Характерні риси господарства Середньовіччя

Зміст лекції

На зміну рабовласницькому устрою прийшов феодальний. Феодалізм – це соціально-економічний устрій, основою якого була власність феодала на землю і неповна власність на феодально-залежних селян.

Господарство Середньовіччя характеризується такими загальними ознаками:

1) панування приватної власності, основою якої була земля у формі феода (умовно-службове спадкове володіння), що дало назву системі господарства;

2) монополія феодалів на землю, яка виявлялася у принципі "Немає землі без сеньйора";

3) умовний характер, ієрархічна структура земельної власності, що ґрунтувалася на васальних зв'язках;

4) протиріччя між великою власністю на землю і дрібним селянським виробництвом;

5) особиста, поземельна, судово-адміністративна і військово-політична залежність селянина від землевласника;

6) своєрідне становище селян, які не були власниками землі, а отримували її на різних умовах;

7) позаекономічний примус кріпосних селян до праці з метою привласнення земельної ренти у формі панщини, грошового або натурального податку.

Рента – це частина додаткового продукту залежних селян, яка привласнювалася землевласником. Вона була економічною формою реалізації власності феодала на землю, засобом позаекономічного примусу. Є три форми ренти: відробіткова(панщина), продуктова (натуральний оброк), грошова.

8) переважання натурального господарства та другорядна роль обміну і промисловості;

9) сеньйорія, ремісничий цех, торгова гільдія як головні господарські форми;

10) низький рівень техніки та знань, ручне виробництво;

11) політична роздробленість та ієрархічна структура суспільства;

12) широкі відносини корпоративного типу (сусідські общини, міські комуни, ремісничі цехи, купецькі гільдії, рицарські ордени);

13) панування традицій, теологічного світогляду, зростання могутності церкви;

14) формування європейських націй та утворення централізованих держав.

Розвиток господарства країн Європи епохи Середньовіччя пройшов три періоди. У ранньому Середньовіччі (V—ІХ ст.) сформувалися і утвердилися визначальні риси феодального господарства (період генези): земля концентрувалася в руках найвищих верств, формувалося залежне селянство, встановлювалися васально-сеньйоріальні відносини.

X—XІІІ ст. — період зрілості феодального господарства: панування доменіального господарства, сформувалася феодальна ієрархія, внутрішня колонізація, розвиток міст і товарного виробництва, ремесла.

У пізньому Середньовіччі (XІV—XV ст.) зароджувалися ринкові форми виробництва, з'явилися ознаки індустріальної цивілізації, відбувався процес особистого звільнення селян, розмивалася феодальна ієрархія.