Літературна норма мови — ознаки, правила літературно опрацьованого мовлення, яке є зразком писемної та усної форм спілкування
Розрізняють такі норми української літературної мови:
Назви норм
| Що регулюють норми
| Приклади
|
Орфоепічні
| Правильну вимову звуків та звукосполучень
| [с'м’ій'ес':а], не можна [с'м'ійешс'а], [час], а не [ч'ас];
|
Акцентуаційні
| Правильне наголошування слів
| ви'падок, не можна випа'док;
|
Орфографічні
| Правила написання слів та їх частин
| Динаміка, не можна денаміка, Руссо, а не Русо;
|
Лексичні
| Використання слів відповідно до їх лексичного значення
| Рятувальник, не можна рятівник (якщо мова йде про професію); індукційний, не можна індуктивний (якщо йдеться про струм);
|
Словотвірні
| Установлюють закономірності утворення нових слів за наявними в мові словотвірними моделями
| Материн, материнський, не можна матер’яний;
|
Граматичні
| Правильне вживання граматичних форм слів, усталену побудову словосполучень та речень
| Найперший, не можна самий перший; Він віддав дівчині цю дивовижну гірську квітку, яку можна бачити лише в Карпатах. Не можна: Він віддав цю дивовижну гірську квітку дівчині, яку можна бачити лише в Карпатах
|
Пунктуаційні
| Уживання розділових знаків
| Але, на жаль, у постанові жодним словом не згадано про одиноких людей похилого віку. Не можна: Але на жаль у постанові жодним словом не згадано про одиноких людей похилого віку.
|
Стилістичні
| Регулюють доцільність уживання мовних засобів у конкретних стилях мови
| У зв’язку з тим, що... не можна бо... в офіційно-діловому стилі. Море глибиною, не можна глибоченне море в науковому стилі
|