Велика субота

Богослужіння Великої суботи присвячено спомину про перебу­вання Ісуса Христа "у гробі тілом, у пеклі душею, як Бог, у раю ж з розбійником, і на Престолі був Ти, Христе, з Отцем і Духом, все наповняючи, Неописанний", і, нарешті, про воскресіння Спа­сителя з гробу.

На ранній Великої суботи, після великого славослів'я, Плаща­ниця зі співом "Святий Боже..." виноситься священнослужителя­ми з храму, на спомин про зішестя Ісуса Христа в пекло і перемо­гу Його над пеклом і смертю. Після внесення Плащаниці у храм, вона підноситься до відчинених Царських врат, на знак того, що Спаситель нерозлучно перебуває з Богом Отцем і що Він Своїми стражданнями і смертю знову відкрив нам двері раю. Хор у цей час співає: "Благообразний Иосиф..."

Коли Плащаницю покладуть на місце посередині храму, тоді виголошується єктенія і читаються: паремії з книги прор. Єзе-киїля про воскресіння мертвих; Апостол, який навчає віруючих, що Ісус Христос є істинна Пасха за всіх нас; Євангеліє, де роз­повідається, як первосвященики з дозволу Пилата поставили охо­рону біля гробу Господнього і приклали до каменя печатку. Після закінчення ранньої" віруючих запрошують прославляти церковною піснею Иосифа Аримафейського: "Прийдіть, вшануймо Иосифа приснопам'ятного..."

Божественна літургія в цей день буває пізніше, ніж у всі інші дні року, і з'єднується з вечірнею.

Після малого входу і співу "Світло тихе..." починається читан­ня 15 паремій, в яких зібрані найважливіші старозавітні прообра­зи і пророцтва про спасіння людей через страждання та Вос­кресіння Ісуса Христа.

Після паремій і Апостола починається свято Воскресіння Хрис­тового. На криласі повільно співають: "Воскресни, Боже, суди землю, бо насліддя Твоє — усі народи...", а у вівтарі в цей час чорні одіяння престолу і священнослужителів змінюються на світлі, так само і в самому храмі чорні облачения замінюються світлими. Це - зображення події, коли мироносиці рано-вранці, як ще було темно, бачили при гробі Христовому ангела у світлих ризах і чули від нього радісну звістку про Воскресіння Христове.

Після цього співу диякон у світлих ризах, подібно до ангела, виходить на середину храму і, ставши перед Плащаницею, читан­ням Євангелія сповіщає людям про Воскресіння Христове.

Далі літургія Василія Великого продовжується, як звичайно. Замість херувимської пісні співається пісня: "Нехай мовчить вся­ка плоть людська..." Замість "Достойно є" співається: "Не ридай по Мені, Мати, бачачи у гробі Сина..." Запричасний стих: "І став, наче від сну, Господь, і воскрес Спаситель наш..."

Після закінчення літургії буває благословення хлібів та вина для зміцнення сил віруючих. Після цього починається читання книги Діянь апостольських і триває до початку полуношниці.

О дванадцятій годині ночі звершується полуношниця, на якій співається канон Великої суботи. В кінці полуношниці священно­служителі мовчки переносять Плащаницю із середини храму у вівтар Царськими вратами і кладуть її на престіл, де вона і зали­шається до свята Вознесіння Господнього, в пам'ять сорокаденно­го перебування Ісуса Христа на землі після Воскресіння Його із мертвих.

Після цього віруючі побожно чекають настання півночі, коли починається світла пасхальна радість найбільшого свята Вос­кресіння Господа і Спасителя нашого Ісуса Христа.

Пасхальна (Великодня) радість - є свята радість, рівної якій нема і не може бути на землі. Це нескінченна вічна радість вічно­го життя і блаженства. Вона і є саме та радість, про яку сказав Сам Господь: "І зрадіє серце ваше, і радості вашої ніхто не відбере від вас" (Ін 16, 22).