Не кради

Восьмою заповіддю Господь Бог забороняє крадіжку, тобто привласнення в будь-який спосіб того, що належить іншим. Види крадіжки дуже різноманітні:

1. Крадіжка, тобто викрадення чужих речей.

2. Грабунок, тобто насильне відбирання чужих речей.

3. Святотатство, тобто привласнення того, що освячено як власність Церкви.,,.

4. Хабарництво, тобто коли посадові особи беруть незаконно дари з людей, чиї прохання за своєю посадою зобов'язані викона­ ти безоплатно.

5. Дармоїдство, тобто коли отримують платню за посаду або за роботу, але, по суті, нічого не виконують.

6. Здирництво, тобто коли беруть за щось великі гроші, корис­ туючись чужою бідою.

7. Обман, тобто привласнення чужої речі хитрощами. Напри­ клад: коли ухиляються від сплати боргу; приховують знайдене, не розшукуючи власника речі або грошей; обмірюють або обважують під час продажу; затримують платню робітникові тощо; а також коли діти лінуються у навчанні, між тим як їхні батьки та суспільство витрачають на них кошти, а вчителі - свої зусилля.

Забороняючи всі види відбирання власності у ближнього, ця за­повідь велить нам бути безкорисливими (не жадібними), чесними, працелюбними, милосердними і правдивими. Щоб не грішити проти цієї заповіді, потрібно любити іншого, як самого себе, і не робити іншим того, чого сам собі не бажаєш.

Найвища ж чеснота, навіювана восьмою заповіддю, - це цілко­вита безкорисливість, тобто відмова від усякої власності. Але до цієї чесноти Господь не зобов'язує усіх, а пропонує її тільки тим, хто жадає досягти вищої моральної досконалості: "коли хочеш бу­ти досконалим, піди продай добро твоє і роздай убогим; і матимеш скарб на небесах" (Мф 19, 21).

Цю Євангельську пораду виконували багато подвижників, на­приклад, св. Антоній Великий, преподобний Павло Фіванський, святитель Миколай-Чудотворець та інші.

ПРО ДЕВ'ЯТУ ЗАПОВІДЬ ЗАКОНУ БОЖОГО