Типологія груп

Різновид групи Мета діяльності
Групи зустрічей	Налагодження тісних взаємостосунків між членами групи, визначення та усунення перешкод, які заважають членам групи в реальному житті
Т-групи	Оволодіння новими знаннями й навичками; вдосконалення умінь міжособистісного спілку­вання, забезпечення умов для особистісного та професійного зростання членів групи
Групи вирішення проблем	Обговорення особистих, соціально-психологічних, професійних проблем задля знаходження способів їх вирішення
Лікувальні групи (для людей з психічними розладами, які виявляються в поведінці чи емоційній сфері)	Корекція психологічного стану осіб, які перебувають у стані депресії, мали спробу суїциду, мають проблеми контролю над почуттями, перебувають у стані психозу тощо
Групи самодопомоги	Співпраця людей, що мають досвід подолання подібних проблем, задля бажання допомогти іншим їх вирішити, реалізувати власні потреби

2. Мета, яка визначається залежно від його виду, цільової групи і теми тренінгу.

3. Зміст, що обумовлюється темою, метою та цільовою групою учасників.

4. Рамкові умови (приміщення, час і тривалість проведення). Тренінг бажано проводити в просторому приміщенні (не менше 25 кв. м), у якому є можливість розмістити стільці для учасників у формі кола та кріпити матеріали з напрацюваннями учасників на стіни кімнати. Тренер разом з учасниками також перебуває в загальному колі. Тривалість тренінгу обумовлюється його метою, завданнями, особливостями цільової групи. У переважній більшості тривалість тренінгу 2-5 днів. Тренінг складається з кількох сесій тривалістю 1,5-2 години, які чергуються з невеликими перервами.

5. Методи навчання – обмежений рамковими умовами спосіб реалізації мети тренінгу через роботу суб’єктів освітньої діяльності (учасників і тренерів).

6. Тренер – особа, яка організовує роботу групи. Його головна роль полягає в тому, щоб активізувати учасників, стимулювати їх до висловлення власних суджень, допомагати під час формулювання певних висновків, узагальненні інформації, тобто бути посередником між новими знаннями, уміннями, ідеями та групою учасників.

Усі тренінги мають певну логіку проведення і складаються з кількох етапів: початок, основна частина, заключна частина. Об’ємне співвідношення цих етапів на кожному окремому тренінгу може бути різним.

Модуль 3. Основні етапи роботи з вихованцями притулків для дітей та центрів соціально-психологічної реабілітації дітей

Початок (орієнтовно 15% часу)

1. Повідомлення мети і завдань тренінгу. Тема, мета й завдання тренінгу мають бути записані на ватмані, який кріпиться в кімнаті на видному місці.

2. Знайомство учасників з використанням різноманітних технік знайомства.

3. Прийняття правил роботи групи. Правила записуються на ватмані та розміщуються на видному місці. Правила не знімають до закінчення тренінгу, щоб тренер чи учасники групи могли апелювати до них у разі їх порушення.

4. Визначення очікувань учасників. На цьому етапі учасники визначають, чого вони очікують для себе від участі в тренінгу. Дуже важливо, щоб кожен учасник проговорив свої очікування вголос, для того щоб тренер міг краще виконати заплановані види роботи чи частково їх модифікувати (за необхідності).

Основна частина (орієнтовно 35–40% часу)

1. Актуалізація проблеми. Цей етап проходить червоною ниткою через весь тренінг. Завдання цього етапу – зробити проблему актуальною для кожного учасника. Етап можна провести за допомогою запитань: “Що для вас значить...”, “Що ви відчуваєте, коли...”, “Чи стикалися ви з...”; пригадати якусь інформацію, пов’язану з темою заняття, та поділитися нею з іншими за допомогою ігор чи групових завдань.

2. Інформаційний блок. Інформаційний блок треба розбити на кілька логічно завершених частин і подавати матеріал рівномірно протягом усього тренінгу.

3. Надбання практичних навичок. Відбувається в процесі різноманітних форм роботи: аналіз ситуацій, рольові ігри, виконання індивідуальних завдань, формулювання певних правил поведінки відповідно до завдання, вироблення алгоритму дій тощо.

Завершення роботи (5% часу).

На цьому етапі підбиваються підсумки тренінгу, з’ясовується, як справди­лися очікування учасників, висловлюються побажання учасників щодо вдоско­налення проведення наступних тренінгів.

Інформаційний блок, етапи актуалізації і вироблення навичок мають досить пластичну структуру. У цих етапів немає чітких часових рамок і обов’язкового порядку проходження – вони можуть іти паралельно чи один за одним без стро­гої послідовності. Важливо, щоб учасники групи, які пройшли навчання за про­грамою тренінгу, закінчили роботу з високою мотивацією до подальшої діяль­ності та почуттям упевненості в собі.

Оскільки кожна пізнавально-практична діяльність базується на певних про­цедурно-методичних засадах, доцільно визначити для тренінгу принципи діяль-

КОМПЛЕКСНА ДОПОМОГА БЕЗДОГЛЯДНИМ ТА БЕЗПРИТУЛЬНИМ ДІТЯМ

ності з групою (для тренера) та в групі (для учасників). До основних принципів проведення тренінгу зараховують:

1 Принцип активності має на меті інтенсивну участь у тренінговому процесі

всіх його учасників, що спрямована на самостійний і творчий підхід до

пошуку й вироблення спільних рішень.

2. Принцип “тут і тепер”. Тренінг є своєрідною модифікацією відомого прийому “case study” (вивчення окремого випадку). Цей принцип орієнтує учасників тренінгу на те, щоб предметом їх аналізу постійно були процеси, які відбуваються в групі на даний момент; почуття, які переживають у конкретний момент; думки, які з’являються під час тренінгу. Крім спеціально обумовлених випадків, не дозволяються проекції в минуле та майбутнє. Цей принцип забезпечує глибоку рефлексію учасників, дає можливість концентрувати увагу на собі, своїх думках та почуттях у конкретний момент.

3. Принцип “Я”. Сутність цього принципу полягає в тому, що основна увага учасників має бути акцентована на процеси самопізнання. Навіть оцінка висловлювань та поведінки інших учасників групи має здійснюватися через висловлювання власних почуттів і переживань учасника. Доцільно уникати суджень типу: “ми вважаємо...”, “у нас інша думка...” і їм подібних, оскільки вони перекладають відповідальність за почуття й думки конкретної людини на аморфне “ми”. У висловлюваннях учасників мають використовуватися особові займенники однини “я відчуваю”, “мені здається...”, “дозвольте поділитися своїми думками...”, “дозвольте не погодитися з тим, що...”.

4. Принцип відвертості – один із фундаментальних принципів, який обумовлює результативність тренінгу. Найголовніше в групі – не лицемірити і не брехати. Чим більш правдивими будуть розповіді учасників та щирішими їх почуття, тим успішнішою буде робота групи в цілому. Відвертість та відкритість сприяє отриманню й наданню іншим чесного зворотного зв’язку, тобто тієї інформації, яка запускає механізми не лише самоусвідомлення, а й міжособистісної взаємодії в групах.

5. Принцип добровільності визначає свободу прийняття рішення людиною про участь у тренінгу чи відмову від участі в певних видах діяльності на тренінгу.

6. Принцип партнерства спонукає кожного учасника до поваги особистості інших членів тренінгової групи, до визнання рівності позицій у системі суб’єктно-суб’єктних стосунків з ними. Окрім формування навичок ефективної взаємодії учасників, цей принцип стереотипізує повагу до особистості взагалі як до загальнолюдської цінності.

7. Принцип зворотного зв’язку є не лише одним із важливих навчальних складових тренінгу, але й вимогою його систематичної рефлексії. Зворотна

Модуль 3. Основні етапи роботи з вихованцями притулків для дітей та центрів соціально-психологічної реабілітації дітей

інформація, яку отримують учасники тренінгу, дозволяє кожному з них коректувати свою діяльність, поведінку і стосунки в групі відповідно до мети й завдань тренінгу. Джерелами такої інформації можуть бути інші члени групи, тренер, рефлексія самого учасника.