15 березня 1939 р. сейм обрав таємним голосуванням, але одноголосно, А. Волошина президентом і прийняв закон про незалежність Карпатської України, визначив державні мову, прапор і гімн.

Карпатська Україна виникла за сприяння А. Гітлера, який поставив собі за мету знищити Чехословаччину як державу. Українофіли оцінили підтримку належним чином. А. Волошин не симпатизував нацизму, а редагована ним газета «Свобода» у попередні роки ототожнювала диктаторські режими Берліна і Москви. У новій ситуації Волошин узаконив діяльність місцевих нацистів і заборонив антинацистську пропаганду.

Англія і Франція появу Карпатської України не схвалили. Розраховуючи на підтримку Німеччини, оунівці переконували карпатоукраїнців, що саме з їх маленької держави з допомогою «батька А. Волошина і вуйка Гітлера» почнеться утворення соборної України.

Хоча подібний розвиток подій був явно нереальний, Й. Сталін поспішив визначити позицію Радянського Союзу. Виступаючи у березні 1939 р. на XVIII з'їзді ВКП(б), він висміяв ідею приєднання УРСР з ЗО млн. чоловік до Карпатської України з населенням в 700 тис. чоловік як пропозицію «злиття слона з комарем».

А. Гітлер сприйняв сталінський випад як відмову СРСР від претензій на цю українську землю. Угорщина давно наполягала, щоб він дав згоду на поглинення нею території всього Закарпаття. За два дні до проголошення незалежності Карпатської України Німеччина дала зрозуміти М. Хорті, що не заперечуватиме проти її анексії.

Фото М. Хорті

15 березня угорські війська рушили на неокуповану частину Закарпаття. Багаторазова перевага в силах була на їхньому боці. 17 березня останні захисники Карпатської України покинули її територію або перейшли до партизанської боротьби. Ті, хто потрапив до рук угорців або поляків, нещадно винищувалися. До середини квітня у Карпатах точилася партизанська війна.

У травні 1945 р. радянська військова контррозвідка силоміць захопила у Празі громадянина Чехословаччини А. Волошина і вивезла його до Москви. 70-річний священик не витримав тривалих допитів у Лефортівській і Бутирській тюрмах і помер на 52-й день після арешту..

Запитання

1.До складу яких країн входило Закарпаття у XX ст.?

2. Охарактеризуйте становище українських земель у складі Чехословаччини.

3. Порівняйте політичне, економічне і культурне становище українських земель у складі Польщі, Румунії і Чехословаччини. Які спільні і відмінні риси ви виявили?

4. Які політичні партії діяли на території Закарпаття? Які були їх ідеології та вплив на громадське життя?

5. Поясніть значення термінів «українофіли», «русофіли», «карпаторусини».

6. Хто очолив кабінет міністрів у Підкарпатському краї у жовтні 1938 p.?

7. Коли було проголошено самостійність Карпатської України?

8. Як відреагували на появу незалежної Карпатської України провідні європейські країни і Радянський Союз? Поясніть позицію керівництва цих держав.