Біля давнього вівтаря

У музеї Павла Тичини нова виставка. Цього разу її тематика сягає трипільської культури — однієї з найдавніших цивілізацій, з якої проростає праукраїнське коріння. А доніс до нас голос предків, перекинувши місток пам'яті з далекої давнини в незалежну Україну кінця XX століття доби Христової, молодий талановитий майстер, випускник художнього інституту скульптор і графік Руслан Най­да. Талантом наділений він від природи, він шліфував свою май­стерність в інституті та самотужки, мужнів і гартувався у козацьких походах, археологічних експедиціях, де предки являлися у солод­кому сні, коли ніч заставала просто неба, а кулак здавався м'якшим від подушки.

Отже, ерудиція, глибоке знання історії, свіжий погляд, духовне злиття з природою, вільна орієнтація в художньому просторі, часі, прадавній символіці та міфології — все це і створює той довер­шений мистецький моноліт графіки та скульптури, об'єднаний промовистою назвою «Триглав».

І хоча виставка перша, оцінку вона одразу здобула щонайвищу. В одних роботах — суцільний політ, рух, динаміка, в інших — неспокій, мудрість, глибока задума. Коментуються сюжети все-скіфським письмом. У скульптурі — нічого зайвого. Лише кілька промовистих ліній-тиснень і тих же, як у малюнках, прадавніх знаків-символів.

Органічно доповнюють виставку пам'ятки трипільської куль­тури, що є власністю Національної академії наук України: статует­ки, глечики, а то й просто черепки (безцінні!), котрі дійшли до нас із п'ятого тисячоліття до нашої ери.

Неповною буде розповідь про художника, якщо не згадати ще одне. Його руками змайстровано бандуру та гуслі, а сам він грає на них та співає. На виставку громаду скликали бандура та ліра, якими вправно оволоділи побратими художника: Олесь Смик, Вадим Шевчук (козак Ярема), Тарас Компаниченко. Одним з по­чесних гостей був духовний батько та однодумець молодого май­стра — художник старшої генерації М. А. Стороженко.

Це було свято відродження, свято презентації молодих талан­тів, у чиї надійні руки переходить мистецтво і святий обов'язок оберігати прадідівське! Отже, причастімося разом з трипільського жбана... (За С. Гловаком).

Увага! Культура мовлення!

Згода, підтвердження

Згоден.

Я не заперечую.

Домовилися.

Ви маєте рацію.

Це справді так (правильно).

Авжеж (звичайно; певна річ, що), можна.

Чудово.

Так.

Саме так.

Напевно.

Обов 'язково.

Безперечно.

Безсумнівно (певна річ,звичайно).

Безумовно.

Звичайно.

Ми в цьому впевнені.

Будь ласка (прошу).

Гаразд (добре).

З приємністю (із задоволенням).

Ще б пак.