2015-10-16
1084
Згідно Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" № 2918-14 (редакція від 20.06.2007 р.), завданнями державного моніторингу у сфері питної води та питноговодопостачання є збирання і систематизація даних про: джерела питноговодопостачання; кількість і якість питної води, обсяги використанняпитної води і скидання стічних вод, споживачів питної води тапідприємства питного водопостачання. В результаті систематизації такихданих складається державна звітність за формами, затвердженимиорганами Держкомстату.
Якість питної води достатньо повно характеризується комплексомхімічних, фізичних та мікробіологічних показників. Державні санітарніправила і норми України (ДСанПіН) – Державні санітарні правила і норми "Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованогогосподарсько-питного водопостачання", затверджені МОЗ України № 383 від 23.12.1996 р., визначають показники якості питноїводи, що певною мірою узгоджені з даними Всесвітньої організаціїохорони здоров’я.
Водневий показник характеризує концентрацію вільних іонів воднюу воді і вимірюється спеціальною одиницею рН, яка є десятковимлогарифмом концентрації іонів водню, взятої з протилежним знаком (рН =– lg[H+]). Для питної води допустимим є рівень рН в межах 6,0-8,5.
Директива Європейського Союзу щодо питної води № 80/778/ЄС(DrinkingWaterDirective) покладена в основу водного законодавстваєвропейських країн і регламентує 66 нормативних показників якості питноїводи. Директива ЄС щодо питної води передбачає рівень І граничнодопустимих концентрацій, який є обов’язковим для виконання, і рівень Gяк довгострокова мета.
Рівень І закріплений у вигляді максимально допустимої концентрації(MaximumAdmissibleConcentration – MAC) для кожного показника. Нормиякості води в країнах-членах ЄС не можуть бути гіршими за рівень МАС.
Ця директива ЄС встановлює вимоги до частоти відбору проб води, якавикористовується підприємствами харчової промисловості (табл. 2.13).
Мінжитлокомунгосп та підрозділи з питань житлово-комунальногогосподарства Ради Міністрів АР Крим, обласних, Київської таСевастопольської міських державних адміністрацій забезпечуютьорганізацію та здійснення моніторингу якості питної води централізованихсистем водопостачання та стану стічних вод міської каналізаційної мережі,очисних споруд.
Санітарно-епідеміологічна служба проводить спостереження заджерелами постачання питної води та станом поверхневих вод у місцяхвідпочинку вздовж річок і водосховищ, у рекреаційних зонах на понад 900постах спостережень. На сьогодні держсанепіднаглядом охоплено 19139джерел централізованого водопостачання і 97721 джерелодецентралізованого водопостачання, а також санітарно-епідеміологічнаслужба здійснює хімічний аналіз підземних вод, які призначаються дляпитного споживання. До складу визначень, що спостерігаються, належатьхімічні та мікробіологічні показники. Значна кількість цих показниківспостерігається тільки цією службою.
За даними Національної доповіді про стан навколишньогоприродного середовища в Україні у 2007 році кількість водогонівцентралізованого водопостачання в Україні становила 19 290, комунальнихводогонів – 1 501 (із них 222 забирають воду з відкритих водойм),відомчих – 5 293 (відповідно – 81), сільських – 7 780 (113), міжрайоннихкомунальних і сільських – 18 (відповідно – 12). Не відповідали нормативамДСТУ 2874- 82 «Вода питна. Гігієнічні вимоги» та контролю якості забактеріологічними показниками в системах централізованоговодопостачання за бактеріологічними показниками – 4,1% дослідженихпроб, на комунальних водогонах – 3%, відомчих – 4,5%, сільських – 6,5%.
Проти 2000 р. загальна кількість проб води з відхиленнями від стандарту забактеріологічними показниками зменшилась в 1,2 разу. Найбільшу часткувідхилень від державного стандарту в системах централізованоговодопостачання за бактеріологічними показниками відзначено уЗакарпатській (8,4%), Тернопільській (6,6%), Кіровоградській (6,4%) іВінницькій (6,0%) областях. У водоймах І категорії частка проб води звідхиленнями від гігієнічних нормативів за санітарно-хімічнимипоказниками протягом 2000–2007 рр. становила 17 (2000 р.) – 19% (2007),за мікробіологічними – 14 (2000 р.) – 22% (2007 р.). При цьому кількістьпроб води, в якій виділені збудники інфекційних захворювань, за останніроки значно знизилась – з 15 (2000 р.) до 0,8% (2007 р.). Пік відхилень віднормативів досліджуваних зразків води з водойм І категорії за кількістюгельмінтів, небезпечних для людини, припав на 2004 рік (5,6%), після чогоцей показник знизився до 0,2% (2007 р.) Частка проб води з відхиленнямвід гігієнічних нормативів 2007 року за санітарно-хімічними показникамистановила 21% досліджених проб. Вода з водойм ІІ категорії невідповідала гігієнічним нормам у 21% досліджених проб. Мікробіологічніпоказники при цьому відхилялися з частотою 17%.
