Законодавство в області електронної комерції

В даний час відбувається уніфікація правових актів дер­жав світу в області електронної комерції, відповідно до реко­мендацій міжнародних організацій.

1. Центральне місце в зазначених документах займає Типо­вий закон UNCITRAL про електронну комерцію. Закон готу­вався протягом 1985-1996 років комісією з міжнародної торгівлі ООН (UNCITRAL). Його ціль — уніфікація законо­давств держав, відповідно до вимог, що виникають у зв'язку з розвитком телекомунікаційних технологій. Закон складається
з двох частин — електронна комерція в цілому й електронна комерція в перевезенні вантажів. Відзначається, що ряд функцій паперового контракту властивий і контрактові, що ук­ладається в електронному вигляді, у тому числі: читабельність; незмінюваність; можливість робити копії; можливість аутентифікації за допомогою підпису; простота збереження. Зако­ном закладений принцип не дискримінації. Інформація не мо­же бути позбавлена юридичної чинності, дійсності або позивної сили на тій лише підставі, що вона передається в електронній
формі. У Типовому законі визначено, що є оригіналом контрак­ту, умови оферти й акцепту в електронному вигляді, час і місцеодержання або відсилання електронного повідомлення і ін.

2. Резолюція Генеральної Асамблеї ООН А/51/628 від 30.01.97 р. рекомендує державам при розробці законодавства «враховувати положення Типового закону через необхідність уніфікації законодавства, застосованого до альтернативних паперових форм, методів передачі і збереження інформації».

3. У СІЛА з метою зближення законодавства штатів Національна конференція уповноважених з уніфікації законів штатів СИТА в 1999 році розробила і передала для обговорення і прийняття уніфікований закон про електронні транзакції (UETA). Під транзакціями в UETA розуміються дії або набір дій, що виникають у випадку, коли двоє або більш осіб взаємодіють у сфері торгівлі або в адміністративних відносинах.

Закон не примушує сторони робити транзакції в елек­тронному вигляді — автономія волі сторін на першому місці. Закон також не передбачає повний набір норм, що регулю­ють електронну торгівлю. Ціль UETA — закріпити юридич­ну чинність транзакцій, зроблених в електронному вигляді.

4. Подібний підхід простежується й у Директиві ЄС «Про електронну комерцію». У преамбулі Директиви вказується, що «розвиток електронної комерції в інформаційному суспільстві обіцяє перспективи зайнятості в Співтоваристві, особливо щодо малих і середніх підприємств, і буде стимулю­вати економічний ріст і інвестиції європейських ком­паній...».

Директива регулює відносини в таких областях, як виз­нання електронних контрактів; визнання позивної сили еле­ктронних контрактів; процедура укладання контрактів он­лайн і мінімальні вимоги про надання інформації учасника­ми договору (істотні умови електронного контракту); відповідальність інформаційних посередників (interediary service provider) за відправлення, одержання або збереження електронних документів, надання доступу до мережі, а та­кож інформування учасників угод про технічну сторону ук­ладання угод у електронному вигляді.

Комерція залежить від довіри між сторонами. Сторони в електронній угоді повинні мати визначений ступінь довіри до партнера, властиву «традиційним» (у простій письмовій формі) методам укладання угод, тобто бути упевненими, що * угода легітимна в такому сенсі:

- покупець і продавець є тими, за кого себе видають;

- продавець має право продавати запропонований їм товар;

- покупець має у своєму розпорядженні засоби для здійснення угоди;

- механізми доставки товару й оплати можливі, легальні і безпечні;

- проданий товар відповідає описові і придатний;

- куплений товар (або послуга) може і буде доставлений
покупцеві.

Як і американський закон, Директива передбачає прин­цип не дискримінації (у країнах ЄС контракти не повинні бу­ти позбавлені юридичної чинності тільки на підставі того, що вони укладені в електронному вигляді).

При цьому Директива ЄС і Уніфікований закон США вра­ховують рекомендації, що містяться в Типовому законі UNCITRAL, доповнюючи і розвиваючи його у відповідності зі специфікою національних законодавств.

5. Наступним кроком у цьому напрямку було прийняття Правил ООН про електронний обмін даними в керуванні, ко­мерції і транспорті (UN/EDIFACT, 1988 рік). Правила при­значені для узгодження технічних параметрів обміну елек­
тронними даними.

6. З метою збільшення правової захищеності сторін при комерційних трансакціях Європейською економічною комісією ООН у 1995 році був підготовлений Типовий кон­тракт для міжнародного комерційного використання елек­тронного обміну даними. Вироблені рекомендації не належать до торговельних контрактів у цілому, а тільки в ча­
стині безпосередньої передачі електронних даних.

7. Поруч з міжнародними організаціями (Центром ООН зі сприяння торгівлі й електронному бізнесові, Центром спри­яння ООН процедурі і практиці для керування, комерції і транспорту, Європейською Економічною Комісією ООН (UN/CEFACT), Організацією з поширення стандартів структурованої інформації (OASIS)) у 1999 році були об'єднані зу­
силля в розробці міжнародного стандарту мови XML
(Extensible Markup Language) для електронного бізнесу (ebXML) — технічної бази для уніфікації обміну комерційними електронними даними.

Результатом проекту має стати розробка єдиного глобаль­ного відкритого XML-стандарту — ebXML, сформованого з урахуванням досвіду електронної комерції останнього деся­тиліття. Введення стандарту в дію приведе до можливості створення єдиного глобального електронного ринку, що у свою чергу дозволить усім сторонам, незалежно від їхнього розміру, брати участь в електронному бізнесі з використан­ням глобальної мережі Інтернет.

1. Охарактеризуйте еволюцію стандартів електронного обміну комерційними та фінансовими повідомленнями.

2. Назвіть та охарактеризуйте основні компоненти міжнародного стандарту EDIFACT, що використовується в системах електронної комерції.

3. Як утворюються елементи та сегменти даних в міжнародному стандарті EDIFACT, що використовуються в системах електронної комерції?

4. Опишіть синтаксичні правила міжнародного стандарту EDIFACT, що використовуються в системах електронної комерції.

5. Які електронні документи, що циркулюють в системах електронної комерції, регламентує міжнародний стандарт OBI (Open Buying on Internet)?

6. Опишіть взаємодію суб’єктів електронної комерції класу В2В при використанні міжнародного стандарту OBI (Open Buying on Internet).

7. Які основні стадії поведінки покупців при купівлі товарів в системах електронної комерції можуть бути автоматизовані за допомогою програмних агентів?