Перешкоди розвитку електронної комерції в України

Становище української електронної комерції не можна назвати навіть зародковим. Електронної комерції в Україні майже немає. Цьому існує цілий ряд причин:

недостатній рівень розвитку ринкових відносин у більшості секторів економіки, що не стимулює впровадження прогресивних високоефективних інформаційних технологій;

відсутність достатнього обсягу вільних фінансових засобів у вітчизняних підприємств та фінансових установ, що не дозволяє інтенсивно розвиватись ринку Інтернет-послуг;

низька платіжна спроможність населення, що не сприяє збільшенню користувачів мережі. Для того, щоб щось купувати в Інтернеті, треба мати якісь кошти. З огляду на те, що більше половини українців знаходяться за межою бідності, важко розраховувати на реально широку аудиторію. Інтернет-технології найбільш ефективні, коли ними користується не менше 5% населення. В Україні, за різними оцінками, можливості глобальної інформаційної мережі Інтернет активно використовують від 1,2 до 2 млн. користувачів, тобто від 2,5 до 4% населення;

недостатній рівень розвитку телекомунікаційної інфраструктури, що не дозволяє надавати споживачеві сучасні види послуг. Доступ до Інтернета в Україні ще досить дорогий;

низький рівень використання інформаційних технологій на підприємствах, в організаціях та органах державної влади, що не сприяє усвідомленню місця і ролі мережі Інтернет у сучасній економіці;

значна різниця у рівні інформатизації великих міст та регіонів країни, що зменшує потенційну аудиторію користувачів мережі;

повна відсутність у нашій країні (і в СНД) надійної системи оперативної доставки матеріальних цінностей гальмує розвиток нашої онлайнової торгівлі навіть більше, ніж мала кількість користувачів Інтернету. Наша ж пошта мало того, що має малу швидкість, взагалі не гарантує доставки надісланого;

нерозвиненість надійних і легітимних засобів аутентификации, цифрових підписів, сертифікатів і шифрування. Виникають проблеми конфіденційності і цілісності даних, дотримання прав інтелектуальної власності. Стандарти і законодавча база недостатньо розроблені, недостатня нормативно-правова база в питаннях розвитку Інтернет, інформаційних ресурсів та інтелектуальної власності, що не сприяє розвитку ринку Інтернет-послуг;

недосконалі механізми оплати. Незважаючи на розвинуту культуру використання магнітних карток, їхні власники утримуються від їхнього активного застосування, побоюючись шахрайства. Більш надійні рішення, зв'язані з мікропроцесорними картками, ще не мають розвинутої інфраструктури й охоплюють лише визначені мегаполіси або невеликі регіони. Реальна схема e-commerce починає працювати при працюючому механізмі оплати. Пластикові картки є далеко не у всіх, кредитні картки вкрай мало поширені. Існують і традиційні для кредитних карток проблеми списання грошей по фальшивих рахунках і відмовлення від оплати рахунка. Крім того, заплатити по карті можна далеко не у всіх магазинах. Як мінімум половина українських Інтернет-магазинів здійснює доставку товарів з оплатою при одержанні покупки, у тому числі і післяплатою (з оплатою товару при одержанні в поштовому відділенні). Основна причина полягає в тім, що Інтернет-торговці не вірять, з одного боку, у чесність покупців і, з іншого боку, у надійність платіжних систем. Рішенням цієї проблеми повинне стати істотне удосконалення систем Інтернет-платежів, поширення пластикових карток, розмикання замкнутих клубних платіжних систем, особливо в банковій сфері, створення мереж банків-агентів і клірингових центрів. Необхідна широка интернетизація банківських послуг, систем "банк-клієнт", включаючи home-banking;

низький рівень безпеки при здійсненні оплати кредитною карткою. Обдурити при проведенні платежу по пластиковій карті через Інтернет легше, ніж при платежі в звичайному магазині. У США близько 1% платежів по пластикових картах виявляються шахрайськими. Половина цих шахрайських платежів приходиться на Інтернет (при тому, що обсяг платежів через Інтернет як складає менше 10%);

за допомогою багатьох кредитних карт можна платити суми не менше якогось певного ліміту, у той час як чимала частина обороту в інформаційному бізнесі буде забезпечена платежами в "нижньому ціновому діапазоні" (менше 1 долара). Це може бути ціна реєстрації на інформаційному WWW-вузлі, або ціна купівлі електронного варіанта газети;

недостатньо широкий спектр товарів і послуг, доступний через мережу. Безумовно, ключовим моментом для залучення споживчих грошей в електронні ринки, як і в звичайному бізнесі, є формування достатнього обсягу пропозиції за привабливими цінами. Фактично ця складова поки тільки починає розвиватися, особливо в сфері продукції щоденного використання;

висока вартість володіння електронним магазином. Сьогодні створити повноцінний магазин, прив'язаний до системи обліку реальної фірми, можуть великі компанії, тому що комплекс послуг по його "розгортанню" коливається від 2 до 50 тисяч доларів США;

трудомісткість пошуку необхідного товару чи інформації. Обсяг ресурсів Мережі Інтернет практично подвоюється щороку, пошукові машини дають багатотисячні відгуки на прості запити, мови запиту ще дуже далекі від природних;

менталітет українського народу. 70-літнє загартування радянського (тепер - українського) народу виробило звичку добувати необхідні товари з боєм, у чергах, з номерками на руках. Тепер це виражається в іншій формі. Більшість людей перш ніж щось купити - телевізор чи холодильник - самі об’їдуть магазини, помацають, поговорять із продавцями і т.д;

довіра до продавця. Покупець повинний довіряти магазину. Багато хто вже “наївся” пірамідами і іншими видами афер.

Крім всього вищезазначеного, окремо хотілося б виділити таку проблему, як повна відсутність державної статистичної інформації, що стосується електронної комерції в Україні. Це значно звужує можливості аналізу та прогнозування тенденцій розвитку електронної комерції в нашій країні.

Підсумовуючи можна сказати, що лише комплексне вирішення всіх проблем може скоротити розрив у темпах зростання ролі електронної комерції в світі та Україні, при цьому саме держава повинна найбільше перейматися проблемами електронної комерції. Інакше Україна знову ризикує підібрати ті крихти від пирога електронної комерції, які нікому іншому не будуть потрібні.