Розподіл і використання прибутку відповідно до П(с)БО

З переходом до ринку актуального значення набувають не тільки пошуки шляхів зростання прибутку, але й правильний його розподіл. Під час аналізу важливо встановити, наскільки ефективним є механізм розподілу прибутку як інструмента інтенсифікації виробництва, скорочення термінів спорудження об’єктів. У зв’язку з цим визначається взаємозалежність загального зростання прибутку і його частки, що залишається в розпорядженні організації (підприємства) як джерело формування фінансових ресурсів. Більшість витрат, що раніше відображалися в порядку використання прибутку, тепер відносяться до складу витрат підприємства і відображаються на відповідних витратних рахунках. Це пов’язано насамперед зі зміною значення терміна ―витрати‖. Так, згідно з п. 3 П(С)БО 1 ―Загальні вимоги до фінансової звітності‖ і п. 4 П(С)БО 3 ―Звіт про фінансові результати‖ під витратами розуміється зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками). Іншими словами, операції, пов’язані із сплатою податків та інших обов’язкових платежів до бюджету сьогодні включаються до складу витрат підприємства, оскільки вони повністю відповідають критеріям визнання витрат. Прибуток, що залишається в розпорядженні організації використовується нею відповідно до напрямів, визначених засновницькими документами, з урахуванням обмежень, установлених чинним законодавством. Важливе місце при аналізі розподілу прибутку відводиться перевірці правильності визначення суми прибутку, яка оподатковується. Діючими резерву сумнівних резервування сум, стандартами боргів і бухгалтерського резервного на свій капіталу. розсуд обліку передбачено обов’язковість формування організаціями тільки двох фондів (резервів): Крім обов’язкового можуть створювати підприємства

забезпечення (резерви) для відшкодування майбутніх витрат.
Відповідно до П(С)БО11 ―Зобов’язання‖ під забезпеченнями
розуміються зобов’язання з невизначеною сумою або часом погашення на дату балансу. Цей резерв використовуються тільки для забезпечення тих витрат, для покриття яких він створений. На кожну дату балансу залишок забезпечення переглядається і у разі необхідності коригується. П(С)БО передбачають створення таких видів забезпечень (резервів): ü на виплату відпусток працівникам; ü на виконання гарантійних зобов’язань; ü на додаткове пенсійне забезпечення; ü на реструктуризацію; ü на виконання зобов’язань за обтяжливими контактами. Отже, значна частина фондів і резервів, що створювалися раніше за рахунок прибутку у нинішній час може створюватися за рахунок відповідних витрат підприємства або просто відображатися у складі тих чи інших витрат (без попереднього резервування). Використання прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, можливе за такими напрямами, як: ü збільшення розміру статутного капіталу; ü збільшення розміру пайового капіталу; ü формування резервного капіталу підприємства; ü виплата премій за облігаціями; ü виплата дивідендів учасникам. Можливість збільшення розміру статутного фонду (капіталу) підприємства передбачена Законом України ―Про господарські товариства‖. Згідно зі статтею цього Закону товариство має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного фонду. Зміна розміру статутного фонду товариства має супроводжуватися внесенням відповідних змін до засновницьких документів. При цьому збільшення статутного фонду може бути здійснене тільки після внесення всіма учасниками своїх вкладів повністю

7. Податки, їх функції та види Податки є частиною загальної фінансової системи як держави в цілому,так і окремих її суб’єктів. Крім того, вони виступають однією зкатегорій ринкової економіки. Податки існують у сфері виробничих відносин, оскільки є вилученнямчастини виробленого продукту (в грошовій формі) в дохід держави. Алеподатки — це нестійка категорія. Вони постійно змінюються. Змінна йсфера їх дії. Сутність податків, як економічної категорії, проявляється через тіфункції, які вони виконують. Виділяють три головні функції податків(рис. 25). Фіскальна функція. її сутність полягає в забезпеченні надходження коштівдо державного бюджету. В будь-якому суспільстві ця функція послідовнореалізується. За її допомогою відбувається формування фінансовихресурсів держави, призначених для покриття витрат, пов'язаних ізвиконанням державою своїх функцій — економічних, соціальних, оборонних,охорони здоров'я, екологічних тощо. У свою чергу, ця функція поділяється на дві (деякі економісти та вченівиділяють їх окремо): контрольну та розподільчу. Контрольна функція. Вона полягає в обліку кількості податків і розмірукожного з них, а також в оцінці ефективності кожного каналу надходженняподатків. Це передбачає не тільки здійснення контролю за отриманнямподатків, а й застосування різних санкцій до порушників. Крім того,виконання цієї функції передбачає також внесення постійних змін усистему оподаткування з метою підвищення її ефективності, яка залежитьвід існуючої в державі податкової дисципліни, законослухняностіплатників податків та їх ставлення до держави. Основна мета цієї функції— досягнення своєчасної і повної за обсягом сплати податків. Виконання розподільчої функції пов'язане зі стягненням податків ізабезпеченням наповнення бюджету, який потім буде розподілений. Привиконанні цієї функції держава повинна збирати постійні, стабільні тарівномірні податки. Постійність в отриманні податків означає, що вони повинні надходити добюджету не у вигляді разових платежів, а протягом усього бюджетногоперіоду в чітко встановлені строки згідно з чинним законодавством. Стабільність означає, що надходження податків повинно визначатисьвисоким рівнем гарантії того, що передбачені чинним законодавствомподатки держава отримає у повному обсязі. Рівномірність означає, що податки повинні розподілятися по територіїтаким чином, щоб забезпечити достатні доходи всім ланкам бюджетноїсистеми як на державному, так і на місцевому рівні. Регулююча функція. її сутність полягає в перерозподілі вартості валовогонаціонального продукту між державою та платниками податків. Податки прицьому утворюють особливі механізми, які забезпечують баланс особистих ізагальнодержавних інтересів. Мета цієї функції — забезпечення неперервності інвестиційних процесів,зростання фінансових результатів бізнесу, сприяння збільшенню коштів.2. Ефективність застосування податків залежить від їх прогресивності,можливості отримання будь-яких пільг і загального зменшення в межахчинного законодавства. За допомогою податкових пільг держава має змогурегулювати кон'юнктуру загальнодержавного ринку товарів і послуг.Встановлення податкових пільг дає можливість підприємству збільшити своїдоходи, прибуток, знизити витрати та ціну виробу, збільшити реалізаціюпродукції. І навпаки, збільшення розмірів сплачених податків призводитьдо підвищення ціни та зменшення обсягів виробництва. 3. Визначення податкових ставок. Держава встановлює ставки оподаткуванняі диференціює їх відповідно до чинної системи та особливостей розвиткуекономіки. Диференціація проводиться залежно від виду підприємства таформи його власності, напряму діяльності, обсягів виробництва абонадання послуг, важливості його для споживачів або держави, а також відчасу діяльності суб'єкта оподаткування тощо. Слід зазначити, що виконання цієї функції податків з подальшим розвиткомринкових відносин повинно бути гнучкішим (за умови, що загальна системаоподаткування залишається незмінною). Так, від виконання регулюючоїфункції залежить розвиток підприємства, зацікавленість у розширенніобсягів діяльності. Податок на прибуток визначає ту його частину, яказалишається в розпорядженні підприємства. Якщо податок на прибутокзанадто великий, це зменшує зацікавленість підприємства в йогоотриманні, і воно намагається приховати прибуток і будь-якими засобамизбільшити фонд оплати праці чи інші витрати або зменшити масштабидіяльності. При зменшенні податку на прибуток ця функція може впливатина ту частину, яка підлягає капіталізації. Якщо з боку державипроводиться політика, спрямована на стимулювання капіталовкладень(наприклад, надаються пільги при інвестуванні у нові виробництва,придбанні обладнання та прискоренні його амортизації), то більша частинаприбутку використовується на ці цілі. Якщо держава зменшує або взагаліскасовує оподаткування дивідендів, то підприємство зацікавлене узбільшенні споживчої частини прибутку і підвищує розміри дивідендів насвої акції.

Податки можна класифікувати за певними ознаками:

1) за ознакою органів державної влади, які їх встановлюють. Розподіл за цією ознакою визначається згідно із Законом України "Про систему оподаткування" від 25 червня 1991 р, № 1251-XII, в якому передбачено два види податків на території України:

— загальнодержавні податки і збори — обов'язкові платежі, що встановлюють найвищі органи влади в державі; вони є обов'язковими до сплати за єдиними ставками на всій території України. Ці податки можуть формувати дохідну частину як державного, так і місцевого бюджетів (ПДВ, акцизний збір, податок на прибуток тощо);

— місцеві податки та збори — обов'язкові платежі, які встановлюють місцеві органи влади; є обов'язковими до сплати за встановленими ставками тільки на певній території; надходять виключно до місцевих бюджетів (комунальний податок, податок на рекламу, ринковий збір тощо);

2) стосовно джерела сплати розрізняють такі види податків:

— податки, збори й обов'язкові платежі, що належать до валових витрат і собівартість (збір на обов'язкове соціальне страхування; збір на обов'язкове державне пенсійне страхування; плата за землю; плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності; податок на промисел; фіксований сільськогосподарський податок; податок на рекламу; комунальний податок тощо);

— податки, збори й обов'язкові платежі, які сплачуються з прибутку підприємства або капіталу (податок на прибуток підприємства; податки з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів; збір за забруднення навколишнього середовища; державне мито тощо);

— податки та збори, що входять до складу ціни виробу (податок на додану вартість; акцизний збір);

3) за економічною ознакою об'єкта оподаткування:

— податки на доходи та прибутки — обов'язкові збори" які стягуються з чистого доходу з фізичних і юридичних осіб у момент його отримання (заробітна плата, прибуток, валовий дохід);

— податки на споживання — обов'язкові збори, що стягуються в процесі споживання товарів, робіт і послуг, їх плата залежить не від результатів фінансово-господарської діяльності, а від обсягу споживання;

— податки на майно — обов'язкові збори, які стягуються у зв'язку з наявністю конкретного виду майна, що перебуває в приватній, колективній та державній власності (податок на нерухоме майно (на нерухомість), податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів);

4) за засобом вилучення:

— прямі податки безпосередньо сплачуються платником до бюджету держави залежно від величини об'єкта оподаткування (податок на прибуток підприємств, плата (податок) на землю, податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, податок на нерухоме майно (нерухомість) та ін.);

— непрямі податки не залежать безпосередньо від доходу платника та сплачуються ними опосередковано через цінові механізми (податок на додану вартість, акцизний збір, мито);

5) за суб'єктами оподаткування:

— податки з юридичних осіб — податок на прибуток, комунальний податок;

— податки з фізичних осіб — податок із доходів фізичних осіб;

— змішані податки — плата (податок) на землю; податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

6) за характером використання податкових платежів:

— загальні. Такі податки знеособлюються під час надходження до бюджету (ПДВ, акцизний збір, податок на прибуток, податок із доходів фізичних осіб та ін.);

— спеціальні (цільові) — мають цільове призначення (збори на обов'язкове соціальне страхування і державне пенсійне страхування).