Старий покинутий театр

На пустій сцені вона сама стоїть оплакує закінчення вистави. Адже все цей театр навіки замовкне від сьогодні. Саме сьогодні у ньому була поставлена остання вистава. Від нині їй прийдеться оббивати пороги великого залу грати ролі на великій сцені. Але так сумно розставатися із своїм стареньким театром.

Хоча він був холоднім і пустим інколи його навідували люди які ще приходили сюди у юності тепер же вони можуть приводити своїх внуків показати їм частинку свого минулого. Холод який линув із напівпродирявлених стін не міг заставити акторів трястись на сцені тому що вони зігрівали його своєю любов’ю. І дуже важко розлучатись із цим театром який колись давним давно відкрив їм справжнє мистецтво акторства. Гра на публіку не була складністю для акторів тому що вони завжди відчували себе як у дома. Вони могли проводити тут цілі дні і ночі. Вони любили його жиро і віддано. Але все-таки пришов час розлуки із своїм учителем.

І тепер він назавжди стане притулком для тих людей які не мають такого місця яке вони могли б назвати домом. А ті актори які народились на цій старенькі сцені із поскрипуючою підлогою ніколи не забудуть те місце яке відкрило в них талант, дало можливість показати себе. І навіть ті холодні напівдиряві стіни ніколи більше не відчують теплого дотику рідної руки лиш подих вітру і пам'ять.

Цей старенький театр назавжди буде закарбованим у серця тих які народились у ньому із почесною назвою актор. Поскрипоючою підлогою холодними як лід стінами і гарячим немов вогонь серцем.

І серце у неї завмирало коли вона представляла собі як цей театр буде пустувати. З її льодяних очей тече гаряча сльоза і туга за рідним домом. Серце розривалося коли вона дивилась як глядачі розходяться і вона прекрасно знала що відвідали вони його востаннє. Завмираючи душою вона ніжно притулила свою теплу руку до холодної як крига стіни і відтоді її рука стане холодною.

Обернувшись від холодної стіни вона обернулась до залу і побачила пустоту, пустий зал і жодного глядача. Серце розривалося від думки що від сьогодні цьому театру не дано буде дарувати людям справжню гру породжувати шедевр.

Коли-небудь вона знала що знову повернеться сюди і притулить свою холодну руку до холодної стіни і стіна стане теплою наповненою її теплом. І вона знову зіграє тут свій перший раз який навік закарбується в її пам’яті.

28.03.11

Сцена.

Сцена це життя і всі ми в ній актори які грають свою роль. Хтось грає бездоганно а хтось просто так собі грає для того щоб не зникнути точніше не померти. Кожен із нас в глибині душі актор кожен адже ми не завжди показуємо себе такими якими ми є. Ми просто граємо свою роль, граємо на показ але зовсім не розуміємо, що хочемо цим показати гордість, майстерність, витривалість, силу душі, і силу волі цього ніхто не знає. Я й сама прекрасно граю свою роль але сумую за щирістю. Інколи складається таке враження що на цій сцені не має ніякої реальності лиш постійний фальш. Фальш, фальш, фальш лиш це одне слово я бачу, чую, відчуваю в людях і ніякого щирого тепла ніякої реальної події лиш фальшиві слова, вчинки, рішення і навіть почуття. Просто боляче дивитись невинним поглядом на людей які щохвилини грають свою роль це вже не привичка це вже просто стало суттю їхнього життя.

Так. Так я признаю ви хороші актори ви майстерні, талановиті, але ви одержимі. Одержимі цим фальшем який отруює вас. Невже ви не задумуєтесь що прийде такий час і ви залишитесь на цій сцені одні у вас навіть не буде глядача для кого тоді ви будете грати свою роль. До кого буде долинати ваше кожне слово. Чию душу воно зігріє або ж на оборот заставить трястись від холоду пускаючи сльозу. А ні для кого! Ви будете самі на цій сцені лиш ви і ваша самотність запевняю вас що так буде. А що ж тоді буде з вами невже ви хочете цього страждання цього болю навіщо вам цей фальш хоч раз в житті кожен актор показує свою щирість. Навіть наймайстернішого актора судять не по грі а по життю.

А яке ж у вас життя ваша сцена це ваш дім чи можливо є якесь місце яке ви ще можете назвати домом. А воно є просто ви його забули. Так попробуйте хоч раз у житті вчинить щиро а не фальшиво наповніть свою гру на сцені чимось більшим ніж фальшем.

26.03.11