double arrow

Не вбивай.


Шостою заповіддю Господь Бог забороняє вбивство, тобто поз­бавлення життя іншої людини і самого себе (самогубство) в будь-який спосіб.

Життя - найбільший дар Божий; тому позбавляти життя себе або відбирати його в когось іншого - найжахливіший, найтяжчий і найбільший гріх.

Самогубство - найстрашніший з усіх гріхів, вчинених проти шостої заповіді, бо у самогубстві, крім гріха убивства, є ще тяжкий гріх - відчай, ремствування на Бога і зухвалий бунт проти Про­видіння Божого. Крім того, самогубство виключає можливість по­каяння.

Людина буває винною в убивстві, якщо навіть убила іншу лю­дину ненавмисно; і таке вбивство є теж тяжким гріхом, бо в цьо­му випадку той, хто вбив, винен у своїй необережності.

Людина буває винною в убивстві й тоді, коли сама особисто не вбиває, але сприяє вбивству або хоча б допускає інших до цього.

Наприклад:

1. Суддя, який засуджує підсудного, невинність якого йому відома.

2. Всякий, хто допомагає іншим чинити вбивство своїм нака­ зом, порадою, посібництвом, згодою, або хто переховує і виправ­ довує вбивцю і тим дає йому можливість знову вбивати.

3. Всякий, хто не визволяє ближнього від смерті, коли може зробити це.

4. Всякий, хто виснажує своїх підлеглих важкою працею і корстокими покараннями і тим прискорює їхню смерть.

5. Всякий, хто нестриманістю і різними вадами вкорочує свій вік.

Грішить проти шостої заповіді і той, хто бажає смерті іншій лю­дині, хто не подає допомоги бідним і хворим, хто не живе з інши­ми у злагоді і в мирі, а, навпаки, ставиться до інших з ненавистю, заздрощами і злобою, затіває з іншими сварки і бійки, кривдить інших. Грішать проти шостої заповіді всі злі і сильні, які кривдять слабких, що трапляється і серед дітей. Євангельський закон Хрис-тів каже: "Кожен, хто ненавидить брата(ближнього) свого, є лю­диновбивця"(1 Ін 3, 15).

Крім тілесного вбивства, є ще страшніше і відповідальніше вбив­ство: це вбивство духовне. Рід духовного вбивства - спокуса,тоб­то коли хто зводить (спокушує) ближнього у невір'я або на шлях порочного життя і тим самим піддає його душу духовній смерті.

Спаситель сказав: "Хто спокусить одного з малих цих, що віру­ють у Мене, тому краще 6, якби повісили йому жорно млинове на шию і потопили його в морській глибині... горе такій людині, через яку спокуса приходить" (Мф 18, 6-7).

Щоб уникнути гріха проти шостої заповіді, християнинові не­обхідно: допомагати бідним, служити хворим, утішати засмучених, полегшувати стан нещасних, з усіма поводитися лагідно і з лю­бов'ю, миритися із розгніваними, прощати кривди, робити добро ворогам і ні словом, ні ділом не подавати згубного прикладу іншим, особливо дітям.

Не можна прирівнювати до злочинного вбивства битву на війні. Війна є велике суспільнезло, але, в той же час, війна є і велике лихо,яке попустив Господь для виправлення і напоумлення наро­ду, як Він допускає і епідемії, голод, пожежі та інші нещастя. То­му вбивство на війні Церква не розглядає як особистий гріх люди­ни, тим більше, що кожен воїн повинен, за заповіддю Христовою, "покласти душу(віддати життя) свою за друзів своїх",для за­хисту віри й батьківщини.




Серед воїнів було багато святих, прославлених чудесами.

Однак на війні можуть бути і злочинні вбивства, це коли, на­приклад, воїн вбиває противника, який здається в полон, піднявши руки, або допускає якісь звірства тощо.

Стратазлочинця відноситься також до суспільного виду зла і є великим злом, але допустима у виняткових випадках, коли вона, по суті, є єдиним засобом, здатним зупинити численні вбивства і злочини. Але за правосуддявчиненої страти відповідають з усією суворістю перед Богом представники влади, судді, які ухвалили смертний вирок. Страта для закоренілого злочинця часто буває єдиним засобом для покаяння. А без волі Божої і волосина з го­лови людини не впаде.

Заказать ✍️ написание учебной работы
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

Сейчас читают про: