Тактична обстановка

Противник силою до МПБ наступаючи у напрямі: тир (15525), три кургани (12522), веде бій з підрозділами 2 мб північніше тиру 3 км. Вихід його підрозділів до переднього краю оборони батальна можливий через 3 – 4 години.

2 мв у складі 1 мр 1 мб обороняє опорний пункт: відмітка 45,3, лівіше 200 м. (13525), перехрестя доріг (13529), група дерев (13525) і має задачу: не допустити прориву оборони противника на південь.

Праворуч обороняється 1 мв 2 мр з задачею: не допустити прориву оборони противника на південь.

Ліворуч обороняється 1мв 1 мр з такою ж задачею.

КСП командира 1 мр – курган (12522).

КСП командира 1 мв – 200 м. на південний захід від групи дерев (13525).

Задача командиру відділення: організувати систему вогню відділення у обороні.

Управління вогнем – комплекс заходів що здійснюють командири та штаби всіх ступенів що до повного та ефективного використання вогневих можливостей штатних, доданих та підтримуючих вогневих засобів.

Управління вогнем поділяється на дві складові частини:

А. Організація вогню;

Б. Управління вогнем.

Організація вогню:

Організація вогню – один із елементів організації бою. Організація вогню містить у собі:

1. Організація спостереження за полем бою;

2. Оцінювання (вивчення) місцевості;

3. Вибір і облаштування вогневих позицій;

4. Постановка вогневих задач;

5. Підготовка вихідних даних для стрільби.

Організація спостереження.

Спостереження – один із основних засобів розвідки у відділенні, взводі, роті. Воно організується командирами підрозділів в усіх видах бою і ведеться вдень і вночі з використанням технічних засобів. Задача спостерігачу ставиться на місцевості, при цьому вказується:

- орієнтири;

- відомості про противника;

- розташування передових підрозділів своїх військ;

- місце для спостереження і порядок його облаштування;

- сектор (полоса) для спостереження і задача;

- на що звернути особливу увагу при спостереженні;

- порядок доповіді результатів спостереження.

Варіант постановки задачі спостерігачу:

«Рядовий Стеценко – спостерігач. Орієнтири: перший – дім лісника; другий – курган; третій – вітряк; четвертий – завод. Передній край оборони противника проходить: Ор. 1, північніше 200 м.; Ор. 2, північніше 200 м. і далі на захід. Ор. 1, північніше 200 м. – станковий кулемет; Ор. 2 північніше 200 м. – установка ПТКР. Попереду них підрозділів немає. Місце для спостереження – чагарник. Спостерігати у полосі: праворуч – група каміння, Ор. 1; ліворуч – чагарник, Ор. 2. Визначити місце і характер вогневих засобів противника в районі: Ор.1; насип; Ор. 2. Особливу увагу звернути на дорогу уздовж посадки і на дії противника у районі: Ор. 3; завод. Про все виявлене доповідати голосом. Я знаходжусь біля групи каміння».

Оцінювання місцевості:

Місцевість вивчається (оцінюється) з метою вивчення її прохідності, захисних властивостей і можливостей найкращого використання всіх вогневих засобів, що є у розпорядженні командира для ураження противника в бою.

Місцевість оцінюється:

- перед переднім краєм;

- у опорному пункті;

- на флангах.

При оцінюванні місцевості у опорному пункті командир відділення визначає:

- місце основних і запасних вогневих позицій;

- місце розташування вогневих засобів старшого начальника і сектори їх обстрілу;

- місце спостерігача.

При оцінюванні місцевості на флангах і у проміжках з сусідами командир відділення визначає:

- загальний характер місцевості;

- розташування найближчих вогневих засобів сусідів і їх сектори обстрілу;

- найбільш вигідне розташування своїх вогневих засобів для забезпечення вогнем флангів і проміжків.

Вибір і облаштування вогневих позицій:

У обороні вогневі позиції вибирають при організації системи вогню з врахуванням характеру можливих дій противника. Якщо командиру відділення не були вказані вогневі позиції, то він вибирає вогневі позиції для бойової машини, кулемета, гранатомета сам.

При виборі вогневих позицій не варто розташовувати їх поблизу місцевих предметів, які видаються а також на гребенях висот.

Вогневі позиції бронетранспортерів (бойових висот) варто обирати у складках місцевості і на зворотних скатах висот так, щоб вони могли вести вогонь перед переднім краєм, у проміжках і на флангах. Гранатомети необхідно розташовувати на танкодоступних напрямах, а насамперед на ймовірному напряму їх наступу.

Постановка вогневих задач:

При організації вогню вогневі задачі відділенню і окремим вогневим засобам можуть ставитись шляхом призначення полоси вогню для відділення, основних і додаткових секторів обстрілу для окремих вогневих засобів або видів вогню на рубежах.

Полоса вогню (сектор обстрілу) – це ділянка місцевості, у межах якої передбачається ураження противника. Полоса вогню призначається відділенню, а сектор обстрілу – окремим вогневим засобам. Відділенню і окремим вогневим засобам може бути призначений і додатковий сектор обстрілу. Полоса вогню і сектори обстрілу призначаються на дальності дійсного вогню зброї і мають взаємно перехрещуватись.

Полоса вогню вказується чотирма місцевими предметами справа наліво від себе до противника.

Наприклад: «Ручному кулемету, основний сектор обстрілу: праворуч – окремий кущ; ліворуч – перехрестя доріг».

Підготовка вихідних даних для стрільби:

Підготовка вихідних даних для стрільби містить у собі:

- вибір (призначення) орієнтирів;

- визначення відстані до орієнтирів;

- призначення вихідних установок для стрільби.

У якості орієнтирів обираються добре видимі, найбільш стійкі від руйнування місцеві предмети, розташовані у полосі вогню підрозділу. У обороні відділенню може призначатись 1 – 2 орієнтири. Орієнтири вказуються і нумеруються справ наліво по рубежах від себе до противника.

Відстань до орієнтирів (визначених місцевих предметів) визначають:

- окомірно (основний спосіб);

- проміром місцевості;

- по кутових величинах предметів, розміри яких відомі.

Визначення дальності до предметів окомірно вимагає певних навичок, хоча і тоді дає похибку до 20% дальності, тому, коли дозволяють обставини, дальність визначають за допомогою формули тисячної (по кутових величинах предметів), якщо розміри предмета, до якого визначається дальність, відомі:

ХВ

Д = ---------------, де

К

- В – висота (ширина) предмета;

- К – кутова величина предмета у тисячних;

- 1000 – постійна величина.

Вихідні установки для стрільби: приціл; прицільна марка (цілик); точка прицілювання призначаються із урахуванням поправок на відхилення умов стрільби від табличних. При призначенні вихідних установок для стрільби із стрілецької зброї на рівнинній місцевості враховують тільки найбільш значущі поправки: на температуру; на боковий вітер; на фланговий рух цілі.