Перша допомога при кровотечах та ушкодженнях м'яких тканин

Причини кровотечі - пошкодження цілості крово­носних судин унаслідок механічного або патологічного порушення. Кровотечі бувають зовнішні, коли видно місце, звідки тече кров і внутрішні, коли кров виливається у внутрішні порожнини чи тканини. Залежно від виду пошкоджених кровоносних судин кровотечі бувають арте­ріальні, венозні та капілярні.

Ознаки. Артеріальна кровотеча характеризується яскраво-червоним кольором крові, кров б'є сильним струме­нем, поштовхами. Венозна кров має темно-червоне забарв­лення, витікає з рани безперервно і повільно. При капілярній кровотечі кров виділяється краплями або просо­чується з усієї поверхні рани.

Найбільш типові місця притискання артерій: 1 - підколінної; 2 - черевної аорти, 3 - плечової; 4 - сонної; 5 - підключичної; 6 - підпахової; 7 - стегнової; 8 - променевої; 9 - великої берцьової

Допомога. Кровотечу необхідно якнайшвидше зупинити. Капілярна кровотеча добре зупиняється стисною пов'язкою, перед чим шкіру навколо рани обробляють розчином йоду, або спиртом, горілкою, одеколоном. Якщо з рани виступає сторонній предмет, його треба локалізу­вати і закріпити, для цього необхідно зробити у пов'язці отвір, інакше цей предмет може ще глибше проникнути всередину і спричинити ускладнення. Венозну кровотечу теж зупинити не дуже важко. Іноді досить підняти кінців­ку, максимально зігнути її в суглобі, обробити шкіру нав­коло рани, накласти стисну пов'язку і забинтувати.

Для тимчасової зупинки артеріальної кровотечі притискають артерію до кістки вище від місця поранення. Притискування здійснюють, як правило, в тих місцях, де артерія знаходиться неглибоко, декількома пальцями однієї чи обох рук, а іноді навіть кулаком.

Скроневу артерію притискають перед мочкою вуха до виличної кістки.

При кровотечі з головної шийної (сонної) артерії рану, по можливості, стискають пальцем, після чого набивають великою кількістю марлі, тобто роблять тампонування.

Для тимчасової зупинки кровотечі при пораненні передпліччя використовують різке згинання руки в ліктьовому суглобі, а у випадках пошкодження судин на нозі нижче коліна - різке згинання ноги у колінному суглобі, підклавши в ліктьову чи підколінну ямку пакунок чи згорток з марлі, вати тощо.

Зупинка кровотечі шляхом притискання артерії і накладання тугої пов'язки

Приклади притискання сонної, підключичної, плечової артерії, та стегнової в паху

Фіксація кінцівки у визначеному положенні з метою зупинки кровотечі з: 1 - підколінної артерії; 2 - підключичної і підпахової; 3 - плечової чи ліктьової артерії; 4 - стегнової артерії

Найнадійнішим методом тимчасової зупинки артеріальної кровотечі з поранених кінцівок (рук чи ніг) є накладення гумового джгута (трубки).

Кінцівку в місці накладання джгута обгортають марлею, рушником чи іншою тканиною, підіймають, джгут розтягують і роблять ним 2-3 оберти навколо кінцівки. Кінці джгута скріплюють за допомогою ланцюжка з гачком, а в разі їх відсутності - зв'язують. Якщо джгут накладено правильно, пульс нижче місця на­кладання зникає.

Тривалість використання джгута обмежується 1-1,5 годинами, а взимку - од­нією годиною, інакше кінцівка мертвіє. Якщо протягом цього часу немає можливості забезпечити додаткову допомогу, то через 1-1,5 години джгут на кілька хвилин від­пускають (до почервоніння шкіри), кровотечу при цьому зменшують іншими методами (наприклад, тампоном), а потім знову затягують джгут, трохи відступивши від попереднього місця його накладання.

Типові місця накладання джгута чи стисної пов’язки при кровотечі з артерій: 1 - стопи; 2 - гомілки чи колінного суглоба; 3 - передпліччя і ліктьового суглоба; 4 - плеча; 5 - кисті; 6 - стегна; 7 – шиї

Техніка накладання гумового джгута: 1 - розтягнення джгута; 2 - накла­дання джгута з постійним його розтягуванням; 3 - записка із зазначеним часом накладення джгута

Накладання закрутки

У разі відсутності джгута накладають закрутку з пояса, рушника, хустки або іншого ма­теріалу, який не туго зав'язують навколо кінцівки. У петлю вставляють палицю і закручують. Для того, щоб не пошкодити шкіру, під закрутку потрібно підкласти бинт чи іншу тканину.

Після накладання джгута чи закрутки потерпілого потрібно якомога швидше доста­вити в медичний заклад. Часто кровотечі ви­никають через пошкодження м'яких тканин унаслідок удару і є од­нією з ознак цього виду травми. Іншими озна­ками удару м'яких тканин є болі в місці удару, розлита припухлість (крововилив), обмежена рухомість ушкодженої частини тіла.

Положення хворого при внутрішній кровотечі: 1 - поранення в черевну порожнину, 2 - поранення у грудну порожнину

При внутрішній кровотечі треба потерпілого розмістити в положення, показане на рисунку.

Перша допомога у випадку пошкодження м'яких тканин за умови відсутності в цьому місці перелому чи вивиху - холод на місце удару (рушник, змочений хо­лодною водою, пузир з льодом чи снігом) і туга пов'язка на місце крововиливу і спо­кій ушкодженій частині тіла.

При забої м'яких тканин шкіряні покриття залишаються неушкоджені, а в м'яких тканинах стається розрив кров'яних судин. Результатом є синяк (кровопідтьок), припухлість, біль. Щоби ослабити біль, зняти набряк, зменшити крововилив необхідно прикласти до місця забою чисту салфетку чи рушник, змочений холодною водою, і по мірі зігрівання змочувати знову. Можна також використовува­ти поліетиленовий пакет наповнений льодом чи снігом. Добре допомагає туга пов'язка.

Удари легенів супроводжуються відхаркуванням яскраво-червоною спіненою кров'ю. При цьому дихання утруднене.

Допомога. Хворого кладуть у напівлежаче положення, під спину підкладають валик, на груди - холодний компрес. Потерпілому забороняється говорити і руха­тися, необхідна госпіталізація.

Удар живота з пошкодженням органів черевної порожнини супроводжується значними болями, блюванням. У разі пошкодження печінки чи нирок з'являється внутрішня кровотеча. Кровотеча з травного тракту характеризується блюванням тем­но-червоною кров'ю, що зсілася.

Холод на місце удару та туга пов’язка

Допомога. Положення потерпілому забезпечується те саме, що й при кровотечі з легень, але ноги згинають в колінах. Потерпілого треба негайно відправити до лікарні.

Удар голови. У разі пошкодження м'яких тканин голови спостерігаються при­пухлість, крововиливи (гематома) та болі в місці удару. Потрібно пам'ятати, що сильні удари здатні спричинити і закриті пошкодження головного мозку. Поранення м'яких тканин на голові супроводжується сильними і тривалими кровотечами.

Допомога. Холод на місце удару, а в разі сильної кровотечі слід накласти бинт навколо голови.

Стискання м'яких тканин може стати причиною розвитку загального тяжкого стану потерпілого. Такі ушкодження трапляються в разі обвалів породи, снігових завалів, руйнування будівель.

Ознаки. Кінцівка, яку звільнили від стискування, бліда, холодніша за здорову кінцівку. Пульс у нижній частині кінцівки не відчувається. Спочатку, після вивільнення з-під дії предметів, які тиснуть, загальний стан потерпілого задовільний, але через 6-8 год. настає різке погіршення загального стану, підвищується температура тіла, відбувається розлад дихання та серцевої діяльності, спрага, блювання. Кінцівки холодні, набрякають, синього кольору, на шкірі з'являються крововиливи, пухирі. Кінцівка втрачає чутливість.

Допомога в таких випадках повинна бути надана на місці. Кінцівку після звіль­нення потерпілого туго бинтують від пальців до верху і накладають транспортні ши­ни. По можливості необхідно тримати її в холоді. Потерпілому давати в необмеженій кількості воду з додаванням питної соди. Негайно, до появи загального тяжкого ста­ну, доставити потерпілого до медичного закладу.

У випадках, коли потерпілий потрапив у снігову лавину, спостерігається непри­томність, різке переохолодження організму, розлад, а іноді й зупинка дихання. Після витягнення потерпілого, потрібно звільнити порожнину рота та ніс від снігу, по­клавши його на товсту підстилку. Якщо потерпілий дихає самостійно, то послабити комір та верхній одяг, які заважають диханню (роздягати потерпілого не треба). Ко­ли потерпілий не дихає, негайно приступити до штучного дихання і водночас розтирати вовняною ганчіркою кінцівки та тулуб потерпілого. В разі зупинки серця - приступити до зовнішнього масажу серця. Ці процедури потрібно робити до повного відновлення дихання та роботи серця. Давати потерпілому зігріваючі напої (гарячий чай, горілку тощо) можна лише тоді, коли він прийшов до тями.

Транспортування потерпілих до медичного закладу допустиме тільки після повного відновлення самостійного дихання та роботи серця.