Переохолодження й обмороження людини

Діаметрально протилежним явищем стосовно опіків є переохолодження й обмороження людини.

Загальне переохолодження (замерзання) організму виникає в результаті невідповідності між інтенсивністю виробництва і віддачі тепла організмом людини. Переохолодженню організму сприяє висока відносна вологість повітря, вітер, мокрий одяг, взуття, а також поранення, виснаження, перевтома, сп'яніння і т.п.

При переохолодженні людини розрізняють наступні стадії: – аденамічну; – ступорозну; – субтрожну.

Аденамічна стадія характеризується ознобом і блідістю шкіри, скандованою мовою, байдужістю до навколишньої дійсності. Ректальна температура тіла людини складає 33...35°С.

Ступорозна стадія виражається в різкої сонливості, пригнобленні свідомості, блідістю чи маскоподібним виразом обличчя. Пульс складає близько 60 ударів на хвилину, характеризується слабким наповненням. Подих уповільнений. Ректальна температура знаходиться в межах 31...32°С.

Субтрожна стадія характеризується несвідомістю, судорогами, задубінням, впаданням очних яблук. У цьому випадку віка людини не зімкнуті, зіниці звужені, майже не реагують на світло. Пульс – 40 ударів у хвилину, визначається важко, тільки на сонних і стегнових артеріях. Подих уповільнений – до 3...4 циклів на хвилину. Ректальна температура нижче 31°С.

У випадку адинамичної стадії загального переохолодження необхідно зігріти потерпілого в теплому приміщенні. Йому дають гаряче питво, їжу, алкоголь, потерпілого варто помістити у ванну з теплою водою, температуру якої підвищують протягом 15...20 хвилин від 35…37°С до 39…40°С. Зігрівання потерпілого необхідно припинити при ректальній температурі 35°С. Одночасно проводять енергійне розтирання тіла. Евакуація потерпілого при важкому переохолодженні здійснюється в лежачому положенні на носилках.

Обмороження спостерігається не тільки узимку, але й у теплий період року. У залежності від діючого негативного фактора розрізняють 4 основні види обморожень:

1. Обмороження від дії сухого морозу;

2. Обмороження, що виникає при температурі повітря нижче 0°С;

3. Контактне обмороження, що виникає при субкритичній температурі;

4. Синдром ознобу.

У більшості випадків обмороженню піддаються периферійні частини тіла (вуха, ніс, стопи і т.д.).

Загальноприйнята наступна чотирьохступінчата класифікація обморожень:

I - ступінь –шкіра припухла, напружена, має мармуровий малюнок. Потерпілий відчуває сверблячку, пекучі болі в уражених ділянках.

II - ступінь –на припухлій шкірі виникають прозорі міхури. Потерпілий відчуває інтенсивні болі в місцях обмороження, що з часом підсилюються.

III - ступінь –на загальному тлі блідої і холодної на дотик шкіри видні утворені міхури, наповнені рідкою біологічною масою.

IV - ступінь –мертвіють усі шари м'яких тканин. Шкіра бліда і синювата, часом покрита міхурами, уміст яких темного кольору і неприємного запаху. На другому тижні після обмороження з'являється демаркаційна лінія. Діагностика (встановлення) глибини і площі обмороження на протязі першої години після обмороження вкрай скрутна.

При наданні долікарняної і першої медичноїдопомоги проводять заходи по терміновому відновленню температури і кровообігу в уражених тканинах. Мокрий одяг знімають (бажано в теплому приміщенні) і заміняють на сухий. При знятті примерзлих до тіла взуття й одягу необхідно виявляти обережність, щоб не викликати механічних ушкоджень обморожених ділянок тіла. Потерпілого обігрівають за допомогою грілок, теплих ковдр, дають гарячу їжу і питво. Обморожені ділянки обережно розтирають ватою, змоченою спиртом, чи сухими (попередньо вимитими) руками. Одночасно проводять легкий масаж цієї частини тіла. Після потеплення і почервоніння шкіри накладають спиртову чи асептичну пов'язку з товстим шаром вати. Припустимо активне зігрівання обмороженої частини тіла у воді з температурою не вищою 24°С, доводячи її протягом 20 хвилин до 36…40°С з одночасним масажем обмороженого місця від периферії до центра.

Після відігрівання і відновлення кровообігу на обморожену частину тіла накладають утеплену асептичну пов'язку. Потім, у залежності від ступеня обмороження, потерпілого направляють на амбулаторне чи стаціонарне лікування.