2015-09-06
786
Монетарна політіка – це сукупність форм та засобів грошового ринку для забезпеч рівноваги на грошовому ринку та стабільного розвитку економіки. Для здійснення такої політики використовують методи прямого(емісія грошей*ліміти кредитування*пряме регулювання ставки%) та опосередкованого регулювання(операції на відкритому ринку(купівля-продаж цінних паперів)*зміна норми обовязкових резервів(+ норми_кредитні можливості)*Зміна облікової ставки тобто ставки з якою центральний банк надає позики комерційним банкам.). В залежності від економічної ситуації є 2 типі політики ЦБ
стимулююча (політика дешевих грошей, яка використовується за усов безробіттята спаду економіки, вона передбачає зростання пропозиції грошей шляхом:-- скуповування державних цінних паперів--зменшення облікової ставки--зменшенн янорми регулювання
--зростання пропозиції грошей, зменшення% ставки, зростання споживчогоІнвестац. попіту
Стримуюча(стримування грошей) - зменшення темпів інфляції- зменшення пропозиції грошей(за рхунок продажу держ цінних паперів,- підвищення норми =регулювання, облікової ставки). Пропоз-,сукупний попит+, інфляц-. До операцій на відкритому ринку входять: Купівля цінних паперів Продаж цінних паперів Цетральний банк країни продає або купує державні облігації в домогосп, підприємств та комерційних банків.
Дешеві гроші. Політика дешевих грошей придатна у фазі спаду виробництва і безробіття.Політика дешевих грошей веде до здешевлення кредитів, до їх більшої доступності. Купівля цінних паперів. Центральний банк купує цінні папери на відкритому ринку. Це веде до збільшення фактичних і надлишкових резервів. Зменшення норми резервування. Веде до зменшеня обовязкових резервів і збільшення надлишкових резервів. Збільшує грошовий мультиплікатор.Зниження облікової ставки. Стимулює комерційнй банки робити позики у центрального банка для подальшого надання позик фізичним особам і підприємствам.Дорогі гроші. Політика дорогих грошей придатна, якщо економіці загрожує високий рівень інфляції. Політика дорогих грошей веде до стримування ділової активності.Продаж цінних паперів. Центральний банк продає цінні папери на відкритому ринку. Це веде до зменшення фактичних і надлишкових резервів.Збільшення норми резервування. Веде до збільшення обовязкових резервів і зменшення надлишкових резервів. Зменшує грошовий мультиплікатор.Підвищення облікової ставки. Стримує попит комерційних банків на кредитні ресурси.Сильні сторони монетарної політики. Монетарна політика швидко реагує на зміни в економічній ситуації. Рішення монетарної політики можуть мінятися практично щоденно. Рішення монетарної політики політично нейтральне.При занадто великих бюджетних дефіцитах монетарна політика більш ефективна, ніж фіскальна. Проблеми монетарної політики. Слабкий контроль за фінансово-економічною ситуацією. Вірогідна можливість непрогнозованих змін. Багато залежить від поведінки людей, від їхніх сподівань. Стимулюючі заходи стосовно збільшення пропозиції грошей можуть призводити до зниження швидкості обігу грошей. А це зменшуватиме ефективність стимулювальної монетарної політики.Якщо застосовувати стримувальну монетарну політику шляхом підвищення процентних ставок, то може статися, що домогосподарства почнуть збільшувати заощадження. При цьому отримуватимуть більш високі проценти на свої вклади. А процент – це дохід, який буде використовуватися і на споживання. А це буде стимулювати виробництво, що стане всупереч стримувальній монетарній політиці.
37. Кількісний (кардиналістський) підхід до аналізу поведінки споживача. Правило максимізації корисності. Кардиналістський підхід пояснює споживчий вибір на основі Теорії граничної корисності, тобто кількісного порівняння граничних корисностей благ, між якими обирають споживачі. Корисність – здатність блага задовольняти потреби людини.
Виділяють загальну корисність (TU) – сумарна корисність від всіх спожитих благ; та граничну корисність (MU) – корисність від останньої спожитої одиниці блага. MU=∆TU/∆Q = TU2- TU1 / Q2 - Q1 Закон спадної граничної корисності: кожна спожита одиниця блага приносить граничну корисність меншу ніж попередня.TU=max; MU=0 Оптимум споживача згідно Кардиналістського підходу передбачає, що споживач розподіляє свій обмежений доход таким чином, що кожна грошова одиниця, витрачена на споживання товарів, приносить споживачеві однакову граничну корисність. Правило максимізації корисності: MUx / Px = MUy / Py Правило, відповідно з яким можна максимізувати задоволення потреб, заключається в такому розподілі грошового доходу, споживача, при якому остання грошова одиниця, витрачена на придбання кожного виду продукції, приносила б однакову граничну корисність.
38.Якісний (ординалістський) підхід до аналізу поведінки споживача: його аксіоми та визначення рівноваги споживача. Ординалістський підхід виключає кількісний вимір корисності, а їх теоретичні основи відображені в наступних аксіомах: 1. Аксіома повноти припускає, що споживач вже завершив свій вибір, тобто може визначити, який з двох товарів для нього корисніший. 2. Аксіома транзитивності передбачає, що якщо другий набір кращий за перший, а набір третій за другий, то третій кращий за перший. 3. Припущення про ненасичення: для споживача доцільнішим буде той набір, де товарів більше.
Представники якісного підходу замість кількісного виміру корисності запропонували перейти до відносного аналізу: визначити переваги одних комбінацій товарів у порівнянні з іншими. Для цього були використані криві байдужості та бюджетні лінії.
Крива байдужості – лінія, яка відображає всі можливі комбінації товарів, які забезпечують однакову корисність. U3 > U2 > U1 Властивості кривої: має нисхідний вигляд, що вказує на те, що для отримання додаткової одиниці товару x, потрібно відмовитись від певної кількості товарів у (згідно Закону обмеженості ресурсів; комбінації товарів х та у на одній Кривій байдужості надають однакову корисність; Криві байдужості ніколи не перетинаються, і ті, що розташовані праворуч мають корисність більше, ніж ті, що ліворуч; кут нахилу кривої зменшується при русі вздовж кривої правої і характеризується величиною граничною норми заміни (MRS). MRS = ∆y/∆x = МUx/МUy
Гранична норма заміни демонструє від скількох одиниць товару у згоден відмовитись споживач для того, щоб отримати додаткову кількість товару х. Лінія бюджетного обмеження (бюджетна лінія) демонструє комбінацію товарів х та у, які можуть бути придбані за умови певного доходу та цін на товари. Доход споживача визначають: I = Qx*Px + Qy*Py + Qn*Pn. Кут нахилу бюджетної лінії визначають як: y/x = (I/Py)/(I/Px) = Px/Py Представники ординалістського підходу розглядають оптимальний набір для споживача, а для цього співставляють Криві байдужості та бюджетної лінії. Там де кути їх нахилу співпадають (D) і визначають набір, що дозволяє максимізувати корисність за мінімальні витрати. МUx/МUy =Px/Py. MUx/Px = MUy/Py
Ефект доходу показує як змінюється реальний дохід споживача та його попит при змінні ціни на певний товар. Якщо ціна одного товару зменшується, то споживач, за незмінного номінального доходу, здатен придбати більше додаткових одиниць того чи іншого товару.
Ефект заміни передбачає, що зниження ціни на певний товар робить його більш доступнішим по відношенню до іншого товару, внаслідок чого збільшується попит на нього.Для нормальних товарів ефект доходу та ефект заміни діють в одному напрямі.
Для товарів Гіфена ефект доходу вищий ніж ефект заміни. Для цих товарів не діє закон попиту і зростання цін призводить до росту попиту на них.Для товарів нижчої категорії, ефект заміни домінує над ефектом доходу.
