Подяка за причастя і відпуст

Вклонившись св. дарам востаннє, як Самому Господу Ісусу Христу, віруючі дякують Господу за причастя св. Таїн. Хор співає подячну пісню: "Нехай повні будуть уста наші похвалою Тобі, Господи, щоб ми оспівували славу Твою, бо Ти сподобив єси нас причаститися святих Твоїх Божественних, Безсмертних і Живо­творчих Таїн. Збережи нас у Твоїй святині, ввесь день навчатися правди Твоєї. Алилуя, алилуя, алилуя". Після цього диякон виго­лошує коротку єктенію: "Станьмо побожно, прийнявши Божест­венні, Святі, Пречисті, Безсмертні, Небесні і Животворчі Страшні Христові Тайни, подякуймо Господеві". Виблагавши Йо­го допомоги провести цей день свято, мирно, безгрішно, він запро­шує віддати себе і життя своє за Христа. Священик, склавши ан-тимінс і покладаючи на нього Євангеліє, виголошує: "Бо Ти єси освячення наше, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Свято­му Духові, нині, і повсякчас, і на віки віків". І додає: "З миром вийдімо", цим вказуючи, що літургія закінчується і що з храму слід виходити у спокої, мирі з усіма. Співці від імені усіх співа­ють: "З іменем Господнім", тобто вийдімо з благословенням Гос­поднім. Священик виходить до тих, хто молиться, за амвон і читає заамвонну молитву, в якій ще раз просить Господа спасти людей Своїх, і благословити насліддя Своє, освятити тих, хто любить кра­су храму, не залишити Своїми милостями тих, хто надіється на Нього, дарувати спокій світу, священикам, вірним правителям і всім людям. Ця молитва являє собою скорочення всіх єктеній, що виголошуються за Божественною літургією. Після закінчення заамвонної молитви віруючі віддають себе волі Божій молитвою пра­ведного Іова: "Нехай буде благословенне ім'я Господнє віднині і довіку". Найчастіше саме в цей час для духовного просвічення і наставления виголошується пастирська проповідь, в основу якої кладеться Слово Боже. Потім священик, востаннє благословляючи віруючих, виголошує: "Благословення Господнє на вас, Його бла­годаттю і чоловіколюбством, завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків", і складає подяку Богу: Слава Тобі, Христе Боже, надія на­ша, слава Тобі! Повертаючись до народу і маючи у руці напрес­тольний св. хрест, осінивши себе хресним знаменням, що повинні робити усі віруючі, священик виголошує відпуст: "Христос, істин­ний Бог наш..." У відпусті священик, згадуючи молитви за нас Бо­жої Матері, апостолів, храмового святого, святих, пам'ять яких відзначається у цей день, праведних богоотців Іоакима та Анни (батьків Божої Матері) і всіх святих, висловлює надію, що Хрис­тос, істинний Бог наш, помилує і спасе нас, бо Він благий і Чо-ловіколюбець; тут же він дає св. хрест для цілування. Кожен віру­ючий, не поспішаючи і не штовхаючись, у порядку черги повинен поцілувати св. хрест, щоб хресним цілуванням засвідчити свою відданість Спасителеві, на спомин Якого була проведена Божест­венна літургія. Хор у цей час співає молитву про збереження на многії літа святійших православних патріархів, правлячого архиерея, парафіян храму і всіх православних християн.