Міжгалузевий комплекс та інфраструктура

Науково-технічний прогрес розширює зв'язки між галузями, виникає значна кількість нових виробництв і підгалузей. Ці процеси спричинили формування міжгалузевих комплексів (МГК), тобто поєднання галузей, між якими сформувалися стійкі й тісні зв'язки. Основними міжгалузевими комплексами виробничої сфери є паливно-енергетичний (ПЕК), металургійний (МК), машинобудівний (МБК), хіміко-індустріальний (ХІК), лісовиробничий (ЛВК), комплекс легкої промисловості (КЛП), агропромисловий (АПК), транспортний (ТК) та будівельно-індустріальний (БІК) комплекси (мал. 92).

Галузі промисловості та міжгалузеві комплекси

Забезпечується взаємодія між основними складовими міжгалузевих комплексів, економіки загалом, підприємствами й установами, які належать до так званої інфраструктури. Інфраструктура — це сукупність підприємств і установ господарського комплексу, що обслуговують основні галузі виробничої сфери та сфери послуг, а також безпосередньо людей. Вони надають послуги для здійснення необхідних виробничих, економічних, організаційних зв'язків між складовими частинами господарства, забезпечують гідні умови життя населення. Свою інфраструктуру має кожна галузь економіки.

Частину галузей інфраструктури, що надає послуги виробничого характеру, тобто забезпечує зв'язки у виробничій сфері економіки, називають виробничою інфраструктурою. До неї відносять вантажний транспорт, матеріально-технічне постачання, інженерні комунікації (електро-, водо-, газо-, теплопостачання, очисні споруди тощо).

На відміну від виробничої інфраструктури, що обслуговує виробництво, підприємства й установи сфери послуг надають послуги безпосередньо населенню, а тому утворюють соціальну інфраструктуру.

Народногосподарський комплекс — система виробництва, обміну, розподілу і споживання, що склалася в межах України.

Структура виробництва — співвідношення між його галузями, що виражає господарські пропорції та стан суспільного поділу праці.

Галузь господарства — сукупність підприємств і організацій, об’єднаних спільністю функцій, які вони виконують у системі територіального поділу праці.

Виробнича сфера — сфера матеріального виробництва.

Невиробнича сфера — сукупність галузей господарства, які здійснюють функції по наданню послуг нематеріального характеру суспільству і населенню.

Галузь промисловості — сукупність підприємств (об’єднань), яка характеризується: єдністю економічного призначення виробленої продукції, однорідністю переробленої сировини й основних матеріалів, спільністю технологічного процесу й виробничо-технічної бази, професійним складом кадрів і специфічними умовами праці.

Видобувна промисловість об’єднує галузі, зайняті видобуванням сировини, а також палива з надр Землі, вод і лісів. Вона включає підприємства й організації з видобутку палива (вугілля, нафти, природного газу, горючих сланців, торфу); підприємства з видобутку і збагачення залізних марганцевих руд, руд кольорових металів, нерудних корисних копалин і лісозаготівлі.

Обробна промисловість — сукупність галузей промисловості, підприємства яких обробляють і переробляють сировину й матеріали.

Територіальна структура — співвідношення між формами територіального зосередження виробництва.

Промисловий район — інтегральний район з переважаючим значенням промислового виробництва як головної галузі виробничої спеціалізації.

Промисловий вузол — зосередження на обмеженій території виробничо-територіального поєднання підприємств, що склалося історично або формується.

Промисловий центр — місто або селище міського типу, де зосереджено кілька промислових підприємств і які є основною спеціалізованою містоутворюючою галуззю.

Промисловий пункт — промислове підприємство разом з поселенням, яке виникло при ньому.