Допомоги потерпілим

Послідовність дій у випадку надання

Першої допомоги потерпілим

Для успішного надання першої допомоги потерпілим при нещасному випадку в запасі у присутніх при цьому усього 1 – 2 хвилини. Якщо мозок потерпілого пробуде без кисню три хвилини, то настає клінічна смерть.

У випадку надання першої допомоги необхідно перевірити пульс хворого, придивитися до його обличчя, грудної клітки і переконатися, що людина справді не дихає. У випадку зупинки дихання, як правило, пульс відсутній, а губи, щоки і вуха потерпілого здобувають синьо-сірий відтінок. При цьому слід знати, що дихання у потерпілого може зупинитися тому, що його голова нахилена. У цьому випадку дихальні шляхи звужуються, або язик западає глибоко в горло. Для відновлення прохідності дихальних шляхів людини необхідно виконати наступне:

1. Відвернути голову хворого назад і, підтримуючи її, підняти його підборіддя і постаратися відкрити потерпілому рот.

2. При наявності вставних щелеп їх необхідно вийняти з роту.

3. Акуратно витягнути запалий язик. Для цього необхідно взятися за нього пальцями, попередньо огорнувши їх чистою носовою хусткою.

4. Повернути голову хворого набік, звільнити рот від слини (блювоти) за допомогою носової хустки чи шматка тканини. Якщо нічого подібного під рукою немає, то виконати цю операцію пальцем.

5. Якщо рот хворого стиснутий, то необхідно взятися вказівними пальцями за кути нижньої щелепи, упертися в неї ж великими пальцями і відсунути щелепу вперед. Потім слід перевести пальці на підборіддя і, відтягнувши його вниз, відкрити рот.

6. Якщо перерахованих вище дій досить для того, щоб людина знову почала дихати, то необхідно нахилити його голову на груди і покласти в позу, безпечну для дихання.

7. Якщо людина і надалі не дихає, то необхідно провести штучне дихання методом «із роту в рот» або підняттям і опусканням рук.

8. Якщо серце не працює і пульс відсутній, то одночасно зі штучним диханням робиться непрямий масаж серця. Якщо штучне дихання не виконувати, то кров перестане надходити в мозок, і людина помре.

Організація і засоби надання першої

допомоги потерпілим

Аналіз медичних наслідків стихійних лих і антропогенних катастроф в Україні і країнах СНД наочно підтвердив, що у випадку своєчасного надання постраждалим долікарської допомоги кількість невиправданих безповоротних утрат значно знижується. Про це свідчить також досвід організації і надання медичної допомоги під час катастроф, у тому числі і соціально-політичних, котрі відбулися за останнє десятиліття в країнах СНД і далекому зарубіжжі.

Основними причинами смерті потерпілих у чи катастрофах стихійних лихах є, насамперед, важка механічна травма, шок, кровотеча і порушення функцій органів подиху. Значна частина цих уражених (до 30%) гине протягом першої години, 60% – через 3 години, а якщо допомога затримується на 6 годин, то гине вже 90% тяжкопоранених.

Організація невідкладної медичної допомоги потерпілим у надзвичайних ситуаціях тісно зв'язана із швидкістю розвитку негативних факторів у районі нещастя. Так, у період ізоляції, який триває від декількох хвилин до декількох годин, а в ряді ситуацій – і до десятків годин, перша медична допомога може надаватися тільки самими потерпілими в порядку само- і взаємодопомоги. У цей період само - і взаємодопомога не носять організованого характеру, вони надаються стихійно в міру можливості, підготовленості потерпілих, населення і їх забезпечення засобами надання допомоги.

Виходячи з цього стає очевидним, що першочергове значення для ефективної ліквідації медико-санітарних наслідків надзвичайних ситуацій має підготовка населення країни до адекватного поводження і готовності надання ним першої (долікарняної) допомоги потерпілим під час аварій та катастроф.

При постановці задачі по наданню долікарняної допомоги потерпілим необхідно виходити із граничних умов – відсутності медикаментозних засобів. Така позиція формується не тільки виходячи із теоретичних засад, але і підтверджується практикою, яка показує, що використання потерпілими та населенням табельних медичних засобів для надання першої медичної допомоги в більшості випадків виключається. Виходячи із цього слідує, що населення повинно вміти надавати першу медичну допомогу підручними та елементарними медичними засобами.

Практика ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, аварій, катастроф дає змогу виділити такі етапи по ліквідації їх медико-санітарних наслідків:

1. Надання долікарняної допомоги потерпілим.

2. Визначення основних напрямків надання першої медичної допомог.

3. Надання першої медичної допомоги з використанням табельних засобів порятунку потерпілих.

Другий та третій етапи виконуються після прибуттям на місце катастрофи рятувальних і медичних сил, які використовують дані пошукових робіт.

Склад і чисельність медичних сил визначаються характером і масштабами катастрофи, прогнозованими втратами людей (працюючих, населення). В усіх випадках медичні формування й установи працюють на місці катастрофи в тісній взаємодії з іншими формуваннями: пошуково-рятувальними, аварійно-технічними, протипожежними й ін.

Одні з них розбирають завали, гасять пожежі, забезпечують доступ до постраждалих, а після надання їм першої медичної допомоги виносять їх до площадок завантаження на транспорт. Інші – проводять знезаражування території, санітарну обробку уражених об'єктів і місцевості, а також і інші необхідні роботи.

Таким чином, перша медична допомога – це комплекс найпростіших медичних заходів, що виконуються на місці аварії чи катастрофи або поблизу від нього в порядку само - і взаємодопомоги, а також особовим складом аварійно-рятувальних формувань з використанням підручних і табельних медичних засобів з метою усунення подальшої дії небезпечного фактора, порятунку життя потерпілих, зниження і попередження розвитку важких наслідків надзвичайної ситуації.

Оптимальним терміном надання першої долікарняної допомоги є 2 – 3 хвилини після одержання травми. Якщо припиняється дихання, є зовнішня кровотеча, цей час значний скорочується.

Конкретні заходи першої долікарняної допомоги залежать від факторів ураження, які діють під час катастрофи, і отриманих людьми ушкоджень. Так, у катастрофах, які характеризуються великою кількістю механічних (динамічних) факторів ураження проводять наступні заходи:

· звільнення потерпілих з-під завалів зруйнованих сховищ, укриттів;

· відновлення прохідності верхніх дихальних шляхів (усунути з порожнини рота сторонні предмети – вибиті зуби, згустки крові, грудки землі і т.п.);

· проведення штучної вентиляції легень методом «із роту в рот» чи «із рот в ніс»;

· надання фізіологічно вигідного положення потерпілому;

· тимчасове припинення зовнішньої кровотечі всіма доступними методами (стисливою пов'язкою, пальцевим стиском судини, накладенням джгута і т.п.);

· виконання непрямого масажу серця;

· накладення пов'язок на рана й опіковій поверхні;

· іммобілізація кінцівок при переломах, великих опіках і розривах м'яких тканин;

· фіксація тулуба до дошки чи до щита при травмах хребта;

· надання теплого питва з додаванням 0,5 чайної ложки соди і солі на 1 літр рідини, алкоголю. Ця профілактична процедура виконується тільки при відсутності блювоти і травми порожнини живота);

· обігрів потерпілого.

У вогнищах ураження з переважно термічними травмами додатково до перерахованих заходів повинні проводитися:

- гасіння палаючого одягу;

- укутування потерпілого чистим простирадлом.

Під час катастроф з викидом у навколишнє середовище сильнодіючих отруйних речовин (СДОР) у порядку першої медичної допомоги виконуються:

o захист органів дихання, зору і шкіри від безпосередньої дії на них СДОР шляхом використання засобів індивідуального захисту (ватно-марлевих пов'язок, укривання обличчя вологою марлею, хусткою, рушником і т.д.);

o швидкий винос потерпілого з зони отруєння;

o при попаданні СДОР у шлунок обов'язково забезпечити часте питво з метою промивання шлунка «ресторанним» способом та уживання молока, чи других адсорбентів;

o санітарна обробка відкритих частин тіла проточною водою з милом чи 2 % розчином соди;

o дегазація одягу і взуття наявними підручними засобами.

Під час аварій на атомних реакторах у районі нещастя, крім того, виконуються наступні заходи, необхідність та обсяг яких встановлюється відповідно підготовленим медичним персоналом:

- йодна профілактика;

- уживання радіопротекторів;

- максимально можлива в наявний час дезактивація одягу і взуття;

- евакуація населення з місць зараження і надання їм під час евакуації необхідної медичної допомоги.

Під час масових інфекційних захворювань в осередках бактеріологічного або біологічного зараження перша медична допомога включає в себе наступні етапи:

1. Використання підручних, а при наявності, і табельних засобів індивідуального захисту;

2. Активне виявлення й ізоляція хворих з підвищеною температурою та підозрюваних на інфекційні захворювання;

3. Використання засобів екстреної профілактики;

4. Проведення необхідної часткової чи повної санітарної обробки.

При цьому обсяг та перелік медикаментів для проведення робіт по пункту 2 та 3 встановлюються медичним персоналом

Під час масових спалахів харчових отруєнь, інфекційних захворювань, аварій на атомних реакторах і інших катастрофах обсяг людських жертв залежить від своєчасного оповіщення населення про надзвичайну ситуацію. При цьому в першу чергу повинні широко використовуватися засоби масової інформації.

Перелік планових медичних маніпуляцій залежить від рівня кваліфікації персоналу медичних формувань, що прибувають у зону катастрофи, їхньої оснащеності медикаментами, портативною лікувально-діагностичною апаратурою й іншим медичним устаткуванням.

Лікарська допомога – це комплекс медичних маніпуляцій, які виконуються медичним персоналом з використанням табельних медичних засобів. Вона спрямована на порятунок життя потерпілого і попередження розвитку ускладнень у стані здоров'я.

На додаток до заходів, що проводяться в порядку першої медичної допомоги, обсяг лікарської допомоги включає наступні етапи:

1) контроль серцево-судинної діяльності (вимір артеріального тиску, підрахунок кількості серцевих скорочень, визначення напруги і наповнення пульсу та функцій органів дихання (частота і глибина подиху) потерпілого;

2) уведення знеболюючих і серцево-судинних препаратів;

3) введення антибіотиків, протизапальних препаратів;

4) уведення седативних, протисудорожних і протирвотних засобів;

5) надання сорбентів, антидотів і т. д.;

6) контроль правильності накладення джгутів, пов'язок, шин і, при необхідності, – їхнє виправлення і доповнення з використанням табельних і медичних засобів;

7) накладання асептичних пов'язок.

Оптимальний термін надання лікарської допомоги складає 1 годину після одержання травми.

Перша лікарська допомога потерпілим здійснюється розгорнутими медичними пунктами.

Приведений вище перелік заходів (обсяг допомоги потерпілим) може змінюватися убік розширення чи зменшення, у залежності від тих конкретних умов, які виникають під час конкретних надзвичайних ситуацій, аварій чи катастроф.