Методичні рекомендації

При вивченні даної теми студенти повинні знати, що термін «кримінологія» походить від латинського crimen – злочин та грецького logos – наука, вчення. Виникнення та розвиток кримінології зазвичай пов’язують з трьома іменами та датами: у 1761 р. вийшла книга Ч. Бекаріа «Про злочини та покарання», в якій у тому числі містились положення щодо природи злочинності та соціального контролю над нею, хоча саме слово «кримінологія» ще не застосовувалось. Вважається, що цей термін було введено у науковий обіг антропологом Топінаром у 1879 р., а вже у 1885 р. вийшла книга Р. Гарофало під назвою «Кримінологія».

При вивченні даної теми студенти повинні засвоїти питання про природу кримінології, що є дискусійним, оскільки злочинність і злочини є соціальними і в той же час кримінально-правовими поняттями. У літературі зустрічається думка, що кримінологія – це юридична наука, з якою складно погодитися, тому що явища, що вивчаються кримінологією (детермінанти злочинності, механізм індивідуальної злочинної поведінки, загальносоціальні заходи запобігання злочинності) не вкладаються повною мірою в рамки правових, зокрема кримінально-правових відносин. Інша думка, що кримінологія є соціологічною наукою (соціологією злочинності), характерна для зарубіжної кримінології (виходячи з цього у низці держав, наприклад, у США, Великобританії, кримінологію викладають майбутнім соціологам, а не юристам). Однак при такому підході кримінологія штучно ізолюється від юридичних наук, зокрема кримінального циклу. У вітчизняній кримінології найбільш поширена думка, що кримінологія є комплексною наукою, оскільки в ній представлені і юридичний, і соціологічний, і психологічний та інші пласти теоретичних положень.

Елементами предмету кримінології є злочинність, причини та умови злочинності, особистість осіб, що вчинили злочини, а також заходи попереджувального впливу на злочинність. При цьому всі вказані чотири основні частини предмету кримінології органічно взаємозв'язані; кінцевою метою вивчення перших трьох частин є розробка ефективної системи протидії злочинності. Дискусійним у науці є питання включення проблеми жертви до предмету кримінології.

Виходячи з вищенаведеного, можна сформулювати визначення кримінології як комплексної соціально-правової науки, що вивчає злочинність, закономірності та детермінанти її розвитку, особистість особи, яка вчинила злочин з метою створення системи заходів протидії злочинам та підвищенню її ефективності.

Студенти повинні знати, що кримінологія має дві мети: теоретичну (пізнання закономірностей злочинності і вироблення на цій основі наукових теорій, концепцій, формулювання гіпотез, визначення завдань розвитку даної науки) та практичну (вироблення наукових рекомендацій і конструктивних пропозицій щодо підвищення ефективності боротьби зі злочинністю).

Завдання кримінології полягають в одержанні достовірних знань про свій предмет шляхом реалізації п’яти функцій:

1) описової (діагностичної), що полягає у віддзеркаленні явищ і процесів, що входять до предмету кримінології, на основі збору емпіричного матеріалу;

2) пояснювальної (етиологічної), що дозволяє з'ясувати, як протікає той або інший процес, що вивчається, і чому він протікає саме у такий спосіб;

3) прогностичної, що пов'язана з передбаченням майбутнього розвитку явища або процесу;

4) сигнальної, завдяки якій звертається увага на найбільш небезпечні криміногенні явища, що потребують негайного вирішення;

5) перетворювальної (регулятивної), що дозволяє реалізувати результати здійснення вищезгаданих функцій у практичних діях, спрямованих на бажане перетворення об'єкту вивчення (управління соціальними процесами, пов'язаними із запобіганням злочинності);

При вивченні даної теми студенти повинні знати, що систему кримінології можна розглядати як систему навчальної дисципліни та як науки.

При вивченні даної теми студенти також повинні знати місце кримінології в системі наук та вміти пояснювати її зв'язок з іншими науками, зокрема з науками кримінального циклу (кримінальним правом, кримінально-виконавчим правом, кримінальним процесом, криміналістикою) та фундаментальними суспільними науками (перш за все з філософією, соціологією, психологією, економічною наукою, політологією тощо).

Література:

1. Антипенко В. Ф. Международная криминология: опыт исследования терроризма: монография / В. Ф. Антипенко. – О.: Фенікс, 2011. – 356 с.

2. Бабаев М. М. Криминология и уголовная политика / М.М. Бабаев // Юристъ – правоведъ. – 2012. – № 2. – С. 7-19.

3. Гайков В. Т. Интегративные тенденции в современной криминологии / В. Т. Гайков, Е. В. Тищенко // Известия высших учебных заведений. Северо-Кавказский регион. Общественные науки. – 2009. – № 4. – С. 70-71.

4. Горбань А. Сучасний стан кримінології як науки / Анатолій Горбань, Володимир Міщук // Вища школа. – 2012. – № 8. – С. 37-41.

5. Гумін О. М. Інтегративна функція кримінології в системі наук про людину / О. М. Гумін, О. І. Ромців // Митна справа. – 2012. – № 1 (ч. 2, кн.2). – С. 3-10.

6. Джужа О. М. Сучасний погляд на розвиток кримінології / О. Джужа, А. Кирилюк. – 2003. – № 2. – С. 97-101.

7. Дрёмин В. Н. К вопросу о предмете институциональной криминологии: от криминальных практик к социальному институту / В. Н. Дремин // Митна справа. – 2010. – № 6. – С. 68-73.

8. Дрёмин В. Н. Социальные функции криминологии: история и современность / В. Н. Дрёмин // Юридический вестник. – 2007. – № 4. – С. 119-130.

9. Жалинский А. Э. Обновление криминологии / А. Э. Жалинский // Право и политика. – 2012. – № 5. – С. 828-835.

10. Зелінський А. Перспективи подальшого розвитку кримінології / А. Зелінський // Право України. – 2001. – №2. – С. 107-109.

11. Касьяненко М. А. К вопросу о предмете этнокриминологии / М. А. Касьяненко // Современное право. – 2010. – № 6. – С. 106-108.

12. Клейменов И. М. Сравнительная криминология и сравнительное правоведение / И. М. Клейменов // Следователь. – 2010. – № 3. – С. 32-36.

13. Кудрявцев В. Н. Криминология и проблемы декриминализации / В. Н. Кудрявцев, В. Е. Эминов // Журнал российского права. – 2005. – № 4. – С. 103-107.

14. Мошак Г. Зниження позицій українських і німецьких кримінологів / Г. Мошак // Право України. – 2012. – № 6. – С. 276-281.

15. Сердюк П. П. Проблема меж предмету кримінології у сучасній кримінологічній науці / П. П. Сердюк // Актуальные проблемы криминологии и криминальной психологии: сб. науч. ст., 2007. – С. 297-304.

16. Старков О. В. Криминотеология: религиозная преступность / О. В. Старков, Л. Д. Башкатов; под общ. ред. О. В. Старкова. – СПб.: Издательство Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2004. – 386 с.

17. Туляков В. А. Криминология современности / В. А. Туляков // Кримінологія в Україні та протидія злочинності: зб. наук. ст., 2008. – С. 71-79.

18. Фролова О. Щодо реформування предмета кримінології / О. Фролова // Право України. – 2003. – № 7. – С. 122-123.

19. Шакун В. Онтологічний вимір у кримінології / В. Шакун // Право України. – 2010. – № 7. – С. 136-143.

20. Шестаков Д. А. От понятия преступности к криминологии закона / Д. А. Шестаков // Общественные науки и современность (ОНС). – 2008. – № 6. – С. 131-142.

21. Шлях до кримінології: пам'яті Анатолія Петровича Закалюка: Зб. матер. / Нац. акад. прав. наук України. Координаційне бюро з проблем кримінології та кримінолог. досліджень. – К.: КПУ; Запоріжжя: КПУ, 2010. – 189 с.

22. Эминов В. Е. История науки криминологии / В. Е. Эминов // Lex Russica: научн. труды Моск. гос. юрид. академии. – 2009. – № 1. – С. 72-82.