Свято Воздвижения хреста Господнього

Богослужіння цього дня має ту особливість, що на всенічній, після великого славослів'я, при співанні три­святої пісні "Святий Боже...", настоятель бере з престолу св. хрест, покладає його на голову і виходить зі світильниками, які несуть попереду, з вівтаря північними дверима до врат Царсь­ких і звідти, після виголосу: "Премудрість, станьмо побожно!" ви­носить хрест на середину храму і тут покладає його на аналой, прикрашений квітами.

Співається тропар хресту: "Спаси, Господи, людей Твоїх...", а настоятель з дияконом здійснюють триразове кадіння хреста. Слідом за священнослужителями підходять до хреста, поклоня­ються і цілують його всі віруючі. В цей час хор співає стихири, в яких висловлюються побожні християнські почуття при спомині про розп'яття Христове.

На літургії цього дня замість "Трисвятого" співають пісню: "Хресту Твоєму поклоняємось, Владико...", з Апостола чи­тається про слово хресне, яке для тих, хто гине, - юродство є, а для тих, хто спасається, - Сила Божа; а Євангелія - про розп'ят­тя Ісуса Христа. Ради спомину про страждання і смерть Господа в цей день дотримуються суворого посту.

Це свято відзначається в пам'ять знайдення Чесного і Живо­творчого Древа Хреста Господнього рівноапостольною царицею Єленою (326р.), а з VII ст. з цим днем стали поєднувати спомин про повернення Животворчого Хреста з Персії грецьким імперато­ром Іраклієм (629 р.). Коли його було привезено, патріарх, щоб дати можливість усім, хто зібрався, бачити святиню, воздвигав (піднімав) Хрест, повертаючи його на всі чотири сторони, причо­му кожного разу народ побожно поклонявся, взиваючи: "Господи, помилуй!"

СВЯТО ПРЕОБРАЖЕННЯ ГОСПОДНЬОГО

Богослужіння в це свято має ту особливість, що після закінчення літургії благословляються й освячуються при­несені віруючими у храм виноград та плоди дерев: яблу­ка, груші, сливи тощо.

Свято Преображення обрано для благословення плодів, бо в Єрусалимі (звідки запозичено наш Устав) саме в ту пору дозрівав виноград, який, власне, і прийнято освячувати в цей день. Церква, благословляючи принесені плоди, утверджує думку про те, що в ній, як у суспільстві священному, все - від людини до рослини — повинно бути присвячене Богу як Його творіння.