Предмет, метод і функції економічної теорії. Економічні закони та категорії

Економіку розглядають з двох аспектів: як господарську діяльність, тобто діяльність людей, спрямовану на виробництво, розподіл, обмін та споживання матеріальних благ, а також як науку, яка досліджує різноманітні економічні явища та процеси, що відбуваються в суспільстві. Найбільш загальною екон. проблемою є безмежність потреб та обмеженість ресурсів і предмет економічної теорії полягає у наступному: це діяльність економічних суб`єктів, спрямована на ефективне використання обмежених економічних ресурсів з метою задоволення безмежних суспільних потреб. Економ.категорії – загально-логічні поняття, які абстрактно характеризують сутність певного економ.явища (ціна, прибуток, собівартість). Економ.закон – це найбільш суттєві стійкі причинно-наслідкові зв’язки в економ.процесах та явищах. Основні економ закони: Загальні закони, які діють упродовж усього історичного розвитку суспільства. Особливі закони, які властиві деяким економ.системам. Специфічні закони, які притаманні певній економ.системі або окремому періоду їх розвитку. Функції економ.теорії: Пізнавальна функція скл. У формуванні економ.мислення і володінні інструментами економ.аналізу. Позитивна економ.теорія досліджує економ.явища, такими, якими вони є. Нормативна економ.теорія оцінює нормативні явища, з точки зору того, якими вони повинні бути. Методологічна функція розробила загальні методологічні принципи для проведення конкретного економ.аналізу.

Економ.теорія є фундаментальною базою всього комплексу економ.наук: галузевих, міжгалузевих, економ.географія, маркетинг і т.д. Практична функція передбачає розробку принципів та методів раціонального господарювання та науково-обґрунтованої економічної політики.

2.Економічні потреби та їх класифікація. Закон зростання потреб. Економічні потреби — це потреби в економічних благах. I. За характером виникнення: первинні (базові), пов'язані із самим існуванням людини: їжа, одяг, безпека, житло тощо; вторинні, виникнення та зміна яких зумовлені розвитком цивілізації: модний одяг, комфортне житло, інформація та ін.II. За засобами задоволення: матеріальні (потреби в матеріальних благах); нематеріальні (духовні потреби).III. За нагальністю задоволення: першочергов і (предмети першої необхідності); другорядні (предмети розкоші).IV. За можливостями задоволення: насичені, вгамовні (мають чітку межу і можливість повного задоволен); ненасичені, невгамовні (не можуть бути задоволені повністю, не мають меж насичення).V. За участю у відтворюєальному процесі: виробничі (потреби у засобах виробництва); невиробничі (потреби у споживчих благах).VI. За суб'єктами вияву: особисті (виникають і розвиваються у процесі життєдіяльності індивіда); колективні, групові (потреби групи людей, колективу); суспільні (потреби функціонування та розвитку суспільства в цілому).VII. За кількісною визначеністю та мірою реалізації: абсолютні (перспективні потреби, які мають абстрактний характер і є орієнтиром економічного розвитку); дійсні (формуються залежно від досягнутого рівня виробництва і є суспільною нормою для певного періоду); платоспроможні (визначаються платоспроможним попитом); фактичні (задовольняються наявними товарами та послугами).Всезагальний економічний закон зростання потреб - безперервний розвиток потреб є рушійною силою економічного та духовного прогресу людства, що, у свою чергу, стимулює появу все нових і нових потреб. Виділяють. 3х основних суб’єктів економіки: економічні інтереси домашніх господарств спрямовані на максимізацію загальної корисності з урахуванням існуючих ціні доходів; економ. інтереси підприємців спрямовані на максимізацію прибутку, зниження витрат і підвищення конкурентоспроможності продукції;- економічні інтереси держави спрямовані на реалізацію потреб суспільства в цілому.

3.Процес виробництва та його структура. Економічні ресурси та фактори виробництва. Суспільне вир-во – організована діяльність людей з перетворення речовин і сил природи з метою створення матер. та нематер. благ. Риси вир-ва: Завжди суспільне,

Безперервний х-р, постійне повторення – відтворення, Виникнення економ. відносин у процесі вир-ва, Є найважливішою складовою соц.-економ систем. Складові сусп. вир-ва:

Матеріальне вир-во – сукупність галузей, що виробляють матеріал. блага та послуги.

Нематеріальне – галузі, які виробляють нема тер. Блага (охорона здоров’я, освіта тощо)

Економічні ресурси -це всі наявні можливості суспільства для створення благ та задоволення потреб. Економічні процеси -це фактори виробництва. Виділяють 2 основних підходи до класифікації економ.факторів виробництва: 1)Марксизький підхід: 1. особистий фактор - робоча сила як сукупність фізичних та інтелектуальних здібностей людини. 2. речовий фактор -це засоби праці,предмети,природні умови. Предмет праці- це природні ресурси і виготовлені з них матеріали на які спрямована діяльність людини і які складають основу продукту. Засоби праці- це ресурси за допомогою яких людина впливає на предмети праці. 2) Західний підхід: 1. праця -фізична та інтелектуальна праця людини;2. земля -всі природні ресурси які в ній находяться.3. капітал -це сукупність всіх технічних,матеріальних і грошових засобів необхідних для виробництва.4. підприемницький талант -це здатність людини ефективно поєднувати і використовувати фактори виробництва. Окрім визначених основних факторів виробництва на сьогоднішній день зростає роль таких факторів виробництва як наука,інформація,екологія.

4.Проблеми раціонального вибору і межа виробничих можливостей суспільства. Закон зростаючих альтернативних витрат. Три центральні проблеми в економіці: 1) що виробляти2)для кого виробляти3) як виробляти. Ці проблеми відображає модель «Виробничих можливостей суспільства» побудована на принципах: 1) кількість та якість ресурсів обмежена2)ек. функція за умов повного та ефективного використання ресурсів

3)технології не змінні Виробничі можливості суспільства – це максимальна кількість товарів та послуг, які можуть бути вироблені за даний період часу за умови ефективного використання ресурсів та технологій.Кількість товарів від яких слід відмовитись для того, щоб отримати додаткову одиницю іншого називають - альтернативними витратами.

Закон зростаючих альтернативних витрат: за повного та найкращого використання ресурсів, для збільшення виробн.одного товару, доводиться відмовитись від іншого у все більшій кількості. Ек. зміст даного закону полягає в обмеженості та відсутності повної взаємозамінності ресурсів при виробництві різних товарів.

5.Форми організації суспільного виробництва: натуральне і товарне виробництво. Товар та його властивості. Теорії вартості товару Форми суспільного виробництва – це певний спосіб організації госп. Діяльності. Виділяють 2 осн. Форми сусп.. госп.
1) Натуральне господарство – за якого люди виробляють продукти для задоволення власних потреб працівника, для споживання всередині гос-ва, яке його свторило (сус-во первісного ладу, фед. строю) Характерні риси нат. Господарства: А) Залемкненість екон. Діяльності Б) грунтуеться на ручній праці,примітивних засобах виробництва і найпростіших організаціях праці.В) відсутність обміну Г) домінуюча форма сусп виробництва – у всіх докапіталістичних формаціях. 2) Товарне вироьництво, за якого продукти виробл. Не для спожив. Їх виробниками, а для обміну або продажу на ринку. Умовами для винекнення тов. Вироб. Були: - поділ праці (спеціалізація виробництв на окремих видах діяльн.)- Економ відособленість виробникіів повязана з прив. Власн. На засоби вир-тва. У своему розв. Тов. Вир-во прошло 2 єтапи: 1) Просте тов. Виробництво – дрібне за розмірами вир-во, яке засноване на власній праці виробника з викор. Належних йому засобів виробництва. 2) ровзинена форма тов. Вир-ва - (росширене тов. Вир-во) засноване на великій приватн. Властності найманої праці та машинній індустрії

Товар –це певне благо,яке здатне задовольняти потреби людей та предназначено для обміну або купівлі та продажу. Властивості товару:1)Споживча вартість -це здатність товару задовольняти ту або іншу потребу людей. 2)Мінова вартість -здатність товару до обміну,тобто пропорція за якою обмін к-ть одного товару на певну к-ть іншого товару.

Сучасний підхід використовує теорію корисності,яка так само як і споживча вартість характеризує ступінь задоволення людини від споживання певного товару чи блага.Але робить акцент на суб’єктивності корисності.Тобто вказує,що один і той самий товар має різну корисність для різних людей.Людина оцінює товар не тільки з точки зору корисності,а й з врахуванням к-ті витраченої суспільної праці.Цінність товару поєднує екон.корисність та екон.витрати на виробництво товару. «Закон вартості»- виробництво і обмін товарів здійснюється на основі їх вартості,тобто як обмін їх еквівалентів. Механізм формування вартості товару визначається різними теоріями: - Теорія трудової вартості, згідно якої ціну складають витрати праці на виробництво товару- Теорія граничної корисності, згідно якої вартість товару визначається корисністю останньої спожитої одиниці товару - Теорія 3-х факторів виробництва, згідно якої вартість товару формується на основі 3-х факторів виробн.:земля, капітал, праця- Синтез вище розглянутих теорій в межах неокласичного підходу, згідно якого ціна формується внаслідок рівноваги ціни-попиту, яка визначається граничною корисністю товару і ціни пропозиції, яка формується на основі граничних витрат

6.Економічна система, та взаємодія її суб’єктів у моделі економічного кругообігу. Типи і еволюція економічних систем. Економічна система - це сукупність взаємо-мосвязанних і відповідним чином упорядкованих елементів економічної системи, що формують певну цілісність, економічну структуру суспільства і мають загальну мету. Цілі: забезпечення теоретичних відповідей на запитання що виробляти і в яких обсягах; як виробляти (хто та за допомогою яких ресурсів і технологій); для кого виробляти (хто буде власником і споживачем виробленої продукції), а також реальних економічних дій. Структура ЕС – це сукупність взаємоповязаних підсістем та елементів сістеми. Структуру національної економіки розглядають як сукупність продуктивних сил,виробничих відносин і робочих механізмів сукупність взаємоповязаних економічних субьектів сукупність галузей

сукупність регіонів. Найважливіша функція — забезпечення процесу відтворення та ефективного розвитку суспільного виробництва на основі динамічної рівноваги між виробництвом та споживанням, попитом і пропозицією). Основні субьекти економічної системи: домашні господарства – субьекти, які виступають як споживачі товарів і послуг і як власники економичних ресурсів, підприємства – юридични особи які виступають як споживачі які здійснюють підприємницьку з метою максимілізації прибутку. держава - державний сектор представлений державною власністю і державним регулюванням.

Домашні господарства одночасно виступають продавцями на ринку ресурсів і покупцями товарів і послуг. Модель відображає два напрямки за годинниковой стрілкой – грошовий, проти – товарний. Держава є покупцем товарів і послуг на ринку, а також збирає податки з підприємст і домаш господарств, з яких вилучує субсидіє і транспортни платежі.

Типи економічних систем. Залежно від форми власності і способу координації або управління економікою виділ 4 осн типи економ систем: Традиційна економіка – притаманна слаборозвиненим країнам, з натур формою господарювання, низьким рівнем розвитку знарядь праці та техніки. Система управління заснована на традиціях, звичаях, релігійних догмах. Чиста ринкова ек – заснована на приватній формі власності та стихійному порядку координації економ діяльності. Вона функціонує на основі ринкових механізмів та конкуренції, поведінка ек суб’єктів мотивується особистими егоїстичними інтересами, завдяки яким задовольняються суспільні інтереси в межах т.з. принципу «невидимої руки Адама Сміта». Роль держави обмежується захистом прав власності та утворення правової бази для вільного функціонування ринку. Чиста планова ек – базується на держ власності та жорсткому централізован управлінні, основні екон проблеми вирішуються за допомогою директивного планування. Характерні риси: монополізація, відсутність ринкового ціноутворення та конкуренції, відсутність матеріальних стимулів до ефект праці, висока витрато ємність вир-ва. Змішана економіка – характер різноманіттям прав власності та форм, поєднанням ринкових механізмів з держ регулюванням економіки, орієнтована на посилення соц.. спрямованості розвитку економіки (моделі: америк, нім, япон, шведська).

7.Власність як економічна та юридична категорія. Система відносин власності. Типи і форми власності. Власність — це сук-ть відносин між суб'єктами господарювання з приводу привласнення засобів виробництва та його результатів.Власність розглядають як економ. та юридичну категорію. Власність як економ. категорія хар-зує відносини, які виникають у процесі привласнення або відчуження матер. і духовних благ. Об’єкт власності – це все те, що можна привласнити або виручити (нерухомість, інтелект. власність тощо) . Суб’єкт власності – носії відносин власності (юрид. особи, держава)

Власність як юридична категорія відображає майнові відносини з приводу володіння, користування та розпорядження через систему юридичних законів і норм. Володіння – це початкова форма власності, часткове але не повне привласнення; володар об’єкта може бути, а може і не бути власником. Користування – це фактичне використання об’єкта власності за його призначенням; це форма володіння, коли користувач може і не бути власником. Розпорядження – найвища категорія прав власності, яка дає право самостійно вирішувати долю даного об’єкта. Форма власності – критерій, за яким визначають приналежність різних об’єктів власності до певного суб’єкту власності. Виділ. 2 форми власності: Приватна, за якої права власності та отримання доходу належать приватній фіз.. або юр. особі.Види приватної власності: одноосібна, сімейна, партнерська, акціонерна (корпоративна). Суспільна, яка представлена держ. та колективною власністю.

Держ. власність – права власності належать органам держ влади. Колект власність – власність колективів підприємн, громадських організацій, кооперативів, релігійних та культурних організацій.Як окремий тип власності виділ змішаний тип власності: держ-прив, прив-колект, із залученням іноземного капіталу.