Скликання Національного Установчого Конвенту Франції та протистояння головних політичних угруповань. Проголошення республіки

20 серпня 1792 року почав свою роботу Національний Конвент; 21 вересня – декрет про знищення королів. влади. 22 вересня – Фр. була проголошена республікою. Її конституцію випало виробити Конвенту. З перших кроків його діяльн. в ньому розгорілися жорстока політ. б-ба.

Серед 749 депутатів Конвенту понад 500 було юристами, обличчями вільних професій, службовці. На верхніх лавах 113 депутатів становили його ліве крило – Гора або монтаньяри. Лідери: Робесп’єр, Марат, Дантон. Більшість монтаньярів були членами Якобін. клубу. За якобінцями йшли широкі верстви дрібної буржуазії. Багато якобінців притримувались зрівнюючи ідей, прагнули до демократ. республіки без бідності і багатства – опора з боку народного руху.

1-е крило Конвенту сформ. 136 депутатів-жирондистів. Жирондисти не хотіли подальшого р-тку революції, вважали, що всі її цілі вже досягнуто. Вони з тривогою сприймали ріст соц. і політ. активності низів.

Складовий центр Конвенту, бл. 500 депутатів, які не вхдили в жодну з угрупувань, наз. «рівниною» або «болотом». Вони прагнули до закрпл. буржуаз. ладу, не хотіли повернення старого порядку, остерігались народного тиску.

Військ. успіхи Фр. – укріпл. позицій Жиронди. Жирондисти продовж. політику «революційної війни» як війни, що несла свободу й ін. народам. Її підтримували багато монтаньярів.

В країні все більше розгорталась політ. б-ба. Комуна Парижа, секції, інші комуни і народні товариства вимагали суворого покарання королю. Це підтримали монтаньяри. Більша частина жирондистів і «болота» намагались завадити осудженню Людовіка 16. 21 січня 1793 року від був гільйотований.