Особл правопису скл прикметників

разом

прикметники, що похо­дять від складних іменни­ків, що пишуться разом: землевласник - землевла­сницький, теплообмін -

теплообмінний, вагономон-таж - вагономонтажний прикметники, утворені від підрядних словосполу­чень: народна пісня - на­роднопісенний, Західна Єв­ропа - західноєвропейський, обробляти дерево - дере­вообробний, збирати зерно - зернозбиральний, діє шви­дко - швидкодіючий

через дефіс

прикметники, що походять від складних іменників, що пишуться через дефіс: віце-президент - віце-президентський, дизель-мотор - ди-зель-моторний

прикметники, утворені від двох прикметників, що перебувають між собою у сурядному зв'язку: фінан­совий й економічний - фінансово-економічний, французький і українсь­кий - франиузько-український

прикметника, перша частина в яких означає відтінок кольору: темно-рожевий, блідо-вишневий, сві­тло-зелений (але жовтогарячий)

прикметники з першою частиною військово-, воєнно-: військово-мор­ський, військово-стратегічний (але військовозобов 'язаний, військовополо­нений)

Займенник. Особливості відмінювання займенників. Конкретне лексичне значення займенники набувають контекстуально, якщо співвідносяться з іменниками, прикметниками, числівниками. Наприклад: За Галич почав воювати князь Данило. Йому вдалося перемогти усіх суперників і він став Князем Галицько-Волинської держави. У першому реченні іменник Данило називає особу; у другому — слова йому, він теж указують на особу. Учора службовці зеленого господарства висадили двісті кущів. Сьогодні — стільки ж. У першому реченні числівник двісті називає кількість предметів; у другому — займенник стільки дише вказує на кількість. Я люблю сонячні дні. В такі дні легко б затишно. У першому реченні прикметник сонячні називає ознаку предметів; у другому — займенник такі тільки вказує На ознаку предмета, про яку йшлося. Для займенників характерне узагальнено-предметне, узагальнено-якісне, узагальнено-кількісне значення. Лексичне значення займенника змінюється залежно від предмета, на який вказує займенник. Використовуючи займенники, прагнуть уникнути повторення тих самих слів, пам'ятаючи, що займенник узгоджується з відповідним іменником, прикметником, числівником, замість якого вживається.За особливостями морфологічних форм займенники поділяються на дві групи. До першої групи належать особові займенники першої й другої особи я, ти, зворотний займенник себе, які відмінюються за іменною відміною. До другої групи належать усі інші займенники, які відмінюються за займенниковою відміною. Іменне відмінювання займенників: особових і зворотного „себе”: однина: Н. я ти ‑ Р. мене тебе себе Д. мені тобі собі 3. мене тебе себе О. мною тобою собою М. (на) мені тобі собі; множина Н. ми ви Р. нас вас Д. нам вам 3. нас вас О. нами вами М. (на) нас вас. Відмінювання особово-вказівних займенників: однина: Н. Він воно вона Р. його (нього) її (неї) Д. йому їй 3. його (нього) її (неї) О. Ним нею М. (на) ньому (нім) (на) ній; множина Н. вони Р. їх (них) Д. їм 3. їх (них) О. ними М. (на) них.