Вартість та функції грошей

Повноцінні гроші мають реальну вартість, неповноцінні гроші визначаються тією вартістю товарів котрі можна купити за ці гроші на ринку, тобто їх вартість формується у процесі обміну товарів.

Функції грошей:

1. міра вартості є центральною у системі грошових відносин.

Міра вартості - це грошова одиниця, що використо­вується для вимірювання та порівняння вартостей товарів та послуг.

На основі міри вартості встановлюється ціна, що є грошовим виразом вартості товару. Ціни на товари змінюються прямо пропорційно до вартості товарів і обернено пропорційно до вартості грошей.

Гроші реалізують свою функцію міри вартості через взаємодію з масштабом цін. Масштаб цін - рахункова функція грошей, що відображає вартість товарної маси в грошових одиницях.

З масштабом цін пов'язані девальвація і ревальвація грошових одиниць.

2. засіб обігу

Процес товарного обігу виражається формулою: Т – Г – Т1, тобто продаж здійснюється заради купівлі. У цьому процесі гроші відіграють роль посередника між продавцем та покупцем.

Основою функціонування грошей як засобу обігу є рух товарів. Роль грошей тут тимчасова. Виконавши свою функцію гроші переходять від одного суб'єкта до іншого.

Кількість грошей, що повинна бути в обігу (М), визначається сумою цін товарів та послуг, що підлягають реалізації протягом певного періоду.

Цю залежність можна представити за допомогою формули:

М = Рі * qі

Рі – ціна і-ого товару,

qі – кількість і-ого товару.

Кількість грошей мала б дорівнювати цій величині за умови, що кожна грошова одиниця використовувалася лише один раз. Але кожна грошова одиниця використовується більше одного разу. Тому суму цін товарів необхідно поділити на середнє число оборотів кожної купюри (V).

3. засіб платежу

відображає особливості кредитного господарства, тобто купівлі-продажу товарів у кредит з відстрочкою оплати. Гроші у цій функції – це засіб погашення боргу.

Цю функцію можуть виконувати лише реальні гроші. Для ефективного виконання цієї функції вони повинні бути стійкими.

4. засіб нагромадження

обслуговує нагромадження вартості, що знаходиться в розпорядженні суб'єктів економіки у процесі відтворення.

Для виконання цієї функції гроші повинні бути реальними.

Нагромадження грошей - необхідна умова безперервного розвитку товарного виробництва.

Формування нагромаджень та збережень призводить до певних втрат для їх власників (не отримують доходів від своїх грошей). Такі втрати називають зумовленими витратами зберігання грошей.

Зумовлені витрати зберігання - це сума доходу, який власник грошей не одержує тому, що зберігає їх у ліквідній формі, а не вкладає у фінансові активи.

5. світові гроші

Розвиток міжнародних політичних і економічних відносин обумовлює функціонування грошей на світовому ринку.

У такому разі за виразом К. Маркса "гроші скидають з себе національні мундири".

В середині окремої країни можуть обертатися не тільки повноцінні гроші, а й неповноцінні. На світовому ринку знаки вартості, які є обов'язковими до прийому в даній державі, за виключенням грошових одиниць провідних держав світу, втрачають свою силу.

Світові гроші спочатку виступали у вигляді злитків благородних металів.

Сучасний розвиток ринкових відносин у світі призвів до виникнення різноманітних міжнародних засобів розрахунків. Одним з таких засобів є національні валюти економічно найсильніших країн світу - долар США, німецька марка, англійський фунт стерлінгів, японська ієна та ін., тобто вільно конвертовані валюти.

Золото також залишається досить надійним резервним активом центральних банків провідних країн світу. Не зменшуються масштаби приватної тезаврації (нагро­мадження приватними особами золота як скарбу). Золото сьогодні - досить високоліквідний актив.