Формування

У ВИХОВАНЦІВ ПРИТУЛКІВ

ДЛЯ ДІТЕЙ ТА ЦЕНТРІВ

СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ

РЕАБІЛІТАЦІЇ ДІТЕЙ

НЕОБХІДНИХ ЖИТТЄВИХ

НАВИЧОК

Тема 4.1. Сутність і зміст реабілітаційної роботиз бездоглядними та безпритульними дітьми в закладах соціального захисту

Ключові поняття: соціальна дезадаптація; реабілітація; соціальна реабілі­тація; психолого-педагогічна реабілітація; завдання реабілітації; методи реабі­літації; форми організації реабілітаційної діяльності.

Лекція. Сутність і зміст реабілітаційної роботи з бездоглядними та безпритульними дітьми в закладах соціального типу

План

1. Фізична й медична реабілітація.

2. Психологічна, освітня і соціальна реабілітація.

3. Особливості реабілітаційної роботи з бездоглядними та безпритульними дітьми в закладах соціального захисту.

Матеріали лекції

Наслідками безпритульності й бездоглядності є соціальні, фізичні, моральні та психологічні деформації, які відбуваються з дитиною і приводять до соціаль­но-психологічної дезадаптації. Така дезадаптація проявляється в порушеннях фізичного та психічного здоров’я дитини, розриві соціальних зв’язків із сім’єю, іншими інститутами соціалізації; деформації особистісних структур (настанов, цінностей), звуженні найважливіших видів діяльності, необхідних для повноцін­ної соціалізації особистості.

Діти, які зазнали соціально-психологічної дезадаптації, потребують спеціально організованої реабілітаційної роботи.

Аналізуючи реабілітаційну роботу притулків для дітей / центрів соціально-психологічної реабілітації дітей, доцільно розрізняти декілька її видів залежно від того, на відновлення чи корекцію яких функцій вихованців спрямовуються реабілітаційні методики, практики та відповідна діяльність фахівців.

Реабілітація – це поновлення здатності до нормального життя, що забез­печується різними методами лікування, а також застосуванням спеціальних форм організації життєдіяльності. Реабілітація передбачає комплексну, багато­рівневу, поетапну й динамічну систему взаємопов’язаних дій, спрямовану на відновлення дитини в правах, статусі, здоров’ї, дієздатності у власних очах і в

152 КОМПЛЕКСНА ДОПОМОГА БЕЗДОГЛЯДНИМ ТА БЕЗПРИТУЛЬНИМ ДІТЯМ

очах оточуючих. Вона включає аспекти профілактики і корекції відхилень в її розвитку (рис. 4.1.).

	Психолого-педагогічна реабілітація (реабілітація внутрішнього простору дитини)		Соціально-психологічна реабілітація (реабілітація зовнішнього простору дитини)

Рис. 4.1. Схема комплексного підходу до реабілітації дітей

Реабілітація пов’язана не лише з подоланням сімейних, шкільних проблем, соціальної дискримінації неповнолітніх, але й зі зміною уявлень дитини про саму себе – її “Я-концепцію”. Реабілітація дитини можлива тільки через оптимізацію її провідної діяльності і нормалізацію всієї системи відношень з оточуючими.

Фізична реабілітація – діяльність спеціалістів, спрямована на усунення фізичних обмежень та проблем дитини, відновлення фізичних характеристик організму дитини. Цей вид реабілітаційної роботи на сьогодні налагоджений у притулках для дітей на цілком задовільному рівні.

Медична реабілітація – співпраця працівників притулку і медичних праців­ників лікарняних закладів щодо медичного обстеження, діагностики захворю­вань дитини, організації проведення лікування, диспансерного обліку дітей з хронічними захворюваннями тощо. На сьогодні залишаються проблеми фізич­ної та медичної реабілітації дітей, які потребують спеціальної психіатричної до­помоги фахівців (особливо якщо притулки розташовані не в обласних центрах), лікування залежностей (алкогольної, токсичної, наркотичної).

Психологічна реабілітація – діяльність фахівців, що передбачає психоло­гічну діагностику, корекцію, відповідну терапію, відновлення психічного здоро­в’я та самопочуття дитини. Зокрема, в основі етапу психолого-педагогічних обстежень лежить діагностика стану дитини (визначення психологічного ста­ну, умов життя та виховання в сім’ї, з’ясування індивідуальних особливостей розвитку, особистісних якостей, інтересів, причин самовільного місця прожи­вання та навчання, втечі з родини та ін.)

Важливою складовою психологічної реабілітації є діяльність працівників притулку з корекції особистості дитини. Але необхідно визнати, що надан­ня такого роду допомоги – складний і довготривалий процес. Вплинути на дитину будь-якого віку, яка має важкий життєвий досвід, негативні оцінки щодо себе і власних можливостей, перенесла різні травми (психічні, фізичні, сек­суальні), відчула нестачу любові й піклування з боку батьків, має наслідки

Модуль 4. Формування у вихованців притулків для дітей

та центрів соціально-психологічної реабілітації дітей необхідних життєвих навичок 153

різного роду депривацій, зіткнулася з відчуженням з боку суспільства та дер­жави, що надзвичайно складно. Це вимагає особливих знань, опанування спе­ціальними методами та прийомами, особливої організації, що об’єднує бага­тьох спеціалістів різного профілю і дозволяє виявляти, визначати й вирішувати проблеми дітей.

На сьогодні основні проблеми пов’язані з тим, що іноді психологічна робота обмежується діагностичною процедурою, складністю підвищення кваліфікації психолога щодо роботи з окремими категоріями вихованців (діти, які зазнали сексуального насильства, діти біженців та ін.); на жаль, корекційна робота най­частіше відбувається у груповій формі, хоча, якщо враховувати контингент ви­хованців, більш ефективною є індивідуальна.

Освітня реабілітація – діяльність фахівців притулку з діагностики рівня знань та умінь дитини, ліквідація прогалин в освіті, формування інтересу й мо­тивації дитини до подальшого навчання.

Проблеми пов’язані з наступними причинами:

– дитина не має мотивації до навчання;

– складність організації навчання за індивідуальними програмами;

– значні прогалини в знаннях дитини обумовлюють її небажання вчитися;

– конфлікти з батьками дітей, які постійно навчаються в школі, через негативне ставлення батьків до вихованців;

– упереджене ставлення частини дітей у класі до вихованців притулків;

– упереджене ставлення вчителів.

Не для всіх вихованців педагоги встигають скласти програми реабілітацій­ної роботи, їхня робота більш спрямована на подолання педагогічної занедба­ності дитини у відриві від психологічної корекції.

Соціальна реабілітація – діяльність спеціалістів, спрямована на віднов­лення або формування в дитини навичок життя в суспільстві, поновлення со­ціальних зв’язків дитини, з’ясування її правового статусу, визначення форм подальшого влаштування та підготовку дитини до життя після притулку.

Основною складовою допомоги дітям на базі притулків для дітей є забезпе­чення процесу соціально-психологічної реабілітації.

Мета реабілітації в закладі соціального захисту визначається потребами та соціальною ситуацією розвитку кожної дитини, яка опинилася в складних життєвих обставинах, а саме:

1) повернення дитини в біологічну сім’ю;

2) влаштування дитини до сімейних форм виховання (усиновлення, опіка, піклу­вання, прийомна сім’я, дитячий будинок сімейного типу);

3) підготовка дитини до самостійного життя за умови відсутності можли­вості повернення дитини в біологічну сім’ю чи влаштування її до сімейних форм виховання.

КОМПЛЕКСНА ДОПОМОГА БЕЗДОГЛЯДНИМ ТА БЕЗПРИТУЛЬНИМ ДІТЯМ

Процес соціально-психологічної реабілітації бездоглядних та безпритульних дітей здійснюється шляхом реалізації комплексного підходу, а саме:

– психолого-педагогічної реабілітації внутрішнього простору дитини, тобто проведенням безпосередньої психолого-педагогічної роботи з дитиною, її соціально-психологічна підтримка;

– соціально-психологічної реабілітації зовнішнього простору дитини, тобто її соціального середовища – біологічної сім’ї, опікунів, прийомних батьків та ін.

Відповідно до зазначеної схеми процес реабілітації має здійснюватись пара­лельно, як шляхом допомоги дитині, так і наданням допомоги батькам. Це оз­начає, що пошук найкращих форм улаштування дитини вимагає насамперед повноцінного обстеження біологічної родини, проведення роботи з родичами і привернення їх уваги до дитини чи пошук нової родини (опікунської, прийомної сім’ї і т.д.). Цей процес передбачає активну роботу з біологічною родиною з моменту потрапляння дитини в поле зору соціальних працівників, психологів та інших фахівців; формування у батьків мотивації на співробітництво, пошук сімей­них ресурсів, допомога батькам у вирішенні власних проблем, які перешкоджа­ють нормальним контактам з дитиною.

Таким чином, реалізація комплексного підходу в реабілітаційній роботі перед­бачає спеціальну організацію професійної взаємодії, яка базується на розумінні загальної мети, усвідомленні того, що для реалізації цієї мети спеціалісти потре­бують співпраці між собою у вирішенні проблем кожної окремої дитини. Основні правила соціальної реабілітації передбачають здійснення реабілітаційних заходів на початку виникнення проблеми особистості; неперервність та постійність їх проведення; комплексний характер реабілітаційних програм; індивідуальний підхід до визначення обсягу, характеру та змісту реабілітаційних заходів.

Ефективність допомоги дітям у закладах соціального захисту збільшується за умови, коли вдається реалізувати командний підхід у роботі фахівців (психо­логів, дефектологів, логопедів, психіатрів, лікарів, педагогів, соціальних праців­ників/соціальних педагогів, вихователів та ін.). Це забезпечує можливість ви­рішувати проблему дитини комплексно та побачити ситуацію під різним кутом зору. Робота навіть дуже кваліфікованого спеціаліста без тісної співпраці з ко­легами приводить до зменшення ефективності надання допомоги, швидкому професійному згоранню та виникненню власних емоційних проблем.

Список рекомендованої літератури:

1. Соціальна педагогіка: мала енциклопедія / За заг. ред. І.Д. Звєрєвої. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 336 с.

2. Программа “Дети улицû”: Методические рекомендации по медико- психоло-гической, социальной и педагогической реабилитации детей в приюте / А. Хабарова, С. Олешко, Н. Ганопольская и др.. – К.: Нора-принт, 2001. – 96 с.

Модуль 4. Формування у вихованців притулків для дітей

та центрів соціально-психологічної реабілітації дітей необхідних життєвих навичок

3. Реабілітаційна робота з “дітьми вулиць” у притулках для неповнолітніх. – К.: Видавничий дім “Калита”, 2005. – 72 с.

4. Шульга Т.И., Олиференко Л.Я., Бûков А.В. Социально-психологическая помощь обездоленнûм детям: опûт исследований и практической работû: Учебное пособие. – М.: Изд-во УРАО, 2003. – 400 с.

5. Комплексна реабілітація дитини: стратегія, технології, перспективи / Редкол.: С.О. Новік (голова), І.Г. Єрмаков, Л.І. Немоловська та ін. – К.: Студія сучасної соціальної реклами, 2003. – 190 с.

КОМПЛЕКСНА ДОПОМОГА БЕЗДОГЛЯДНИМ ТА БЕЗПРИТУЛЬНИМ ДІТЯМ